Калушани можуть отримати дешевий газ 4 квітня на офіційному сайті Калуської міської ради з’явився проект рішення про створення спільного підприємства із видобутку газу. Рішення на сайті “провисіло” більше місяця, однак, обговорення у депутатських комісіях не пройшло.
Проект, який запропонували депутатам до затвердження, був надто лаконічним: створити спільне підприємство із видобутку газу. Цієї інформації, вочевидь, депутатам мало вистачити, щоб дати “добро”. Інформаційну прогалину міський голова взявся заповнювати безпосередньо під час сесії. Він зауважив: хотіли бурити у Калуші, але не було гарантій, що Калуш має газ. Тому вирішили приєднатися до ТОВ спільне українсько-азербайджанське підприємство “Укр-Аз-Ойл”, яке розробляє Великомостівське родовище у Сокальському районі Львівської області.
Згідно із розрахунками, які оприлюднив міський голова, річний видобуток газу на родовищі становитиме 14 млн. кубометрів газу на рік. Для порівняння: Калуш споживає 5,5 млн. кубометрів газу на рік — для котелень.
— До вересня родовище буде в експлуатації, з жовтня у нас буде “свій” газ, — запевнив Ігор Насалик.
Як повідомляли ”Вікна”, за умовами, оприлюдненими на сесії, частка міста у справі складатиме 5%. Крім того, Калуш матиме 5% знижки на газ для комунальних підприємств. Міський голова порахував: місто отримуватиме у межах 2,5 млн. гривень щороку (за свою частку) упродовж приблизно 20 років. Плюс матиме дешевший газ, економлячи при цьому близько 1 млн. гривень щороку. Внесок міста має становити 3 млн. гривень.
Депутати — повірили: 35 депутатів міської ради підтримали ініціативу міського голови, троє — утрималися; один — був проти. “Вікна” вирішили з’ясувати, чи варто вірити.
ВІРИТИ? ЧИ НІ?
У спільну діяльність з “Укр-Аз-Ойл” увійшло КП “Калуська енергетична компанія”, керівником якого є директор КП “Водотеплосервіс” Ігор Яковина.
— Пам’ятаєте, ми створювали, коли йшлося про приватизацію ТЕЦ? — пояснив депутатам міський голова.
Ця ідея, яку генерував міський голова, не була втілена у життя. Хоча, боротьба Насалика за ТЕЦ була завзятою — із судовими рішеннями та втручанням прокуратури. Адже, у 2009 році депутати Калуської міської ради прийняли рішення про включення майна Калуської ТЕЦ до об’єктів комунальної власності міста. Рішення неодноразово опротестовував прокурор. І поки тривала судова тяганина, місто взялося виготовляти свідоцтво на право власності на ТЕЦ. Але — не вийшло. А КП, створене “під ідею”, — залишилося.
У держреєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зазначається, що КП “Калуська енергетична компанія” зареєстрована у лютому 2010 року за адресою міськвиконкому. Навіть номер телефону для зв’язку — приймальня одного із високопосадовців. КП використовують щоразу, коли міський голова починає якусь нову затію.
Наприклад, у 2012 році було створено ТзОВ “Хімпром-Оріана”.
— Ми створюємо комунальне підприємство і входимо ним у ТОВ на 50%. Іншою стороною виступить ТзОВ “Карпатнафтохім”, — пояснив тоді Ігор Насалик. — Новостворене ТОВ буде представляти Раді кредиторів “Оріани” мирову угоду, яка, якщо вона буде прийнята, розблокує банкрутство “Оріани”.
Участь у створеному підприємстві ТОВ “Карпатнафтохім” міський голова пояснював так: 48% корпоративних прав “Оріани” належить підприємству (очевидно — “ЛУКОРу”. — Авт.). І якщо “Карпатнафтохім” викупить частку “Оріани”, то місто може сподіватися на повернення боргу — якщо не у першу чергу, то, принаймні, не в останню.
Насправді, “Хімпром-Оріана” утворили КП “Калуська енергетична компанія” з одного боку і ТзОВ “Лекс Консалтинг” — з іншого. “Лекс Консалтинг” є юридичною компанією, яка зареєстрована в Івано-Франківську. З 2012 року “Хімпром-Оріана” очолює Валерій Щепій.
“Хімпром-Оріана” зареєстроване за адресою “КП “Водотеплосервіс” — вул. Окружна, 8. Досі “Хімпром-Оріана” вже встигло наростити борги: приблизно 19 тис. гривень — за оренду приміщення ВАТ “Оріана”, 7,4 тис. гривень — за оренду моторного човна, трейлера та двигуна у Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства “Сірка”. Плюс, за інформацією “Вікон”, є і борги по заробітній платі.
Паралельно, “Хімпром-Оріана” розпочала технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна ВАТ “Оріана”, витративши понад 150 тис. гривень. Але — намарне. Виготовлення технічної документації — стадія, яка передує оформленню державних актів на право власності на майно “Оріани”. Однак, план санації “Оріани” так і не був затверджений, і кошти, потрачені на документацію, насправді, викинуті “на вітер”. Питання — чиї?
Цього року депутати міської ради звернулися до Ради кредиторів ВАТ “Оріана” з тим, щоб терміново прийняти мирову угоду. Міський голова навіть спробував “протиснути” ідею “нахрапом”, зібравши на засідання Ради кредиторів пікет бюджетників. Однак, “мирова” зависла і цього разу: Рада кредиторів її навіть не розглядала.
Між тим, мирова угода передбачала, що всі боргові зобов’язання боржника переходять до “Хімпром-Оріани”. При цьому передбачаються різні механізми, які дозволяють суттєво зменшити борг, а частина кредиторської заборгованості взагалі списується. Зрозуміло, що активів “Оріани” не вистачить, щоб повністю погасити заборгованість перед кредиторами, тому вони, згідно із мировою угодою, “відступаються” від намірів отримати свої борги сповна. Як мінімум, забувають про 30% боргу. У такому випадку, розплатившись із кредиторами, підприємство матиме у своєму розпорядженні певну кількість ресурсів. Підприємство, яке, фактично, не має жодного відношення до ВАТ “Оріана”, не має достатніх коштів, щоб інвестувати і відновити “Оріану”, претендує на її активи.
Зрештою, як значиться у держреєстрі, статутний фонд КП “Калуська енергетична компанія” становить 10 тис. гривень, а статутний фонд “Хімпром-Оріани” — 50 тис. гривень, половину з яких внесло калуське КП. І хоча невідомо, чи статутний фонд був сформований реально чи — лише на папері, але це вже теоретичні витрати бюджету. З іншого боку, підприємство зі статутним фондом у розмірі 50 тис. гривень — занадто “слабкий” інвестор для колишнього гіганта хімічної промисловості. У результаті, якщо б оборудка вдалася, місто б могло отримати частину боргу від ВАТ “Оріана” (загалом “Оріана” боргує місту у межах 100 млн. гривень. — Авт.). А “Хімпром”-фантом отримало б досить ласий шматок. Однак, задум — не вдався, і цілком імовірно, що “Хімпром-Оріана” незабаром може стати підприємством-банкрутом. Благо, ідея цього разу бюджету дорого не коштувала.
ДЕШЕВИЙ СИР
У випадку із “дешевим газом” місто таки ризикує. Як мінімум — трьома мільйонами гривень. Загалом, історія — темна. У засновниках — те ж КП “Калуська енергетична компанія”. Рішення на сесії міської ради прийняли нашвидкуруч. Ніхто із депутатів, і, тим більше — громадськість, не бачили жодних економічних розрахунків. Що вноситиме у спільну діяльність компанія “Укр-Аз-Ойл” і який фінансовий еквівалент цього внеску? Як будуть прописані ризики і чи зможе місто “у разі чогось” повернути свої кошти? Чому українсько-азербайжанська компанія, фактично, дарує місту свої прибутки? Адже 3 млн. гривень від міста в обмін на мінімум 50 млн. гривень, які місто має отримати упродовж 20-ти років плюс — знижка на газ — надто привабливо.
Яку насправді мету переслідував міський голова?
Варіант 1. “Газове” питання — це піар-хід, інформаційний привід для центральних телеканалів, що особливо актуально у період виборчої кампанії міського голови Калуша, який балотується у мери Києва. Тоді питання “заглохне” само по собі, але, очевидно, аж восени — після позачергових парламентських виборів, у яких, поза всяким сумнівом, позмагається й Ігор Насалик.
Варіант 2. Схемі дадуть хід. Спільна діяльність Калуша та “Укр-Аз-Ойл” не вимагає реєстрації нової юридичної особи. Для реалізації спільного проекту підприємствам достатньо укласти угоду про спільну діяльність. І така форма співпраці має свої ризики. Наприклад, якщо результатом спільної діяльності буде лише отримання боргів, то сплачувати ці борги кредитори можуть зобов’язати будь-якого з учасників, незалежно від його частки.
ОСТАННІЙ АРГУМЕНТ
Як би там не було, але у справі є ще один дуже важливий аспект — міська рада. Щоразу, коли міський голова “нагинає” депутатів, ті, хоча й опираються, але ідеї очільника міста — схвалюють. І ніколи не питають звіту. Міський голова постійно діє на межі фолу, мотивуючи свої ідеї інтересами міста, маніпулюючи громадською думкою. Хто проти — той ворог громади. У даному випадку депутатів “притиснули” тим, що вони — проти дешевого газу для Калуша.
Можливо, газове питання, справді, принесе громаді значний зиск. Але, щоб це знати напевне, треба бачити документи.
На наступній сесії міської ради мають розглянути про зміни до бюджету. І депутати мають погодитися виділити із бюджету 3 млн. гривень для реалізації “газового” задуму. До осені, коли Калуш має отримати “свій” газ, Ігоря Насалика у місті вже може і не бути. А депутати — залишаться. З газом чи — без. Але головне — щоб без відчуття, що їх “використали”.
