Відвідали закордонні місця, які має знати кожен українець, й освітяни району. Поїздка стала можливою завдяки сприянню українсько-німецького товариства “Рідна школа”, яка організовувала, а також — запросила калушан на вшанування пам’яті жертв нацистського режиму та на тематичну конференцію. Візит калуської делегації збігся у часі із Великоднем римо-католиків. Зрештою, святити паски — традиція християн східного обряду. Тому українці у Німеччині відзначають Великдень за православним обрядом. У решти ж населення про свято нагадують хіба що їстівні фігурки великодніх кроликів, які можуть випікати чи виготовляти із шоколаду. Таких шоколадних кролів привезли з-за кордону і районні освітяни. Хоча, серед приємних вражень — і гостинний прийом української громади у Мюнхені, і саме місто, із готичною архітектурою.
Місто родини Бандер
Найбільш цікавим для калушан в історичному плані був будинок на Цеппелінштрасе, 67. Це — саме той офіс, у якому 53 роки тому працював провідник ОУН Степан Бандера, і звідки його, власне, вистежив убивця Богдан Сташинський. Зараз частина будинку залишилася як представництво ОУН. Там керує колишній зять Степана Бандери, чоловік покійної доньки Наталії Андрій Куцан. Наразі про те, що тут працював Степан Бандера, не вказує нічого. Проте, українці таки спромоглися встановити меморіальну дошку, яка голосить про те, що там працювали Ярослав і Слава Стецьки. Підпис на дошці — по-простому геніальний.
— На фасаді будинку встановлена меморіальна дошка на честь Ярослава Стецька, одного з наступників Степана Бандери. При чому, — підписана Президентом України, але — без зазначення імені (Президента. — Авт.): дуже універсально. Чи так було задумано, чи втілено? Із розповідей пана Андрія здавалося, що такого не було заплановано. Потім зрозуміли, що то ще і добре вийшло. Бо можна казати, що будь-хто із президентів України до цього причетний. Поряд, щоправда, є ще і графіті. Ми спочатку думали, що скоїли якусь диверсію. Проте, у Німеччині, як і у нас, є хулігани, — зазначив заступник начальника відділу освіти Калуської РДА Тарас Федорів.
Наступним пам’ятним пунктом подорожі було кладовище “Вальдфрідгоф”, де похований Степан Бандера. Там, біля могили Провідникові ОУН, постійно є згадка про Калуш і Калущину. Тільки там можна зрозуміти, наскільки багато вихідців із нашої землі перебувають у далеких країнах, і їхні життєві шляхи перетинаються у цьому місці.
— На відміну від наших місць поховання, цвинтар розташований у лісі. Могили — далеко одна від одної. На могилі Степана Бандери встановлено скромний хрест із білого мармуру, на якому пов’язаний національний прапор. “Степан Бандера” написано й українською, і німецькою мовами. У березні могилу відвідала калуська делегація. Вочевидь, привезли квіти і засвітили свічки. І — національні маленькі прапорці по кутах могили. Більше там нічого немає, — констатувала начальник відділу освіти Калуської РДА Наталія Савчук. — Недалеко від могили Степана Бандери похована і його донька Наталія. Вона померла молодою, у віці 44-х років, залишивши по собі 2-х дітей віком 9 і 11 років. На могилі — біла плита, збоку хрест і напис українською та німецькою мовами, декілька квіток, і — камінь. Він — невеличкий, як долоня. Ми подумали: хто камінь поставив на могилу? Але коли ближче придивилися, побачили там мальовану білу троянду і напис “коханій і незабутній”. Це написав сам Андрій Куцан для своєї першої дружини. І дивно, що ніхто той камінь нікуди не забрав.
“Іншомовні” табори
Відвідання концентраційних таборів Дахау й Аушвіц (Освєнцім, Польща. — Авт.) візитери називають практичною частиною конференції. Для людини, яка вперше опинилася у цьому місці, воно — незвичне і страшне. Особливо, коли йдеться про представників нації, яка найбільше потерпіла від нацизму. Усього за 4 роки, у 1941-1945 роках, Україна втратила внаслідок нацистської окупації 14 млн. мешканців. Чимало — померли у концентраційних таборах. Попри все, дивно, що у таборі немає екскурсії не те що українською, а навіть і російською мовами. Є, проте, екскурсії англійською, італійською, японською, польською, німецькою, а також — на івриті. Хоча, якщо розібратися, саме українців там і було найбільше.
Калушан цікавили, загалом, дві постаті, знищені табірною системою: брати Степана Бандери — Василь і Олександр. Цього року Калущина відзначатиме 70-річчя смерті їхньої смерті. Брати померли, будучи в’язнями табору Аушвіц у липні 1942 року.
— Василя Бандеру вони просто зіштовхнули на будівництві з великої висоти разом із будівельною тачкою. Він упав, побився, і потім у лікарні помер. А перед тим його ще мордували, били постійно. Оскільки українців-членів ОУН було небагато, то вони не могли протистояти полякам чисельно, — констатував Тарас Федорів. — Олександра Бандеру, разом із кількома десятками хворих, після огляду умертвили ін’єкцією фенолу у серце. І це сталося через поляка Юзефа Краля, який спеціально повідомив, що він — брат Бандери (німці про це не знали. — Авт.). Навіть спотворив результати медичного огляду, щоб це зробити. У 1943-1944 роках німці провадили слідство за фактом загибелі братів Бандер, через те, що хотіли прихилити на свій бік Степана Бандеру. Крім того, Олександр був громадянином Італії, і його дружина була родичкою міністра закордонних справ Чіано. А Італія була союзницею Німеччини. І як це вкладалося тоді у союзні стосунки. Тож, тих, хто безпосередньо були до цього причетні, заарештували. Але, фактично, нікого не покарали. Краля звільнили у 1943 році. Одного — розстріляли. Але зробили це, оскільки поляки створили підпільну групу, і німці побоювалися заколоту.
Була іще одна екскурсія — у концтабір Дахау. Менший за розмірами, але не менший за жахіттями, які там відбувалися. Основні — медичні експерименти. Тих, хто не витримував і помирав, спалювали. Причому, табір був побудований таким чином, щоб дим із труби і моторошний запах із вітром заносило до містечка Дахау, з тим, щоб люди повсякчас були залякані. У концтабір, який чимало з науковців вважають менш страшним за Аушвіц, люди не хочуть повертатися навіть на екскурсію більш, ніж за півстоліття.
Проте, не тільки спогади привезли калушани із Німеччини. Також — і надії на угоду про співпрацю з українською громадою у Мюнхені. Загалом, уже найближчим часом угода має бути укладена. А у вересні німецька делегація має відвідати Калущину. Найбільшу надію покладають на можливість візиту до Мюнхена калуських школярів, зокрема, тих, які вивчають німецьку мову.