У підручнику для школярів першого класу тернопільські вчителі знайшли 153 помилки на 149-ти сторінках. Практично стільки ж — у підручнику для другого класу. Помилки різні: не тільки пропущені коми, тире, русизми, а і доволі абсурдні задачі.
Приміром, першокласникам у перший тиждень навчання пропонували зрозуміти, що 0 — це відсутність елементів у множині, чи побудувати коло найбільшого радіусу.
— Я знайду добрий десяток задач, які, думаю, ніхто розв’язати не зуміє. Хто писав ці книги, як вони отримали гриф Міністерства? Половина дітей України, згідно з приписами Міносвіти, повинні вчитися за ними, — наголошує тернопільський видавець Ярослав Гринчишин.
У Калуші не кожна школа вчиться за “скандальними” підручниками.
— Підручників із математики за авторством Рівкінда й Оляницької, які наробили стільки галасу, у нашій школі немає. Ми працюємо за підручником Богдановича та Лишенка, до якого особливих претензій немає. Знаю, що є претензії до “Букваря” авторства Захарійчук та Науменко, але його також у нас немає. Від батьків на якість підручників жодних зауважень не надходило. Завідувач бібліотекою скаржилась, що за рік багато підручників потребували “лікування” через те, що неякісно виготовлені, — каже директор Калуської ЗОШ І ступеня №11 Іван Ляхович.
— Загальне враження від нових підручників таке: уявіть собі брудну кімнату в армії — взяли швабру, натягнули ганчірку, проїхалися по підлозі. Старшина прийшов — чисто. Через 5 хвилин підлога висохла — і знову дуже брудна, — так оцінює нові підручники директор Калуської гімназії Дмитро Бахматюк.
ПРО “РІЗНУ ХАПАНИНУ”
Дмитро Бахматюк відкриває шафу та дістає з неї підручники радянського зразка. Каже: саме ця навчальна література може слугувати зразком і досі. Директор гімназії говорить не тільки про внутрішнє наповнення, але і — про зовнішній дизайн, порівнюючи компактні старі підручники із кольоровими та — великоформатними новими. Зрештою, фахівці також зауважують, що у дизайні нових підручників не враховано законів сприйняття візуальної інформації, мову піктограм та їхню функцію, безліч інших речей.
— Кілька років тому з’явився новий підручник із біології. Уже тоді почали говорити його перенасиченість термінами. У підручнику із біології для 6-го класу я нарахував 256 наукових термінів.
Дмитро Бахматюк викладав фізику. Проте, 5 років уже не практикує. Нині займається вивченням рейтингу навчальних закладів України за підсумками ЗНО. За неофіційним рейтингом Дмитра Бахамтюка, складеному на основі офіційних джерел, Калуська гімназія за загальними підсумками ЗНО цьогоріч посіла перше місце в Україні, повторивши досягнення 2010 року.
Дмитро Бахматюк аналізує нові підручники із фізики. І має суттєві зауваження:
— У мене складається враження, що ці підручники пишуть різні люди. Йде хапанина матеріалу, виривання, може, з різних книжок, може, з інтернету — матеріал за логікою речей може бути не стикований. Наприклад, вивчають явище резонансу. У молодших класах тему вивчають не так детально, як у старших чи — у вишах. А у підручнику нізвідки з’являється малюнок, до якого пояснення на сторінках навчальної книжки я не знайшов. Його можна зрозуміти, лише заглибившись у тему.
На перерві до кабінету директора заходять і вчителі. І також говорять про помилки та перенасиченість навчальної програми.
— Знаходимо помилки у підручнику “Історія стародавнього світу” для 6 класу за авторством Голованова. Наприклад, вивчаємо періоди стародавнього віку — палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт. У підручнику енеоліт і бронзовий вік — це один період. Про це зазначається і в тексті підручника, і виведено схемою окремо. Хоча, енеоліт — це мідно-кам’яний вік. Після нього наступає бронзовий вік, — розповідає вчитель історії Калуської гімназії Ольга Дороніна. — Я аналізувала параграф підручника про Стародавній Рим. У ньому — 19 нових географічних назв. У цьому ж параграфі — велика кількість потрійних римських імен. Плюс — велика кількість дат.
ЗАБОРОНИТИ НЕ МОЖНА ДОЗВОЛИТИ
У дискусію про якість підручників Міністерство освіти і науки України вплітає бізнесові інтереси. У Міносвіти наполягають на тому, що скандал про неякісні підручники — це лише боротьба між двома видавництвами — київським і тернопільським: замовлення на друк отримав Видавничий дім “Освіта”, підручник якого переміг на Всеукраїнському конкурсі. Відтак, посадовці, щоб “заспокоїти громадськість”, заявляють: підручник “Математика” для першого класу ніхто не буде вилучати зі шкіл чи забороняти, адже вони не несуть “загрози учням”.
Виправлений варіант підручників з’явився тільки комерційним тиражем 5 тис. примірників. Тож, коли батьки хочуть, аби їхня дитина вчилася за грамотним підручником, то мусять купити його.
— Приблизно у той час, коли я прийшов працювати у школу, почали перевидавати підручники. Тоді я, як й інші учителі, писав свої зауваження до підручників, їх враховували. І за кілька років це була вже ідеальна навчальна література, за якою, зрештою, можна вчитися і нині, викинувши тільки терміни радянського періоду, — впевнений Дмитро Бахматюк.
— Зараз абсолютно всі підручники проходять апробацію у школах. У школах немає підручників затверджених, які використовуються. Вони після апробації ще будуть доопрацьовуватись, — твердять у МОН.
Зрештою, таке твердження, як мінімум, дивне, адже навчальна література вийшла багатотисячним тиражем, на що було використано мільйони державних коштів.
Учителі зауважують: раніше нові підручники проходили грунтовну апробацію: навчальну книгу впродовж року-двох випробовували у якійсь школі, й аж тоді надавали видавництву.
— Свого часу я проводила експертизу підручника “Історія стародавнього світу” для 6 класу за авторством Голованова, — каже Ольга Дороніна. — Мені прийшло кілька варіантів підручника без титульної обкладинки, тобто, авторів я не знала. На той момент у МОН планували друкувати підручники за новою програмою. Наскільки мені відомо, цю експертизу не використали і роздрукували той підручник, який вважали за потрібне. Кращі підручники за авторством Власова, Шалагіна не були роздруковані. Пропозиції, які я писала, виявилися нікому непотрібними. Більше того: не зважаючи на те, що мені надіслали угоду, я не отримала ні копійки.
У КАЛУШІ РАХУЮТЬ ПОМИЛКИ
Цьогорічні новації від МОН наробили в Україні багато галасу. І це не тільки підручники із помилками. Приміром, учителям заборонили послуговуватися навчальними посібниками, які були видані до 2012 року. Відтак, обурення міністерськими новаціями вже вилилося у звернення та публічні протести від видавництв. На Форумі видавців у Львові понад 30 видавництв з усіх регіонів запропонували негайно:
— зобов’язати МОН проводити дворічну апробацію підручників до їх друку державним коштом;
— повернути школам право вибору альтернативних підручників та посібників;
— зробити грифи МОН рекомендаційними, а не обов’язковими, тобто, припинити адміністративний тиск на освітян через використання ними негрифованої літератури;
— заборонити для використання у школах підручники з математики для 1-х і 2-х класів (видавництва ВД “Освіта”), які містять неприпустиму кількість помилок.
У Калуші протестну ініціативу також підтримують.
— Напишемо звернення від батьків чи відкритого листа з вимогою хоча б визнати погані підручники поганими. Я розумію, що від того кращі підручники не з’являться на другий день. Їх треба написати, обговорити, випробувати, видати... Але ж і миритися якось уже не варто, бо тоді ми визнаємо, що ми — лохи, і наші діти — лохи, — вважає член Громадської ради при Калуській міській раді Леся Мартиненко.
Як повідомила ”Вікнам” начальник управління освіти Калуської міської ради Любов Максимович, нині калуські учителі отримали завдання — виписати помилки у підручниках за новою програмою, за якими навчаються учні 1-х,2-х та 5-х класів. Їх погрупують та направлять до управління освіти та науки ОДА.
Леся Мартиненко, член Громадської ради:
— Як мама не можу не жахатися з діяльності нашого Міністерства освіти. Чула і про низьку якість підручників, які до того ж є обов’язковими, що є просто немислимо. Обов’язковою має бути програма, тобто список необхідних знань і вмінь, які має засвоїти дитина. А якими засобами — підручниками, посібниками, книжками — користується вчитель, щоб дати дітям цей необхідний рівень знань — то на його розсуд, педагогічний досвід. Якщо вже МОН отак регламентує роботу вчителя, то, можливо, і вчителя не треба? Є підручник. Від нього не можна відходити. Яка тоді різниця, хто озвучить дітям його зміст? Це взагалі можна записати на магнітофон і прокрутити. Оце — економія коштів!
Дуже мене засмутила свого часу ідея відійти від 12-річної шкільної освіти. Реформа, яка мала на меті узгодити нашу освіту з Болонською системою, тривала 9 років! Її за один день відмінили, програму переписали і — все! Хіба так робиться в освіті? Це — не реформи, це — експерименти на живих дітях. Тому, що реформи в освіті мають бути широко обговорені суспільством А те, що робиться, — це імітація і профанація з метою викачати гроші з бюджету. Тому треба робити видимість реформ, щоб у результаті мати якомога менше розумних й освічених. Так легше всіх перетворити на рабів. Усьому суспільству треба зрозуміти: освіта — це не другорядна справа, на освіті смертельно заборонено економити, бо це — смерть народу і держави.
Можна почати з того, що добитися від Міністерства права обирати підручники, чи — приймати участь в обговоренні нового підручника. Щоб не Міністерство його затверджувало, а — вчителі. Адже існують в Україні приватні школи, які ведуть навчання за своїми програмами.
Очевидно, у нас ситуація, що “верхи” ще думають, що можуть жити по-старому. Значить, треба їм починати демонструвати, що “низи” цього вже не хочуть. Чому б не “зачепитися” за помилки у підручниках і написати колективного відкритого листа до міністерства від, скажімо, батьків? Заодно спитати з тих, хто поставив той гриф — куди вони дивилися? Хто заплатить за ці помилки? Гляди, так і фінансування на освіту знайдеться...
Юля Баліцька, журналіст:
— Маю власний приклад навчання англійської мови за так званими “оксфордськими” виданнями”. Це — жах: недоступно і нецікаво. Для кращих учнів книжка була відверто легкою, і вони просто не хотіли за нею вчитися. А для слабших була просто недоступною — жодної теоретичної теми із граматики, лексики, словотвору толком не було розкрито. Те саме — із оксфордським курсом в університеті. Дійшла висновку, що найліпше — старий-добрий наш підручник. Серед наших також є хороші підручники. Щодо англійської — для старших класів є чудесний підручник Карп’юка, наприклад. Проте, не всіма послуговуються у шкільній програмі. А ще — дуже багато залежить від учителя. Я ось закінчувала школу 10 років тому. Цього літа пів-Європи об’їздила... Практично, всюди давала собі раду — англійською. І це — виключно за старими, деколи — ще радянськими — підручниками.
