Середа

18

січня

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

Калушанин Іван Вінтонів майже відмовився від газу і живе та заробляє на сонячній енергії

У Калуші кмітливі господарі встановлюють сонячні батареї та колектори на дахах приватних помешкань. Один із будинків, обладнаний сонячними батареями, розташований…




Блог

Історія Калуша потребує грунтовного дослідження

Для наближення до істини треба намагатись працювати з документами, а не поширювати творіння самодіяльних автораів, що пишуть статті до «вікі».

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1434

Вартість проїзду хочуть підняти до 5-6 гривень. А є за що?

Коли перевізники тримаються нарізно один від одного, їм важче вижити.

Ростислав Когут | Коментарів: 0 | Переглядів: 944

Коли Калуш був закритим містом, тут мешкали “крадені діти”

У них вкрали все: пам’ять, дитинство, родину, Батьківщину, громадянство, майновий та соціальний статус.

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 4643




Калушани є носіями шляхетських прізвищ

Чернелицький замок двічі був атакований турками. Під час польсько-турецької війни був найбільшою східною фортецею Речі Посполитої на правому березі Дністра. Кілька разів в ньому зупинявся король Ян III Собеський



Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Калушани є носіями шляхетських прізвищ

2016.05.04 | | Коментарів: 0 | Переглядів: 16037

14 жовтня 1682 року Ян ІІІ Собеський в бою під Калушем розгромив орду Селіма Гірея, визволивши з неволі 20 тисяч полонених та більше 1 000 дітей (Грабовецький В. «Історія Калуша»). За взірцевий героїзм він нобілітував (возвів у шляхетство) місцевих воїнів, які влаштували завали на дрогах та позбавили орду маневреності. Хто ж вони, славні герої та оборонці краю?


Термін «schlaht» (в перекладі з давньонімецької означає рід, порода. — Авт.) та термін «schlack» (бій, боротьба) використовувався для визначення привілейованого соціального стану воїнів у країнах Європи. Хрестові походи європейського рицарства 11-13 століть відіграли величезну роль не тільки в геополітиці, але й у формуванні європейської демократії. Перебуваючи під всебічною протекцією Пап, рицарі не давали можливості творення авторитарної влади, формували феодальні відносини васалітету.


З благословення Пап (хрестові походи 13 ст. були невдалими. — Авт.) гербове рицарство скеровується на допомогу королю Данилу Галицькому, де активно та успішно захищала край від татар. У Галичині ще з часів Білої Хорватії була створена розгалужена мережа оборони на перевалах, гірських переходах, торгівельних шляхах, переправах, вибудовувалася захисна лінія, вирішальну роль в якій відігравали осади – військові поселення шляхти (Рожко М. «Карпатські шляхи та їх оборона). Галицьке боярство та дружинники навчили європейських воїнів не тільки майстерності вести війну в горах, але й бути в певній опозиції до княжої, королівської влади.


Король Данило витворював власну стратегію війни і тому надавав воїнам у феодальне землеволодіння маєтки для будівництва осад. Отримавши землю та пройшовши нобілітацію (чи адопцію, чи індигенат. — Авт.), руські шляхтичі отримували обов’язок пожиттєвої військової служби. Постійні війни збільшували кількість воїнів. (Терлецький М. «Драго-Саси на тлі століть»). Народжений в простій сільській хаті шляхтич міг стати сенатором, заветувати будь-яке рішення парламенту, зібрати конфедерацію та оголосити рокош (війну) королю. Зрештою, необмежені привілеї шляхти і породили особливий вид військово-політичної демократії, що і привело до занепаду Речі Посполитої 1795 р.(Крипякевич І. «Історія України»)


Процес етнічної ідентифікації шляхти впродовж майже тисячоліття визначав її національну свідомість, і вона ототожнювала себе з українським (руським) народом (Сливка Л. «Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині 1772-1914 рр.»). Існуючий та поширений у середовищі селян стереотип, за яким шляхту сприймали як поляків, підтримувався «пролетарськими» істориками.


Кілька цікавих фактів із шляхетної історії України:

— король Данило Галицький, вшановуючи військові заслуги регіментарія графа Гуйда (гербу Сасів), одружив його зі своєю племінницею. Нова шляхетна родина Даниловичів упродовж століть з честю служила вітцівщині. Магнат з Олеська Іван Данилович (1570-1626 рр.) – прямий нащадок Гуйда та дідусь Яна 3 Собеського. Він же призначив свого службовця Михайла Хмельницького (гербу Абданк) підстаростою Чигиринським, надавши йому землю під хутір Суботів;


— українська шляхта брала активну участь у військових походах проти Московщини: в Лівонській війні (1579-1582 рр.), у Московському поході гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного (гербу Сасів) у 1618-му, у Смоленській війні (1632-1634 рр.), у результаті яких Московія відмовилася від загарбання сусідніх земель. Однак, не забуваючи своїх ворогів, у 1897 році в Російській імперії провели перепис населення. Шляхту як соціальний стан навіть не згадали (Россія. Полное геграфическое описаніе нашого отечества подъ редакціей В. Семенова. С.-Петербургъ, 1902). У квітні 2014 року в Севастополі окупаційна влада знесла пам’ятник П. Конашевичу-Сагайдачному;


— 15 грудня 2016 року українці будуть відзначати 420 років укладання Берестейської унії. Серед творців Української греко-католицької церкви були й шляхтичі за походженням: єпископ Кирил (Терлецький), митрополит Михайло (Рогоза), митрополит Іпатій (Потій).Слід відзначити і видатних діячів церкви: митрополита Юліана Сас-Куїловського, українського Мойсея — митрополита Андрея Шептицького (Грабовецький В. «Історія Івано-Франківська»), кардинала Мирослава Івана Любачівського та інших;


— легендарний герой романів Генріка Сінкевича полковник Єжи (Юрій) Володийовський (1620-1672 рр.) — руський шляхтич гербу Корчак. Похований у Станіславові;


Богдан Хмельницький забороняв страчувати полонених руських шляхтичів, яких рекрутували на козацьку службу. Шляхта «задавала тон ідеології, займаючи найбільш впливові, провідні позиції в козацькому війську,становили його мозок» (Грушевський М. «Історія Ураїни Руси», т. 5). Шляхтичами були: Іван Виговський, Іван Богун, брати Нечаї, Павло Тетеря, Станіслав Морозенко, Семен Височан (з села Вікторова), Яків Гоголь-Яновський, Іван Сірко та інші. Генеральний уряд (писарів, обозних, суддів) повністю складався з шляхтичів, а в полкових урядах їх було 12,6% (Кривошея В. «Козацька еліта Гетьманщини»). Виважена надконфесійна політика Богдана Хмельницького привела до того, що в червні 1657 року вся шляхта пінського повіту, на чолі з князем Святополком Четвертинським, присягнула на вірність козакам (Брехуненко В. «Східна брама Європи. Козацька Україна в середині 17-18 ст.»);


— Олександр Кониський обгрунтував гіпотезу про шляхетне походження Тараса Шевченка, предки якого були активними учасниками козацько-селянських повстань та змушені, рятуючись від репресій, змінювати не тільки місце проживання а й прізвище (Тарас Шевченко «Грушівський хроніка його життя»). Івана Франка в ранньому дитинстві виховувала бабуся Людовіка Кульчицька в шляхетно-романтичному стилі (Терлецький М. «Чин роду Драго-Сасів»);


— аналіз прізвищ користувачів телефонних абонементів Калуша свідчать про те, що серед 63 800 жителів (станом на 2001 рік. — Авт.) 1526 є носіями шляхетських прізвищ, не враховуючи придомки («Телефонно-інформаційний довідник м.Калуш. Калуський район», 2006 р.).


Довідка. Кожен шляхтич мав своє відсільне призвище, наприклад, Терлецький, і придомкове, наприклад, Климкович. Тобто відсільним його називали поза межами свого родинного гнізда (рідного населеного пункту), а в родинному гнізді не могли всі мати одне прізвище, а мали придомкове, яким називали шляхтича в межах свого рідного села.


Представляю їхні герби — Cас, Корчак, Абданк, Топор:



Ігор ІЛЬНИЦЬКИЙ, кандидат історичних наук




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...