Не знаю, який саме дотепник назвав вулицю іменем космічних мандрівників, але те, що вона підтверджує свою назву, — цілковита правда. Адже добратися туди можна хіба що у повітряному кораблі, а хто не має такої можливості, то може скористатися всюдиходом або ж трактором.
У вік реконструкції та регенерації нашого славного міста найболючіше сприймають звіти керманичів міста саме жителі калуської глибинки, до числа яких належать і жителі вул. Космонавтів. Для необізнаних у картографії нашого міста можу повідомити: цей не дуже мальовничий куточок розташований трошки далі від славно- чи сумнозвісної „ресори” (є такий генделик у нашім краї), і трошки ближче від РЕМу. На світлині, на якій я для наочності зафіксував усю красу тамтешнього ландшафту, можна при великому бажанні відтворити в уяві щоденну реальність корінних „космонавтів”.
Позаду кількох гаражів „милують” око величезні купи сміття, створені з відпрацьованих шин, поліетиленової, целофанової і паперової тари. Додавши до цього розмаїття побутових відходів величезні калабані, які не міліють навіть у спеку, зможете уявити колорит цієї місцини.
Місцеві мешканці мріють побачити і свою вулицю чистою, прибраною і хоча б трішечки урочистою, адже Великдень уже не за горами. Звісно ж, вони не стоятимуть осторонь і робитимуть усе можливе, щоб їхня уже давня мрія здійснилася, а саме: зберуть необхідні кошти для оплати вивозу сміття та завезення кількох вантажівок гравію, озброяться господарським реманентом, щоб допомогти комунальникам в їхній насправді титанічній праці. Діло залишається за малим: дочекатися допомоги самих комунальників.
— Взагалі-то не вся вулиця Космонавтів така страшна, — розповідає один з місцевих жителів, лікар Калуського ТМО Ярослав Бук. — Найгірше виглядає відгалуження від неї, яке ми про себе називаємо „апендиксом”. Вуличка впритул підходить до ряду гаражів, власники яких частенько „допомагають” нам накопичувати сміття. Погодьтеся, споглядати щодня ці мальовничі краєвиди уже набридло. А якщо додати сюди величезні баюри та калабані, то таке життя важко назвати цивілізованим. Сім років тому я завіз сюди 11 КрАЗів гравію і трохи рекультивував вулицю. Але ж я чи мої сусіди не може завжди це робити, адже вулиця не є нашою власністю. Ми не хочемо зірок з неба: нам треба лише допомогти вивезти сміття і засипати ями на дорозі (про асфальтне покриття ми і не мріємо).
До Великодня залишилося два тижні. Чи допоможуть представники влади та комунальних служб калуським „космонавтам”, чи їм доведеться чекати зоряного корабля з інших галактик?
На світлині автора: та сама „неземна” вулиця.
Ватикан: коли час зупинився