Олег у той день (це були саме вихідні) шукав собі пригод. Він вирішив трохи прогулятися і відвідати свого однокласника у с.Мостище, з яким тривалий час підтримував дружні стосунки. Хлопець і не здогадувався, що ця прогулянка йому запам’ятається на усе життя. Дорогою, на зупинці, він зустрів свого знайомого, з яким випив по бокалу пива і подався в село. Зустрівшись з другом, вони деякий час розмовляли про нехитре життя підлітків, а згодом Олег вирішив повертатися додому. Проте, у центрі села він зустрів 74-річного Івана Мазура, якого добре знав, адже колись проживав у цьому селі в своєї бабусі і навіть декілька років навчався у місцевій школі. Останній запропонував випити з ним по сто грамів, навіть не відчуваючи, що цей вечір може закінчитися фатально.
Розпивши пляшку горілки, дідусь захмелів і почав розказувати Олегові, про свої бойові роки у повстанській армії. Згадуючи минуле, пенсіонер взяв зі стола кухонний ніж, почав жестикулювати ним перед обличчям хлопця, проте за словами самого Олега, дід при цьому не проявляв ніякої агресивності. Але згодом дід змінив інтонацію і почав навчати хлопця, як треба жити. Мовляв, молодь тепер нічого не вміє робити і не хоче. Під час розмови чоловік назвав Олега „малолєткою”, за що дуже скоро поплатився…
Зі слів обвинуваченого: „Мене налякало те, що у Мазура був ніж і він у будь-який момент міг мене ним вдарити. Тоді я, не знаючи чому, вирвав у нього цей ніж і вдарив його кулаком в обличчя”. Дід впав долі разом з табуреткою. Олег ще раз наніс удар. Розгніваний та розігрітий спиртним він схопив той самий кухонний ніж і наніс пенсіонерові три ножові поранення в шию. Дід почав хрипіти і стікати кров’ю. Лише тоді Олег зрозумів, що накоїв. В паніці він кинув ніж, переступив через тіло мертвого дідуся і забіг у сусідню кімнату. Побачивши шафу, підліток вирішив заховати туди тіло і почав викидати з неї весь одяг. Але згодом він зрозумів абсурдність цієї ідеї. Невідомо чому Олег порвав паспорт пенсіонера. Можливо, вбивця щось би ще придумав, але злякався дітей, які гралися неподалік будинку. Він вимив руки від крові у відрі з водою і швиденько вибіг з будинку. Переконавшись, що його ніхто не бачить, побіг через город на сусідню вулицю.
Але не так сталося, як гадалося. В той час у сусідньому будинку біля вікна сидів 10-річний Ігор, який побачив, як Олег крадучись тікає із подвір’я діда Івана. Щоб забезпечити собі алібі, вбивця пішов на шкільний стадіон і там деякий час, ніби нічого не трапилося, грав з місцевими хлопцями у футбол. Згодом він зайшов до сільського магазину, де запив своє „горе” бокалом пива. Повернувшись у Калуш, Олег не міг забути, що він накоїв, але розказати про це батькові не насмілився. Зустрівши знайомого таксиста, він попросив відвезти його на роботу до матері. Коли вони вже разом їхали додому, щоб розповісти про все батькові, біля під’їзду їх уже чекали правоохоронці. Олега заарештували.
За словами матері, вона кілька років поспіль помічала, що з її молодшим сином Олегом кожної осені коїться щось дивне. Син ставав некерованим, на тривалий час зникав з дому, а згодом повертався, ніби нічого й не трапилося. А восени 2003 року його навіть розшукувала міліція, адже він не з’являвся додому більше двох тижнів. Згодом Олег сам повернувся і пояснив своє зникнення тим, що гостював у друзів. Але батькам ніколи не вдавалося дізнатися, що то за друзі, де вони живуть. На всі запитання син відмовчувався.
Уже в кабінеті слідчого підозрюваний написав явку з повинною та щиросердно розкаявся у вчиненому. На запитання, чому він вбив старого, Олег нічого не зміг повідомити.
Калуський суд, врахувавши каяття підсудного, визнав його винним у навмисному вбивстві та призначив покарання — 5 років позбавлення волі. Але, на жаль, ніякі сльози та каяття не повернуть діда Івана, який багато чого пережив у своєму житті, а знайшов смерть у власному будинку від чужої руки.
Ватикан: коли час зупинився