Одне слово, Калуська міськрада не побажала залишитися осторонь неоднозначних подій, які відбуваються в державі і відреагувала по-своєму, по формі і змісту — в дусі кращих зразків заяв епохи розвиненого соціалізму. Тут є все: і про моральні орієнтири, і про доленосний для українського народу шлях, і про народного Президента, і навіть про спротив старої номенклатури. Короткий зміст заяви наступний: ми розуміємо Президента, віримо і підтримуємо його дії. А заодно підтримуємо і новий Уряд (склад якого поки що невідомий). Але найдивнішим є останній абзац послання, який призначений керівникам підприємств та організацій з тим, щоб останні забезпечили порядок в місті. Такі заяви мали б сенс, якби в Україні існувала загроза громадських безпорядків. Але за існуючих обставин, коли сторони озвучили свою позицію і нібито не збираються поглиблювати протистояння, заява виглядає як звичайне підлабузництво і бажання запевнити усіх у вічній відданості і любові до Президента. Тепер, очевидно, слід очікувати лавини заяв і від влади, і від партій, і від громадських організацій, які одна наперед другої улесливо поспішатимуть запевнити Віктора Ющенка у своїй підтримці і закликатимуть до об’єднання демократичних сил.
Бажання виступити в ході обговорення заяви мали багато депутатів та запрошених. Щоправда, тих, хто мав висловитися в першу чергу — голів міських партійних організацій — було не чути. Більшість депутатів із запропонованим змістом погодилася. З ностальгією згадували Майдан, дехто висловив надію на майбутню єдність Тимошенко і Ющенка (хоча і Юлія Володимирівна, і Віктор Андрійович вже чітко означили, що йтимуть на вибори паралельним курсом, а паралельні прямі, як відомо, не пертинаються). Дісталося від деяких калуських депутатів і засобам масової інформації. Більшість їх, виявляється, перебувають в руках тих, хто програв вибори, і тому тільки й займаються тим, що роздмухують конфлікт, „сиплять нам сіль на рану”.
Щоправда, лунали поодинокі голоси на тему, що заява передчасна і, якщо розібратися, взагалі ні до чого. Проти першого варіанту проголосував тільки один депутат —безпартійна Наталка Бабій, яка зокрема зазначила:
— Як я можу підтримати уряд Єханурова, склад якого поки що невідомий і який останні дні виступає на телебаченні російською мовою? Плюс до цього відставку уряду Тимошенко підтримав і Кучма. Я не можу бути на одній з ним позиції. Крім того, Ющенко чітко не пояснив, чому Уряд має піти у відставку: адже буквально кілька тижнів тому, 24 серпня, Президент дав високу оцінку діяльності Кабміну.
Звідки походить це звернення? Ми їхали на Майдан, бо хотіли справедливої демократичної України, надію на яку уособлював Ющенко. На Майдан ми їхали самі. Тепер також здатні самі розібратися в ситуації. А оцінку подіям, які відбуваються у державі, мають давати політики, політологи, експерти, а не сесія міськради. Ще одне, ключове питання до змісту заяви: депутати від імені всіх виборців фактично підтримали рішення Ющенка про відставку Уряду. При цьому не зваживши, що не усі калушани думають так само. Свою підтримку Президенту ми показали і 31 жовтня, і 21 листопада минулого року, а сьогодні нам не слід ділити і підтримувати одного народного політика, при цьому не підтримуючи іншого.
* * *
Згодом до тексту заяви внесли кілька коректив: замінивши „політичну кризу” на просто „кризу”. Крім того, з переліку адресатів заяви, яким слід забезпечити порядок у місті, викинули правоохоронні органи, адже порядок — це і є їхня повсякденна робота. Проти кінцевого варіанту зі змінами не голосував ніхто, четверо депутатів утрималися, решта були „за”.
Природно, серед тих, хто не підтримав запропонований текст заяви на підтримку Президента, була і депутат міської ради, голова районної організації ВО „Батьківщина” Ольга СІКОРА, яка свою позицію пояснила так:
— Ми їхали на революційний Майдан не тому, що чиєсь прізвище була Ющенко чи Тимошенко, а щоб висловити свій протест проти тих зловживань та фальсифікацій, які були візитівкою провладної команди. А також передусім тому, що „помаранчева” команда на чолі лідерами, серед яких був не тільки Ющенко, а й Томенко, Тимошенко та Зінченко, стала носієм демократичних сподівань українського народу, устремлінь на захід, а не схід, надій на краще майбутнє. Всі ми погоджувались в одному: без Тимошенко не було б Майдану; без Тимошенко не було б Президента Ющенка.
Проте відставка уряду не стала несподіванкою для самої Юлії Володимирівни. Перший тривожний симптом з’явився ще тоді, коли Віктор Андрійович завагався у визначенні кандидатури прем’єра, тоді, коли Тимошенко не дали можливості в порушення Конституції підібрати собі команду. Весь цей час вона керувала урядом, більшість міністрів якого їй не підчинялися, отримували вказівки від секретаря РНБО, своїх партійних лідерів та самого Президента. Та, незважаючи на політичний супротив, прем’єр віддано працювала на поліпшення добробуту свого народу, взявши курс економічного зростання України, дотримання обіцянок, даних співвітчизникам. Наш Президент тричі давав високу оцінку діяльності Кабміну /100 днів роботи уряду, півроку та 24 серпня на День Незалежності України/. Тобто на даному етапі ніщо не віщувало такої розв’язки.
То що ж змінилося в роботі уряду за неповні два тижні? Чому позиція Ющенка щодо уряду стала діаметрально протилежною? На мою думку, загалом проблема в тім, що країна, добре не оговтавшись від одних виборів, взяла старт в інші. Це й стало основною причиною різноголосся у провладній команді. Відставка уряду — перша ознака того, що передвиборна компанія взяла старт: політична сила, яку очолює Юлія Володимирівна, дедалі більше зміцнюється організаційно і зростає чисельно. Це не може не викликати тривоги та роздратування інших партій. Тому відставку уряду можна трактувати як спробу зупинити Юлію Тимошенко — успішного, вольового політика, який стрімко йде до вершини політичного Олімпу. Такий розвиток подій, попри всі обіцянки прем’єра йти однією командою з Президентом на вибори, не міг не збентежити Віктора Андрійовича та його політичних прихильників. Відбулось те, що логічно повинно було відбутись.
Інша річ, яким шляхом тепер піде наша держава. Існує висока ймовірність, що зовнішньополітичний курс України зміниться на протилежний, ніж той який обрала Юлія Тимошенко. Тобто ми дедалі більше тяжітимемо до Росії. Крім того тривожать заяви в.о. Прем’єра Юрія Єханурова про зупинку реприватизаційних процесів. Виходить, що тепер ті, хто користуючись своєю наближеністю до команди Кучми, за півціни купували заводи і підприємства, розкрадали державу, можуть спати спокійно.
Я вважаю, що наша міська рада поспішила зі зверненням на підтримку дій Ющенка. Брати на себе подібну ініціативу депутати на мають ніякого морального права. Хоча б тому, що нам делегували повноваження калушани, наші виборці. Але на їхню думку чомусь не зважили. А між тим, далеко не усі наші виборці однозначно підтримують відставку Юлії Тимошенко. Про це, зокрема, свідчать звернення людей /не тільки з мого виборчого округу/, які особисто приходять з проханням написати листа до Президента із засудженням його у діях, спрямованих на розбрат і політичні чвари в ще недавно єдиній команді. Свою позицію калушани пояснюють просто: люди відчували турботу з боку уряду Ю.Тимошенко, вона була взірцем виконання владою обіцянок, даних народу на Майдані, тому і не зовсім розуміють причин її відставки. Ситуація, на мою думку, така: хтось повністю підтримує дії Президента та його команди, хтось — ні, і депутати, передусім, мали б це взяти до уваги. Це зауваження щодо ідеї виникнення подібних заяв. Але маю питання і щодо самого змісту послання.
То ж в яких “рішучих діях, спрямованих на подолання кризи” ми підтримуємо нашого Президента? Чи не на часі проявити рішучість до діянь деяких пропрезидентських сил, котрі / і з яких причин?/ надихнули його на такий політично недалекоглядний крок. Але факт є фактом і ніякі політичні заяви сьогодні змінити цього вже не зможуть. Так само, як і не зможуть наші “активісти” /навіть, якщо дуже захочуть/ “проявити стриманість і толерантність до затвердження Парламентом нового складу уряду України”. То, можливо, авторам заяви, які включили до неї таку думку, відомо, хто з одіозних і відомих персонажів українського політику му має увійти до нового уряду? І чому, попри чіткі завіряння на Майдані про взяття демократичного курсу, все частіше ми чуємо про новий курс на схід, лобіювання східних інтересів попри всі інші під палкі схвалювання Л.Кучми? І який належний порядок в зв’язку з даною ситуацією ми повинні “забезпечити” в місті. Це виглядає як штучне нагнітання ситуації, але, з другого боку, опосередковано свідчить, що міська влада чудово усвідомлює принаймні один факт — не усі калушани підтримують „рішучі дії Президента” щодо Юлії Тимошенко.
Ватикан: коли час зупинився