Тому що ми „бригада”... з Верхні

З ломиком —
на комп’ютер
Студент Івано-Франківського комерційного технікуму Сергій Г. літні канікули проводив у рідному селі без особливих пригод. Можливо саме нудьга стала причиною першого в його житті злочину. Якось від своїх товаришів по шкільній парті Олександра К. та Ореста Ф. Сергій почув інформацію про те, що у школі з’явився комп’ютер. Кому першому прийшла ідея його привласнити — невідомо, але Сергій, як майбутній комерсант, чітко зафіксував економічний зиск від здійснення такої операції. Не гаючи часу і озброївшись металевим ломиком, друзі того ж дня пішли „на діло”. Близько 23-ї години, коли село вже огорнула темрява, хлопці підійшли до своєї альма-матер з двору і легко видавили скло у віконечку на сходовій клітці. У кабінеті допризовної підготовки, де зберігався комп’ютер, нічним гостям довелося трохи попотіти, адже треба було виламати кілька навісних замків на дверях та захисній решітці. Але згодом їх „труди” були винагороджені: крім комп’ютера, на столі був ще й сканер. Сергій, будучи обізнаним у комп’ютерній техніці, спритно розкомплектував системний блок і взяв лише найцінніше — вінчестер, материнську плату, процесор „Атлон” і CD-ROM. Крадене добро Сергій заховав у своїй стодолі, а на другий день вдвох з Олександром К. повіз його на продаж до обласного центру. В одній з крамниць офісної техніки знайшли і покупця, який оцінив „крам” у 700 гривень.

„Орхідею” „чистили” двічі
Коли селом поповзли чутки про таємниче зникнення шкільної оргтехніки, друзі вирішили на деякий час „залягти на дно”. А тим часом звістка про цей злочин неабияк стурбувала ще двох верхнянських підлітків — 16-річних Володимира Д. та Ігоря М. Через два місяці після крадіжки хлопці вирішили і собі вдатися до злодійського хліба. До села мали знову привезти комп’ютер. Але цього разу встановити його планували у приміщенні сільської ради. Довідавшись про дату підключення офісної техніки, Володя з Ігорем близько першої години ночі подалися до сільради. Спочатку хлопцям пофортунило, бо одне з вікон першого поверху виявилося незачиненим. Але, виламавши кілька кабінетних дверей, підлітки таки спіймали облизня: комп’ютера до сільради того дня не привезли. Такий казус мав би стати застереженням. Але невдала спроба крадіжки ще більше розбурхала уяву хлопців.
Через день вони подалися на „другу спробу”. Метою злочинного візиту вони обрали місцеве кафе „Орхідея”. Озброївшись ломиком, хлопці під прикриттям ночі виламали двоє дверей і проникли в приміщення. Злодії-початківці напихали поліетиленові кульки усім, що потрапляло під руку: спиртні напої, сигарети, чіпси, шоколад. Разом з 202 гривнями розмінними монетами, які вони „вичистили” з каси, перший „заробіток” склав кругленьку суму — 960 гривень. Окрилені успіхом „джентльмени удачі” вирішили продовжити своє нове ремесло, але трохи згодом, коли вляжуться усі пристрасті навколо цієї події. Щоправда, Володимир Д. не вит-римав довгої розлуки з „фомкою”, а тому через півтора місяця здійснив „сольний номер”, обікравши продуктову крамницю „На повороті” на суму 709 гривні.
Коли дармові спиртне та сигарети закінчилися, невловимі, як їм тоді здавалося, Володимир та Ігор подалися на чергове „діло”. У ніч з 13 на 14 березня 2004 року кафе „Орхідея” мало постраждати вдруге, якби не запопадливість її власників, які вирішили встановити залізні вхідні двері. Звичним уже способом підлітки проникли в приміщення будівлі, але несподівана перешкода раптом позбавила їх солодкого відчуття дармової наживи. Впевнившись, що зламати залізні двері їм не під силу, напарники не пішли додому, а вирішили „заглянути” до крамниці „У Ольги”, розташованої під кафе на першому поверсі. Двоє дверей і шість замків на них не стали серйозною перепоною. І вже за кілька хвилин полиці магазину опустіли більше ніж на 2 тис. гривень. Здобиччю злочинного дуету стали калькулятори, годинники, електронні забавки „Тетріс” і „Денді”, чоловічі і жіночі парфуми, фени, електрочайники, ліхтарики і навіть батарейки. Крім цього, нічним „покупцям” вдалося винести два великих дерев’яних ящики з посудом для прокату та імпортний фотоапарат на загальну суму 2620 гривень.
Відчуття легких грошей і абсолютної безкарності окрилювала товаришів по „фомці” на майбутні „подвиги”. І вже через місяць план нового пограбування був готовий. Але чи то Верхня вже не приваблювала, чи хлопці вирішили  дати односельчанам спокій, але місцем чергової „чистки” вони обрали крамницю у сусідній Завадці. Цей похід знову приніс хлопцям прибуток у вигляді музичного центру „Sony” та продуктів харчування на загальну суму понад 1700 гривень.

Про сільську „бригаду” і титанові труби
Про те, що у Верхні з’явилися конкуренти по злодійському ремеслу, Ігор та Сергій дізналися одними з перших. До того ж, розмах у „конкуруючої фірми” був неабиякий, адже злодіям вдалося безкарно „обчистити” дві крамниці і кафе. Як виявилося, невловимі крадії були їхніми ж шкільними товаришами. Тому дві окремі „банди” незабаром злилися в одну і перетворилися в солідну „бригаду”.
Якось, зустрівшись на вулиці, хлопці домовилися про чергову крадіжку з „Орхідеї”. Об’єктом „промислу” мав стати ксерокс, встановлений у кафе. За планом Ігоря, який уже неодноразово побував в „Орхідеї”, Сергій та Олександр разом з „планувальником операції” без особливих труднощів поцупили копіювальний апарат, а трохи згодом відвезли в Івано-Франківськ і продали у вже випробуваній крамниці за 250 гривень. На цій крадіжці Олександр вирішив припинити своє членство у „бригаді”, а Сергій, Володя та Ігор від такого майже благородного кроку відмовилися.
Трійця невловимих, бажаючи розширити кваліфікацію, вдалася до нового для себе промислу і перекинула свою увагу до не менш прибуткової справи — полювання за кольоровими металами. „Першою ластівкою” були алюмінієві баняки і металічний жолоб, які вони поцупили наприкінці минулого року зі стодоли однієї верхнянської ґаздині. А на початку березня цього року, повертаючись з дискотеки у Зборі, хлопці запримітили титанові ринви на обійсті Ігоревого сусіда. Ідея їх поцупити виникла сама по собі, і вже за кілька хвилин „бригада” віднесла півтораметрову трубу у схованку за селом. Оскільки навколо даху сусідової хати було ще 8,5 метра титанових ринв, то хлопці вирішили повернутися сюди за два тижні. Невдовзі порізані „болгаркою” труби уже лежали у багажнику таксі, яким злодії доставили свій „скарб” в один з пунктів прийому металобрухту. Виручених за це 700 гривень здалися товаришам не надто великою сумою, а тому вони замислили „розбомбити” якусь крамницю.

Лебедина пісня кримінального тріо
Недоступна „Орхідея” ніяк не виходила з голови Володимира та Ігоря. Знаючи, що мама їхнього нового соратника Сергія працює в кафе буфетницею, члени „бригади” намалювали іншу схему розвитку подій. Наприкінці березня Сергій поцупив з маминої сумки ключі від кафе і зробив їхні дублікати. Операцію вирішили призначити на неділю, 3 квітня, коли в „Орхідеї” мала б бути велика виручка від значної кількості відвідувачів. Під вечір друзі „засвітилися” в кафе разом з Ігоревою дівчиною, попили пива, стараючись привернути до себе увагу як до звичайних чемних сільських парубків. Трохи посидівши, хлопці вийшли з кафе, провели дівчину до таксі на Калуш, а самі з нетерпінням чекали, коли „Орхідею” покине останній відвідувач. Вештаючись вулицями села, запримітили під чиїмсь парканом драбину, яку прихопили з собою і близько другої години ночі підійшли до омріяної будівлі. Вилізши до вікна другого поверху, проникли всередину через розбите вікно і за кілька секунд неприступні залізні двері відчинилися. Але бажаних тисяч у касі не було, а тому так ретельно відшліфована операція принесла їм лише кілька пляшок спиртного, шоколад, сік, сигарети та чіпси. Разом з кількома купюрами та монетами з-під прилавку загальна вартість „здобичі” склала всього 360 гривень.
Наступного дня компанія вивезла все „добро” у Калуш і розпила на лавочках у парку. Чи було на меті у хлопців чергове „діло” — невідомо, адже уже через кілька днів правоохоронці порушили проти них кримінальні справи. А 14 червня усі члени верхнянської „бригади”, опустивши очі, сумирно сиділи на лаві підсудних.
Щоправда, від в’язниці їх вберегла позиція суду, який зважив на те, що злодії були неповнолітніми, щиро розкаялися у своїх гріхах і відшкодували завдані потерпілим збитки. Вироком Калуського районного суду Сергієві Г., Олександру К. та Оресту Ф. призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави розміром 800, 700 і 600 грн. відповідно. Володимира Д. та Ігоря М. оштрафовано на 1000 гривень кожного, адже їхні „подвиги” були значно вагомішими.