Чим зайнятися у всесвітній день сміху — хлопці не знали. Тому найсмішнішим їм видалося лише одне звичне заняття: піти і попити горілочки. О першій годині ночі хлопці розійшлися по домівках. Але по дорозі додому наймолодшому з товаришів 18-річному Андрієві К. раптом закралася в голову не зовсім смішна думка: вкрасти у сусіда титанові труби, які той тримав на подвір’ї під будинком. Таку сумнівно вдалу ідею підтримав його 23-річний друг Василь М., і хлопці швиденько „накидали” план дій. Третій їх товариш, 22-річний Володимир Б., на той час уже був вдома і про „план Барбаросса” навіть не здогадувався.
Близько третьої години Андрій з Василем підійшли до домівки свого односельчанина. Хоча й нічна темрява огортала село, та все ж з вулиці зайти на чуже подвір’я хлопці не ризикнули, а тому на пошуки дармового металу подалися городами. Раптом загавкав сусідський собака, і зловмисники трохи причаїлися. Але темні вікна будинку не подавали ніяких ознак життя, і хлопці, відкривши хвіртку, що вела на город, спокійно взялися хазяйнувати на чужому обійсті. Про всяк випадок вони вирішили заглянути до сараю і стодоли, які були зачинені лише на защіпку. У господарських будівлях їм посміхнулося злодійське щастя: в обох будівлях вони знайшли по 50-літровій титановій каструлі. Цінний посуд нічні гості віднесли до закинутої хати, розташованої на цій же вулиці, заховали там, а самі повернулися на місце злочину, щоб відшукати основну свою ціль — труби з титану.
Довго нишпорити подвір’ям не довелось, адже залізяки, хоч і дбайливо замасковані господарем, лежали під хатою. Спробувавши їх підняти, хлопці зрозуміли, що їм обом впоратися з цим завданням не під силу. Якщо б ці події відбувалися років з десять тому, то може труби і залишилися лежати на звичному місці. Але дивом сучасної техніки — мобільним зв’язком — користуються і Копанки. Андрій з Василем зателефонували до свого третього приятеля по пляшці, звернувшись за підмогою. Володимир не змусив на себе довго чекати, і згодом усі троє віднесли труби до попереднього сховку.
Знаючи, що брухт титану оцінюється в приймальних пунктах досить дорого, злодії намалювали у своїх „буйних” головах кругленьку суму, а тому їм закортіло відчути „зароблені” грошики не в уяві, а в руках. Володимир Б. згадав, що у його знайомого є власний „бус”, і, не чекаючи світанку, пішов з ним домовлятися про транспортування металу до Калуша. Сума несподіваного заробітку підняла власника „Фольксвагена-Транспортера” на ноги о 5-й годині ранку, а ще за кілька хвилин машина з краденим добром і з його викрадачами прямувала до міста. Поки хлопці шукали, куди б здати титановий „скарб” вагою близько 90 кілограмів, власник „буса” погодився зберігати його у своєму гаражі на вул. Литвина. А через кілька днів операція зі здачі металу таки відбулася і кожен з хлопців отримав по півтори тисячі гривень. Свою частку отримав і перевізник.
Більше місяця злодії безтурботно жили на отримані злочинним шляхом гроші. Але згодом, після заяви до районної прокуратури потерпілий від злодійських рук мешканець Копанок отримав надію на повернення завданих йому матеріальних збитків, адже титанові баняки і труби коштували 6300 грн.
Коли прокуратура району порушила кримінальну справу, Володимир поїхав на заробітки за кордон, а Василь з Андрієм все ще надіялися, що усе якось минеться. Але вже 25 серпня Калуський міськрайонний суд виніс свій вердикт щодо копанківських „металістів”. Василя М. засуджено на три роки позбавлення волі, але від покарання звільнено з випробувальним терміном півтора року. А от Андрієві К. доведеться спробувати тюремної баланди реально. У зв’язку з тим, що лише 12 грудня минулого року його було засуджено до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки, а відтак іспиту на свою добропорядність Андрій не зумів пройти, то Калуський міськрайонний суд виніс йому більш суворий вирок — 4 роки і один місяць позбавлення волі. Третього учасника крадіжки — Володимира Б. оголошено в розшук.
Ватикан: коли час зупинився