Тяганина між міською владою, яка згідно з законодавством зобов’язана однаково сприяти усім релігійним громадам, та місцевою УАПЦ триває майже рік. А до того, близько двох років тому, священик Калуської УАПЦ отець Віктор запримітив на території районної лікарні напівзруйновану капличку. На цьому занедбаному місці колись був лікарняний оргметодкабінет, але після пожежі у 1996 році — це фактично руїна, яку після того більше не використовували. З ідеєю побудувати на цьому місці невеличкий храм отець пішов до міського голови Романа Сушка. Свою пропозицію до влади священнослужитель підкріпив фотографіями, які наочно ілюстрували той факт, що обране місце на вул. Каракая і справді не має вжитку. В принципі міський голова не заперечував проти облаштування тут культової споруди. Проте виникла невелика затримка: окремій людині дати дозвіл не можна, а громада на той час ще не була належним чином зареєстрована.
18 листопада 2004 року державний реєстратор Калуської міськради посвідчив реєстрацію релігійної громади УАПЦ „Первомученика Архідиякона Стефана” у Калуші. Того ж дня, відповідно до розпорядження обласної держадміністрації, було зареєстровано і статут релігійної громади. І парафіяни знову звернулися в мерію з попередньою пропозицією: дати дозвіл на спорудження каплички на Каракая, 25. Віруючі і не підозрювали, що проблема з реєстрацією — перша з цілої низки наступних перешкод, яких щодалі, то все більше.
Хронологія наступних подій відслідковується з листування між владою та головою парафіяльної ради Петром Лавруком, яка триває вже понад півроку, але до чогось конкретного поки що не привела. Спочатку, як і належить у таких випадках, пан Лаврук від імені релігійної громади звернувся до міського голови з проханням дати дозвіл на відвід земельної ділянки розміром 5 арів на Каракая, 25. Канцелярія мера „спустила” лист-звернення до профільних відділів міськвиконкому для детальнішого вивчення пропозиції. А між тим і головний лікар райлікарні Микола Гудим, і головний лікар тодішнього ТМО Євген Процюк жодних заперечень проти ініціативи УАПЦ не висловили. Проте, як з’ясувалося згодом, напівзруйнована капличка хоч і розташована на території медичної установи, на балансі лікарні все ж не перебуває. Остаточно статус будівлі з’ясувався після відповіді з міського Фонду комунального майна, у якій йдеться, що споруда перебуває на балансі міста як безгосподарна.
Таким чином, власник нарешті став відомий, проте виникли нові непередбачувані і, схоже, нездоланні перепони: про свої претензії заявила інша релігійна громада — греко-католицька. Вийшло, що УАПЦ не має права претендувати на те, аби спорудити тут свій храм, оскільки те, що залишилося від попередньої каплички, рахувалося і рахується за греко-католиками.
У липні поточного року на ім’я отця Віктора заступник міського голови з гуманітарних питань Богдан Романюк надіслав листа, у якому повідомив: „Зруйнована каплиця в м. Калуші на території районної лікарні (вул. Каракая, 25) була збудована релігійною громадою Української Греко-католицької церкви. Нами були проведені консультації з представниками релігійної громади Української Греко-католицької церкви міста і в результаті ми не отримали згоди на передачу каплиці на проведення робіт з відбудови і використання даної каплиці релігійною громадою УАПЦ”. Таким чином, плани православних Української автокефальної церкви „зарубали” під корінь і їм слід шукати інше місце під свій храм.
„Раз така справа, — каже Петро Лаврук,— то ми, безперечно, відмовляємося від ідеї збудувати капличку на Каракая, 25. Але можна поставити під сумнів сам факт приналежності каплички греко-католицькій громаді, оскільки викладене не підтверджено жодними документами. Так, ми спеціально їздили до Івано-Франківського обласного архіву, піднімали книги, де зафіксована уся церковна власність усіх громад і ніде не знайшли підтвердження наведених у відповіді фактів. Нібито греко-католики мають якісь документи, але нікому їх не показують”.
Аби легально і гідно вийти з ситуації, питання вирішили „пропустити” через сесію міської ради, а перед тим винести на комісію з питань власності. Комісія відбулася, але ніякого рішення так і не прийняла. І на розгляд сесії прохання УАПЦ не винесли. Незважаючи на те, що усі питання щодо оренди (у даному випадку приміщення будівлі колишнього оргметодкабінету для проведення богослужінь з правом наступного викупу) мають розглядати депутатати міськради.
Проте, за будь-яких обставин, рівність усіх релігійних громад гарантована державою. Тому і Калуська міська влада на прохання громади Української автокефальної православної церкви просто зобов’язана виділити земельну ділянку під будівництво храму. Тепер, коли про претензії на Каракая, 25 заявили греко-католики, місто має запропонувати УАПЦ інше місце для їхньої культової споруди. Але, на думку Петра Лаврука, складається враження, що прохання парафіян потихеньку саботується. Ті варіанти земельних ділянок, які пропонує влада, для храму аж ніяк не підходять: то це ділянка на болоті, то десь у дворі, між будинками. Був варіант і поблизу райвідділу міліції, позаду вже побудованої греко-католицької церкви. Проте жодна пропозиція не влаштовує калуських вірників УАПЦ, оскільки церква, загальновідомо, передусім має бути на відкритому, чільному місці. А будь–яка пропозиція, прийнятна для громади, зустрічає неприйняття та контраргументи з боку влади.
„Чому нам шкодують 5 арів на території лікарні? Адже місце ніхто не використовує і, наскільки нам відомо, найближчим часом використовувати не буде. Ми готові справно вносити орендну плату. Крім того, не просимо у міста жодної копійки. Усе (і кошти, і навіть деякі будматеріали) громада вже має і невеличкий храм здатна спорудити своїми силами буквально за рік”, — резонно стверджують парафіяни. Більше того, сподіваючись на позитивне для них рішення, віруючі з УАПЦ своїми силами прибрали територію напівзруйнованої каплички, вивезли звідти все сміття. Попри те, що місце це освячене, досі прибрати тут було нікому.
Є версія, що митарства парафіян церкви „Первомученика Архідиякона Стефана” в Калуші опосередковано мають політичне підгрунтя: задобрити релігійну громаду, яка охоплює більше половини міста, особливо зважаючи на майбутні вибори, значно приємніше і вигідніше, ніж церемонитися з вірниками УАПЦ, яких „всього” 150 чоловік. Вони ось уже два роки позбавлені найголовнішого у духовному житті громади — можливості збиратися разом та правити Службу Божу.
Як повідомив у своєму коментарі заступник міського голови з питань будівництва Василь Петрів, до нього із заявою про виділення міста під будівництво храму УАПЦ ніхто офіційно не звертався. Відомо, що за місце на Каракая, 25 ведеться суперечка між двома релігійними громадами. Їм належить розібратися між собою. Але у будь-якому випадку, як тільки громада УАПЦ подасть відповідну заяву, гідне місце під храм обов’язково знайдуть.
P.S.Минулої суботи віруючі УАПЦ вкотре побували на прийомі у Романа Сушка. Результатом зустрічі стало запевнення міського голови, що 22 грудня питання таки винесуть на сесію міської ради.
Ватикан: коли час зупинився