Близько 10.30 робітники вже розмотували кисневі шланги, готували балони, словом, робили звичну для себе роботу. Ніхто і не здогадувався, що на одного з них чатує фатальна небезпека. Валерій саме підтягував шланги поближче до під’їзду, і коли до східців залишилося якихось півметра, раптом відчув страшенний удар по голові, а відразу ж за ним сильний пронизуючий біль у правому вусі. Як виявилося, на чоловіка з висоти дев’ятого поверху впала крижана бурулька. На щастя, вантажівка газової служби ще не встигла від’їхати, а тому травмованого Валерія відразу ж відвезли спочатку в управління, а ще за кілька хвилин, пересадивши до легковика одного з працівників, — у центральну районну лікарню.
Діагноз лікарів нейрохірургічного відділення, куди було госпіталізовано Валерія Семенова, виявився невтішним: тяжка відкрита черепно-мозкова травма (перелом основи черепа), що призвела до розриву барабанної перетинки правого вуха. За словами потерпілого, про біду, що з ним трапилася, в першу чергу дізналися в управлінні газового господарства, але потерпілий не відчув з боку адміністрації особливого бажання йому допомогти.
— Найбільше мене стурбувало те, — розповів „Вікнам” Валерій Семенов, — що всі поводили себе так, ніби травму я отримав не на робочому місці, а в себе вдома. А може й справді адміністрація управління хоче подати цю ситуацію в такому світлі? Якщо ні, то чому протягом цілого тижня не було складено акт про факт виробничого травматизму? Щоправда, не всі мої співпрацівники виявилися байдужими до мого лиха. Я дуже дякую майстрові нашої служби Борису Ходинському, який є одним з небагатьох, хто не залишився осторонь. Коли мене поклали на це лікарняне ліжко, потрібно було відразу ж заплатити за необхідні медикаменти. Моя дружина Люба не мала з собою стільки грошей і Борис без зайвих слів відразу дав необхідну на той час суму.
— Ми — люди не з багатих, а тому доводиться рахувати кожну копійку, — продовжила думку чоловіка пані Люба. — Лише за тиждень лікування пішло 600 гривень. Профспілка управління передала аж 100 грн. Дякуємо і за це, адже зрозуміло, що людську щедрість і співчуття не оціниш жодними грішми. Або вони є в людині, або їх немає. Коли до чоловіка в лікарню приходив начальник однієї зі служб управління, то мене дуже здивувала і його поведінка, і його образливі слова: „А що, ви може хочете групу?” Складалося враження, що Валера спеціально підсунув голову під удар тої злощасної бурульки. Ні моєму чоловікові, ні мені ніякої групи не потрібно. Я хочу, щоб Валера здоровий ходив на роботу і здоровим повертався додому. Але однозначно, цілком здоровим йому вже не бути: перебита барабанна перетинка, а тому він не буде чути на праве вухо.
Хто ж все-таки є винуватцем цього прикрого випадку: сувора природа, яка приготувала крижаний „подарунок” для чоловіка, який через два дні мав святкувати своє 34-ліття, фатальний збіг обставин чи все ж комунальні служби, які повинні враховувати примхи природи і ліквідовувати загрозу через падіння бурульок і снігових міні-лавин з дахів будівель? До речі, ця робота в місті зовсім закинута. Кожен з нас є потенційною жертвою недбалості комунальників, адже, обережно ступаючи по обледенілих тротуарах, які мали б підсипатися піском, нам не завжди вдається контролювати і те, чи не нависла над головою крижана „бомба”.
За коментарем з цього приводу „Вікна” звернулися до начальника управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Івана Дембича:
— Справді, такий факт був зафіксований 6 березня. На превеликий жаль, постраждала людина, а тому було створено комісію з представників управління газового господарства, де працює потерпілий, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та ЖЕО №2, на території якого стався цей прикрий випадок. Комісія провела спеціальне розслідування обставин нещасного випадку, на основі якого був складений відповідний акт про те, що Валерій Семенов отримав тілесні пошкодження на виробництві. Щодо терміну затвердження акту, то можу сказати, що жодних зволікань чи намагання звести ситуацію до побутового рівня не було. Просто у таких випадках має бути дотримана відповідна процедура розслідування, ретельно перевірені всі обставини, а тому затвердження такого серйозного документу потребує певного часу. А щодо ступеня винуватості сторін у даному випадку, то хочу сказати, що своя частка вини є у кожної з них. Хоча найбільше все ж таки провинилися комунальники. Не треба далеко шукати прикладів їхньої бездіяльності у цьому плані, адже бурульки висять практично на кожному будинку. Тому я б хотів звернутися до калушан, щоб вони і самі турбувалися про свою безпеку. Не варто покладатися на везіння, проходячи повз стіни будівель, адже недарма в народі кажуть: береженого і Бог береже.
P. S. Минулої п’ятниці „автовишка” протягом години працювала над ліквідацією хоч не дуже масивних, та все ж бурульок на будівлі міської ради. А підходи до мерії (і з боку гаражів міської ради теж) ретельно розчищалися від снігу та льоду. Мудрі люди кажуть, що поки грім вдарить — баба не перехреститься. Шкода лише, що турбота про безпеку городян проявляється у надто вже локальних межах.
Ватикан: коли час зупинився