Син Батьківщини

Кожна виборча кампанія має своїх героїв. Одні з них відомі — політики, які зуміли знайти ключ до серця виборця і відтепер вирішуватимуть долю міста чи навіть цілої країни; працівники штабів, які день у день робили свою роботу і за це отримували зарплату. Але має виборча кампанія нікому невідомих, але аж ніяк не менш значущих героїв – людей, які абсолютно безкорисливо працювали заради ідеї, заради своїх переконань, не вимагаючи жодної винагороди, статусу чи визнання.
Переглядів: 363

Активно долучилися до виборчої кампанії і діти, які щодня штурмували виборчі штаби більшості партій і блоків. Їхніми трофеями здебільшого ставали календарі і плакати, стрічки і прапорці, і уся інша політсимволіка. Одним з найпомітніших юних героїв щойно минулих виборів без перебільшення є п’ятикласник Ігор Коваль. Цей дванадцятирічний хлопчик став справжнім символом, „сином полку” для міського штабу Блоку Юлії Тимошенко. Сьогодні Ігор Коваль — гість редакції.
— Ігорю, що привело тебе у штаб БЮТу? Чому ти обрав саме цю політичну силу? Чи навідувався до інших штабів?
— Я ще перед Новим роком разом з старшим братом і товаришем Іваном прийшов у міський штаб Блоку Юлії Тимошенко. Дуже хотів допомогти, щоб Юля виграла вибори, бо вона дуже гарна, не підкупляла людей так, як Партія Регіонів. Я знаю, що моя мама голосувала за Юлю. І я не сумнівався, що БЮТ переможе. Крім того, бути в центрі виборчої кампанії, бачити все зсередини — дуже цікаво. Мені відразу дали посвідчення Громадського помічника Блоку Юлії Тимошенко. А я робив, що міг: розносив агітки, стрічки, прапорці, газети з агітацією за Юлю, допомагав розносити запрошення на вибори. Крутився в районі „п’ятачка”, допомагав біля палаток. 
А на минулих виборах, під час Помаранчевої революції, я заходив у штаб „Нашої України” і допомагав там, з усіма співав „Разом нас багато, нас не подолати”.
— А як школа? Адже з огляду на таку активність ти, напевне, мав менше часу на навчання?
— Школу я не прогулював і домашнє завдання робив. Просто щодня у вільний час відразу біг у штаб. Як були морози, то просто там помагав розсортовувати агітки, газети. Під час шкільних канікул чи на вихідних то взагалі йшов у штаб з самого ранку. А коли були вибори, в неділю просидів у штабі до одинадцятої години ночі, боявся, що на нас нападуть. Бувало, затримувався допізна і тоді Олег Ярославович (кандидат на посаду міського голови від БЮТ Олег Романанишин. — Авт.) чи інші люди підвозили мене додому. Допомагав у штабі і мій старший брат Олександр.
— Ти став одним з переможців конкурсу твору на тему „Батьківщина у нас одна!”, який організували до Шевченківських свят міська організація ВО „Батьківщина” та ТзОВ „Європа-Вікно”. Як гадаєш, наближеність до штабу тобі трохи допомогла?
— Я написав твір і дуже хотів перемогти. Мій твір, а я його назвав „Я люблю свою Батьківщину тому, що я в ній живу і вона в мене одна”, посів третє місце. На концерті Івана Мацялка за це мені подарували фотоапарат. Я вже ним користуюся і дуже щасливий з того. Але ще перед тим, на концерті Алли Івашиної, я виграв диск і артисти — Алла Івашина та група „Синдром Незалежності”  мені його навіть підписали на згадку.
— Напевне, коли до Калуша приїжджала Юлія Тимошенко, ти був в перших рядах, вітаючи свого кумира?
— Так, я стояв спереду, але до Юлі мене охорона не пустила, хоча я мріяв отримати її автограф. Скажу, що в житті Юлія Тимошенко ще ліпша, ніж на отих плакатах та агітках. Я мав з собою фотоапарат і зробив багато знімків. А потім за мене замовили слівце і охорона пропустила туди, де стояли народні депутати. Мене жартома представили „заступник керівника міського штабу”, а голова обласного штабу Дмитро Васильович (Дмитро Шлемко. — Авт.) подарував мені 200 гривень. Крім того, депутат і письменник  Віктор Терен пообіцяв з Києва прислати свою книжку з автографом. І ще він сказав, що хоче написати про хлопчика, який робив революцію. Я тоді дуже розгубився і коли згодом побачив Дмитра Васильовича по телевізору, то навіть його не впізнав.
— Гроші ти, мабуть уже витратив? Вдалося здійснити якусь невеличку мрію?
— 200 гривень я віддав мамі, а вона накупила продуктів і ще мені взуття.
— Повернімося до твоєї роботи в штабі. Ти просто роздавав агітки чи ще намагався людей якось переконати, заагітувати?
— По всякому було. Одного разу я був сам і старші хлопці причепилися, почали шарпати, бити. Після цього випадку я старався триматися або старшого брата, або своїх товаришів. Роздаючи агітацію, намагався розмовляти з людьми, переконати їх. Говорив так: „Голосуйте за Юлю, не пошкодуєте”. Один дядько якось каже: мовляв, Юля буде з “Регіонами”. А я йому: „Подивіться на Януковича, він такий грубий, бо з’їв усе м’ясо, а Юля така худенька і тому вони ніколи не будуть разом”.
— А от якби не було на виборах Блоку Юлії Тимошенко, за кого ти тоді б агітував?
— Точно пішов би у штаб “ПОРИ”, бо мені дуже подобається Кличко. А до “Регіонів” би не пішов ніколи, бо, як бачу їх по телевізору, аж дивитися не хочу.
— У тебе вдома всі такі ідейні чи політика цікава лиш тобі?
— Моя мама під час Помаранчевої революції двічі їздила на Майдан. А я в Києві ще жодного разу не був, але за політику та майбутнє України дуже переживаю.
— Ігорю, розкажи трохи більше про себе. Чим ще цікавишся, окрім політики, які шкільні предмети подобаються тобі найбільше? Чи вже визначився, ким стати у майбутньому?
— Найбільше люблю уроки природознавства та праці. Вільний час проводжу на вулиці, граємо з хлопцями у футбол, волейбол. Але друзів поки що маю не дуже багато: я ходив у другу школу і жив на проспекті Лесі Українки, а недавно ми переїхали і тепер я ходжу у п’яту школу. Більшість моїх друзів залишилися на проспекті.
У майбутньому хотів би стати або депутатом, або письменником. Хотів би бути таким, як Юлія Тимошенко. Може стану пожежником. А ще мрію поїздити по різних містах, адже я ще ні разу не був навіть в Івано-Франківську, та купити комп’ютер. Він мені дуже допоміг би у навчанні, коли, наприклад, треба підготувати реферат тощо.


Виборча кампанія позаду. На згадку про неї Ігор Коваль залишив собі стрічки, календарики та інші агітаційні атрибути. Та навіть тепер, доки ще збирається міський виборчий штаб Блоку Юлії Тимошенко, хлопчик — постійний його відвідувач. Сам Ігор зізнається, що коли все закінчиться по-справжньому, йому стане дуже сумно. Але він переконаний, що політику не залишить і на наступних виборах обов’язково пристане до виборчого штабу, природно — Блоку Юлії Тимошенко і знову опиниться в епіцентрі виборчого процесу. „Буду триматися Юлії Тимошенко”, — безхитрісно і просто підвів риску під нашою розмовою в редакції „Вікон” „син Батьківщини” і маленький герой виборчих перегонів в Калуші Ігор Коваль.