Профілактика застудних захворювань

Гострі респіраторні захворювання — найбільш поширені у структурі не тільки інфекційних захворювань, а й у загальній захворюваності населення. Щорічно в Україні на ГРВІ хворіє 90% населення.
Переглядів: 489

Збудниками гострих респіраторних  захворювань можуть бути як віруси, так і мікоплазми, хламідії, бактерії. У зв’язку з важкістю клінічної діагностики захворювань, викликаних певними типами збудників, поширеним є загальний діагноз „Гостре респіраторне захворювання”. Перенесені ГРЗ можуть сприяти формуванню хронічних паталогічних процесів не тільки у дихальних шляхах, а і в інших органах та системах.
Найбільш небезпечним з-поміж збудників ГРЗ є вірус грипу. Існує три серотипи вірусу грипу — А, В і С.
Кожні 1-3 роки відмічаються епідемічні спалахи, які викликані різними варіантами вірусу типу А. Кожні 10-30 років виникають пандемії, обумовлені появою нових варіантів вірусу типу А. У зв’язку з великою мінливістю цього різновиду вірусу грипу, протиепідемічні заходи часто бувають неефективними.
Вірус грипу В за рівнем вірулентності, контактності поступається вірусу А. У цього типу також існують антигенні варіанти, але їх не так вже й багато.
Вірус грипу С відрізняється від А і В не тільки за антигенними, але й за іншими властивостями. Він мало мінливий і викликає тільки невеликі епідемічні спалахи.
Віруси грипу малостійкі у зовнішньому середовищі. Вони краще переносять низькі температури, швидко гинуть при нагріванні, кип’ятінні, висушуванні і під впливом дезінфікуючих середників. Відзначається висока чутливість до ультрафіолетових променів.
Грип — гостре захворювання з коротким інкубаційним періодом (у середньому — 1-2 дні), раптовим початком і циклічним перебігом. Домінують два синдроми: інтоксикаційний і катаральний. Головний біль — основний симптом інтоксикації. Крім того, характерні сонливість, розбитість, м’язеві болі, болі у суглобах.
Катаральні явища часто відступають на задній план, вони тривають у середньому 7-10 діб. Найдовше зберігається кашель.
Планова неспецифічна профілактика застудних захворювань проводиться за допомогою екстракту елеутерококу, лимонника та інших адаптогенів, настоянки ехінацеї та гомеопатичних середників.
Попередити розвиток епідемії грипу або, принаймні, суттєво зменшити медичні, економічні і соціальні її наслідки здатна якісно спланована і своєчасна імунізація населення. Вакцинації підлягають особи, які мають високий ризик важкого протікання грипу. До них відносять здорових дітей віком від 6 місяців, людей похилого віку (старше 60 років), пацієнтів з хронічними захворюваннями легень, серцевою недостатністю, ослабленим імунітетом, цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю і низкою інших захворювань. Обов’язковою є вакцинація для працівників охорони здоров’я, соціальної сфери та інших, які контактують з „групою ризику”. Для інших категорій населення вакцинація проти грипу є добровільною.
Вакцинацію проти грипу рекомендують проводити щорічно, оскільки її захисні властивості зберігаються протягом 6-12 місяців.
Для подолання проблеми високої мінливості вірусів грипу провідні виробники вакцин, відповідно до щорічних рекомендацій ради експертів по грипу Всесвітньої організації охорони здоров’я, проводять корекцію складу своєї продукції. В основу рекомендацій лягають результати постійного моніторингу і аналізу епідситуації у світі і окремих регіонах планети, які дозволяють спрогнозувати участь того чи іншого штаму вірусу в епідемії даного сезону. Тому використання однієї і тієї ж вакцини протягом кількох сезонів поспіль не допускається.
Щоденний часник, чай з варенням та гаряча вода для ніг традиційно залишаються головною вакциною негрошовитого українського народу.