У минулому номері газети “Вікна” був поміщений матеріал з дещо, на перший погляд, сенсаційним заголовком “Нафтохіміки йдуть до страйку?”.
Чому дещо сенсаційним? А тому, що далеко не всі читачі газети зауважили, що після заголовку був знак питання (?), який у прямому розумінні означає сумнів як автора публікації, так, очевидно, це має засвідчувати і сам зміст матеріалу, у тому, чи насправді така сьогодні загрозлива ситуація на цих нафтохімічних підприємствах. Тож який там дійсно стан справ? Ситуацію коментує заступник виконавчого директора ЗАТ “ЛУКОР”, член виконавчого комітету Калуської міської ради Володимир Корпан:
— Мені особисто, як і, мабуть, більшості працюючих на “ЛУКОРі” та “Карпатнафтохімі”, було дивно читати висловлювання теперішнього і колишнього працівників наших нафтохімічних підприємств, які були опубліковані на шпальтах “Вікон”.
Найперше, що викликає принципову незгоду з подібними висновками, так це те, що буквально протягом кількох останніх місяців справдилися сподівання не тільки нафтохіміків, а й усіх жителів Калуша, і вони отримали надію, що у місті більше не буде екологічно шкідливого та небезпечного виробництва хлору та каустичної соди, а натомість буде збудовано два суперсучасні виробництва, які за своїми технологіями і безпекою будуть в числі кращих у Європі і обійдуться компанії “ЛУКОЙЛ-Нафтохім” у 500 млн. доларів США.
Дивує і те, що нинішнє і справді вкрай важке соціально-економічне становище на підприємствах, і про що неодноразово говорилося у місцевих та всеукраїнських ЗМІ, чомусь використовується для нагнітання ситуації тепер, коли після відвідин підприємств Президентом України Віктором Ющенком, президентом НК “ЛУКОЙЛ” Вагітом Алекперовим усі живуть в очікуванні найшвидших позитивних змін. У тому числі і стосовно підняття рівня заробітної плати, задля чого представники профкому та адміністрації підприємства ведуть сьогодні наполегливі консультації та переговори з профкомом та керівництвом управляючої компанії.
І це в той час, коли з 1 січня 2007 року мають різко зростати ціни на енергоресурси, зокрема на газ із $ 105 за тис. м3 до $ 160, а також електроенергію, теплоенергію, тощо. Зрозуміло, що такий різкий скачок цін обов’язково викличе і збільшення затрат на виробництво продукції, зважаючи що наші нафтохімічні підприємства надзвичайно енергоємні питома вага енергорусурсів становить близько 50 відсотків. Виникає запитання: за рахунок чого підприємство повинно покривати ці збитки? Знову надіятися на допомогу “ЛУКОЙЛ-Нафтохім”? Але ж це уже було?! Тож, шановні критики, слід перш ніж робити гучні заяви, перейнятися тим, що нам дасть введення у дію сучасного заводу хлору і каустичної соди, а з часом і нового підприємства з виробництва полівінілхлориду.
І вже зовсім незрозумілим, справді абсурдним і навіть провокаційним є свідчення про те, що, ніби то, після відвідин підприємств Президентом України, виданий задля цього учасникам зустрічі від трудових колективів фірмовий одяг у цих людей відбирався. Хотілось, щоб хоч один працівник підтвердив ці слова. А те, що на зустрічі було справді обмежене коло працюючих, сталося не з вини керівництва підприємства, а згідно з вказівкою відповідних служб самого Президента.
Не можна також у жодному разі порівнювати ту ситуацію на наших підприємствах, яка була наприкінці 2004 року, і тією, якою вона є тепер. Коли пригадати події дворічної давними, то тоді і справді ніхто не міг сказати, чи будуватимуться нові виробництва і чи взагалі “ЛУКОЙЛ-Нафтохім” продовжуватиме працювати у Калуші. Тепер же, після урочистого для усіх початку будівництва нового заводу хлору та каустичної соди, у людей з’явилася справді велика надія працювати на сучасному підприємстві європейського рівня.
Ось такою є правда про реальний стан справ на “ЛУКОРі” та “Карпатнафтохімі” і тому дуже прикро, що цього чи не знає, чи не хоче знати депутат, який працює в одному із підрозділів підприємства. Але нехай це вже залишиться на його совісті і совісті тих, хто сьогодні ратує за страйк і зупинку виробництв, бо перспективи розвитку нафтохімічних виробництв у Калуші справді дуже вражаючі і це, безперечно, має стати суттєвим аргументом для поліпшення матеріального стану нафтохіміків і забезпечення кращої життєдіяльності міста та регіону.
Ватикан: коли час зупинився