Хрест зі свічок

Молоді активісти „Пори” запалили свічки, які виклали у формі хреста. До присутніх звернувся представник Калуської станиці НСОУ „Пласт” Сергій Кулебанич, який коротко розповів біографію Провідника „Різуна” і зазначив, що сьогодні наша молодь, на жаль, має шоу-бізнесових кумирів, але не має національних. Тому такі акції покликані привернути увагу молоді до героїв УПА, вивчення історії свого героїчного краю.
Голова виконкому міської організації ГП „Пора” Любомир Більович подякував молодим людям, які зініціювали і взяли участь в акції. „Україна є центром Європи і всі європейці шанують і поважають своїх героїв. Пора цьому навчитися і українцям”, — зауважив лідер молодих „порівців”.
Символічний хрест зі свічок був викладений як данина пам’яті людині, яка боролася і загинула за незалежність Української держави.
Організатори акції висловлюють подяку підприємцеві Іванні Мирославівні Зінченко за допомогу в організації акції.

Василь Андрусяк народився 11 січня 1915 року у Снятині в родині Василя та Євдокії Андрусяків. Був четвертою дитиною в сім’ї. Повітовий окружний керівник ОУН (1941-1942), член обласного військового штабу, командир сотні УНС “Змії” (листопад 1943), курінний куреня “Скажені” (початок 1944), одержує звання хорунжого, керівник бою з німцями та угорцями на горі Лопата (9 липня 1944), нагороджений Золотим Хрестом бойової заслуги 2-ої кляси (весна 1945), влітку 1945 одержує четверту Срібну зірку за поранення.
На Різдво Христове 1945 року в бою з чекістами курінний Грегіт-Різун був важко поранений. Його оперував талановитий хірург Пастер. Після успішної операції командира перевезли до остаточного одужання у повстанську столицю — с. Грабівку Калуського району. Через дванадцять днів після поранення Василь Андрусяк уже керував боєм біля с. Глибоке, що у Богородчанському районі. Весною  того ж року  наказом Крайового повстанського штабу він був нагороджений Золотим Хрестом за бойові заслуги і призначений командиром Станіславського ТВ-22 “Чорний ліс”.
11 травня 1945 року одружився з членкинею ОУН, розвідницею і зв’язковою повітового проводу, пізніше медсестрою Євгенією Гуцуляк.
Хорунжий (1944), поручник (1945), майор (1946).
Загинув 24 лютого 1946 року між селами Грабівка та Глибоке Богородчанського району разом з політвиховником 22 ТВ поручником “Бояном” у сутичці з рейдовою групою 215-го стрілецького полку внутрішніх військ НКВД. Їхні тіла два тижні возили селами, аж поки люди їх не опізнали.
10 березня 1946 року дружина народила сина, якого назвала іменем батька.
Посмертно нагороджений УГВР найвищою бойовою нагородою — Золотим Хрестом заслуги 1-ої кляси і підвищений до звання полковника.
Командирові 22 ТВ “Чорний ліс” полковнику Василеві Андрусяку – „Греготу”-„Різуну” споруджено пам’ятник у рідному Снятині. На місці загибелі у Богородчанському районі споруджена символічна могила, оскільки місце захоронення досі невідоме. У Снятині його іменем названо музей визвольних змагань, а також крайові управи ОУН-УПА Снятинщини і Калущини.