У нас нема чим оперувати
„У нас нема чим оперувати, обладнання фізіотерапії датується 1979 роком, а всю лабораторію можна просто згорнути і викинути”, — саме так охарактеризував технічний стан обладнання стаціонару заступник головного лікаря ЦРЛ Олександр Притуляк. Він зазначив, що фінансування явно недостатньо, і йдеться не про 50-100 тис. гривень, а про мільйони. Такі потреби коштом місцевого (районного) бюджету покрити неможливо: тут може йтися тільки про фінансування з Держбюджету. Так, до прикладу, на днях у лікарні зламався ендоскоп, вартість якого — 115 тис. гривень. У той же час на капвидатки медицині (придбання обладнання, капремонт, реконструкції. — Авт.) на цей рік передбачено трохи більше 767 тис. гривень. Велику частину з цих коштів передбачено на повернення заборгованості за виконані роботи по медицині за минулий рік.
Стаціонару, каже головний лікар ЦРЛ Василь Семаньків, дуже б здалася дорога апаратура на кшталт тієї, яку закупило місто для міської поліклініки. Більше того, доцільніше було б розмістити цю апаратуру саме у стаціонарі, адже це б допомогло у діагностиці та врятувало життя не одному „терміновому” пацієнту. Саме тому районна влада дала доручення адміністрації ЦРЛ попрацювати з лізинговими компаніями для взяття кредиту на закупівлю дороговартісного обладнання. Проте це наразі туманна перспектива: без допомоги з Держбюджету такі благі наміри навряд чи будуть втілені у життя. А сподіватися на кошти „зверху” якраз і не доводиться, адже, як повідомив завідувач урологічного відділення Василь Питлик, в Україні почала діяти Державна програма, розрахована до 2012 року, з технічного переоснащення великих міжрайонних лікарень дорогою апаратурою. В Івано-Франківській області під такі категорії мали б підпадати Коломийська і Калуська лікарні. Проте міська влада придбала дорогу апаратуру для міської поліклініки за кошти міського бюджету, відтак стаціонар ЦРЛ практично 100% випав із державної програми і на державну допомогу розраховувати, скоріше за все, не зможе.
А завідувачка шкірвендиспансеру Людмила Ставрова зауважила: у цьому лікувальному закладі немає умов не те, що для лікування, а й взагалі для роботи медичних працівників. „Мені соромно, у яких умовах лікуються пацієнти, адже шкірвендиспансер не опалюється”, — сказала Людмила Ставрова, і зауважила, що попри такі реалії від медиків ще вимагають виконання запланованих показників.
Завідувач травматологічного відділу ЦРЛ Любомир Белей повідомив, що щороку пише кошторис запланованих потреб на 700 тис. гривень, а останніх 20 років відділ обладнанням взагалі не поповнювався. Підтримує колегу і Василь Питлик. „З 1989 року урологічний відділ поповнився обладнанням на 12 тис. гривень”, — каже він.
Окрім медичного обладнання, стаціонар має й інші проблеми: необхідно перекрити дах, виходять з ладу ліфти тощо. Далекі від норми деякі медичні показники: так, на харчування одного пацієнта передбачено 1,25 грн., при тому, що Кабмін затвердив цей показник на рівні 4,5 грн. На медикаменти — 1,87 грн. на одну людину, при нормі 5 грн. Відстає район і за показником ліжкомісць: через хронічне недофінансування медицини з 1990-их років до сьогодні кількість місць скоротилася з 1140 до 740 і становить 58 ліжок на 10 тис. населення. При цьому обласний показник — 86 на 10 тис. населення, загальнодержавний — 89.
У таких умовах, кажуть медики, уже змучились працювати, і найперше це відображається на пацієнтах.
Зарплати медиків — одні із найнижчих
Проте від недофінансування страждають і самі медики. Це стало ключовою тезою профспілкового комітету на зустрічі із районною владою. Як повідомив голова профспілки Артур Дмитришин, профспілка підготувала дванадцять пропозицій для поліпшення соціальних гарантій медичних працівників. Проте жодна із них при формуванні районного бюджету не була врахована.
— Сьогодні допомогу на оздоровлення отримують всі працівники бюджетної сфери, окрім медиків, — резюмував Артур Дмитришин. — Цією доплатою забезпечені працівники міської поліклініки, освіти, влади. Всі, крім медиків ЦРЛ. Я вважаю, що це несправедливо: профінансувавши медицину на 69%, свій адміністративний апарат районна влада профінансувала на 100%. Голови профспілкових комітетів відмовилися від доплати на оздоровлення. Те ж мін би зробити й голова РДА.
Багато медиків працюють з дезсередниками, тому вони мають право на доплату 10% до посадового окладу. Із 1219 осіб, які мають право на таку доплату, тільки 109 осіб її отримують. Для повного фінансування цієї потреби потрібно 1 млн. 110 тис. гривень — сума не мала і додатково її вишукувати важко. Проте, каже Артур Дмитришин, є такі потреби, які районний бюджет при бажанні профінансувати цілком всилі.
— У нас на всю лікарню є 40 працівників, які працюють у шкідливих умовах і повинні отримувати молоко, — каже він. — 10 років вони його не отримують. А під ці потреби треба близько 40 тис. гривень — не така уже і захмарна сума.
За словами голови профспілки, медики вимагають від влади реальної допомоги у вирішенні проблем галузі. “Якщо влада (враховуючи дотаційність району) не може повністю вирішити наших фінансових питань, то просимо частково дофінансувати витрати на охорону праці і допомогти нам знайти шляхи, які забезпечать дофінансування по оплаті праці”, — каже Артур Дмитришин.
У медиків стаціонару зарплати — одні із найнижчих. Заступник головного лікаря ЦРЛ Микола Гудим навів приклад: у 2005 році у стаціонарі середня заробітна плата становила 388 гривень, тоді як в Україні у цій галузі — 692 грн. Зараз середня зарплата становить 800 гривень, тоді як в Україні — 1 тис. гривень.
А надбавки, які медики стаціонару недоотримують, якраз і передбачені для того, щоб диференціювати оплату праці.
Влада сказала, що…
Позиція районної ради наступна: всі цифри, які прийшли на медицину із Мінфіну, автоматично і до копійки цій галузі перераховано. Так, бюджет медицини (не включаючи медичні заклади, які фінансуються з міського бюджету) на цей рік становить трохи більше 32 млн. гривень (враховуючи 13 млн., які місто передає району через Мінфін як субвенцію). З цих коштів 1 млн. 300 тис. гривень становлять видатки на сільську медицину. Заступник голови райради Іван Кавчак повідомив: порівняно з минулим роком видатки на медицину зросли на 3 млн. гривень, а на освіту — на 14 млн. гривень. 90% всіх коштів спрямовуються на виплату зарплати та енергоносії. То яка ж це медицина?
Іван Кавчак пояснив таку дискримінацію різними методами розрахунків цих галузей у Кабміні при формуванні бюджету, а також змінами, які плануються в охороні здоров’я (перехід на страхову медицину. — Авт.).
— Тільки 4% районного бюджету становлять власні доходи, — повідомив Іван Кавчак, — а це трохи більше 4 млн. гривень.
При цьому, кажуть районні посадовці, минулого року майже третину власних надходжень було спрямовано на галузь охорони здоров’я. Голова РДА Іван Живачівський повідомив, що останні три роки на медицину було додатково спрямовано 8 млн. гривень, тоді як на інші галузі — 4 млн. гривень. Тому, парирує районна влада, звинуватити її у байдужості до проблем медиків буде несправедливо. Також влада готова сприяти медичному колективу у різноманітної форми зверненнях та апеляціях до обласної та державної влади.
Завідувач відділу малоінвазивної хірургії Сергій Кахно має свій варіант поліпшення ситуації у медицині:
— Наш відділ працює вже 2,5 роки і рекомендуємо вивчити наш досвід. Не таємниця, що більшість хворих і так лікується за свої гроші. Тому наші пацієнти купують страхові поліси, а страхова компанія відповідає сумою утричі більшою. Проте запровадження такої практики у стаціонарі може стати для декого невигідною, адже це призведе до самоліквідації аптек.
Медики сподіваються, що після перегляду бюджету фінансування буде збільшене. Однак варто зауважити деяку однобокість цієї ситуації: профспілка апелює тільки до районної влади. При цьому серед пацієнтів стаціонару 60% міських мешканців, а 40% — мешканців району. Місто від проблем стаціонару відмежувалося: мовляв, ми свою дотацію виділяємо (надходить автоматично через Кабмін. — Авт.), а більше району не дамо. Однак варто зрозуміти, що кошти йдуть не району, а на спільну медицину.
Василь Питлик вважає таку ситуацію не те, що неправильною, а аморальною. З розрахунку на кількість міських пацієнтів міський бюджет мав би дофінансовувати стаціонар ще на 2,5-3 млн. гривень щорічно, — твердить Василь Питлик. Це б значно поліпшило ситуацію із технічним обладнанням. І механізми для цього існують — через прийняття різноманітних програм. Василь Питлик твердить: із цим уже неодноразово виступав на сесіях міської ради, але — безрезультатно. Тож він, за підтримки інших медиків, планує ще раз винести таку пропозицію на розгляд депутатів міської ради.
Ватикан: коли час зупинився