Депутат Калуської міської ради Віталій Кінаш: „За політичними речами ми не бачимо, що маємо зробити

Віталій Кінаш є одним з п’ятдесяти депутатів Калуської міської ради. Обраний за списком громадянського Блоку „Пора-ПРП”. Нині Віталій Кінаш не належить до жодної фракції чи політичної групи, і саме це дає йому можливість бути незаангажованим. Сьогодні Віталій Кінаш — гість „Вікон”.
Переглядів: 334

— Віталію Івановичу, остання сесія міської ради, попри сподівання на компроміс, завершилася черговим загостренням протистояння між радою і міським головою. Дійшло до того, що наступного дня на нараді Ігор Насалик сказав, що не може у такій атмосфері проводити сесії і поклав цю місію на секретаря міськради Романа Боднарчука. А що далі?
— Загострення спровокувало питання про затвердження заступників міського голови. Так, депутати міської ради внесли це питання у порядок денний сесії. І це є свідченням того, що міська рада була готова знайти вихід з конфлікту, принаймні, у тій частині, що стосується кадрових питань.
Дальший перебіг подій дивує, і я не відкидаю, що сценарій „провалу” голосування за заступників був наперед запланований. Так, якщо депутати винесли питання на сесію, знаючи, що частина депутатського корпусу звернулася для перевірки кадрових рішень у прокуратуру, можна припустити: рада була готовою до голосування. Однак після того, як практично усі нюанси були обговорені, голосування перенесли на наступну сесію. Чому? Для чого взяли паузу на 5 днів? Якщо мали намір реально вийти з конфлікту, чому тоді ще більше загострили його? Така мотивація, як прокурорська перевірка до голосування жодного відношення не має. Зрештою, якщо це настільки принципово, то можна було спокійно дочекатися результату перевірки і тільки потім вносити це питання у порядок денний. 
Тепер, якщо сесію проводитиме секретар міської ради, а міський голова у той час буде на роботі, то ще потрібно розібратися, чи не потягне це протести прокурора на усі рішення. Ми це вже проходили, коли на позачерговій сесії без міського голови приймали рішення по референдуму.
Конфлікт у місті поглибився, і шляхів його вирішення на сьогодні я не бачу.
— Можливо, вихід — у референдумі та перевиборах або міської ради, або ж міського голови (якщо більшість калушан підтримають міську раду).
— Ідею про доцільність проведення референдуму не відкидаю і вважаю її цілком нормальною. Я голосував „за” проведення референдуму. Хоча, по суті, не бачив документів, які подала ініціативна група з проведення референдуму.  Переконаний: рада повинна була повторно заслухати це питання. Хоча б тому, що йдеться про право семи тисяч громадян нашого міста, які підписалися під вимогою про проведення референдуму. Адже ми практикуємо по кілька разів відхиляти і знову повертатися до питань, які зачіпають інтереси всього однієї людини.
— Більшість у міській раді з міським головою спільну мову ніяк не знайде. У такому випадку, чому ж рада не висловить недовіру голові?
— Свого часу міська рада голосувала з цього питання, і більшість висловила довіру голові. Однак при цьому у сесійній залі відбуваються такі речі, які у голову не вкладаються: взаємні образи, прямі у некоректній формі висловлені звинувачення, сварки. Це все створює негативний імідж влади у місті як такої. Якщо хтось когось у чомусь звинувачує і має докази, то для цього існує суд.
А замість політичних заяв на адресу міського голови з боку більшості депутатського корпусу, які ні до чого не приводять, логічніше і послідовніше було б висловити йому недовіру.
Декларується довіра. Однак навіть голосування з питання заступників свідчить про протилежне. Керівник сам має вибирати людей, з якими йому працювати. Я голосував за всіх трьох в. о. заступників міського голови, так само, як свого часу підтримав Наталію Бабій. Не бачу якихось об’єктивних причин відмовити у затвердженні людям, яких пропонує міський голова. Інша річ — міська рада має усі можливості контролювати роботу заступників. Наприклад, заслухати звіт та висловити конкретній людині недовіру, аргументуючи своє рішення недоліками у роботі, і вже на цій підставі рекомендувати голові переглянути персональний склад команди.
— Чи позначаються політичні баталії на ефективності роботи міської ради?
— Коли я балотувався до міської ради, її роботу бачив по-іншому. Проте на даний час, як на мене, політичне протистояння шкодить конструктивній роботі ради. Останній приклад: ми створили комісію з перевірки фінансово-господарської діяльності міського телебачення. Наділили її членів повноваженнями і дали добро: збирайте інформацію, вивчайте і доповідайте. Але коли комісія прозвітувала про свою роботу, сесія не прийняла звіт до відома. Це парадоксальна ситуація, і вона виникла не вперше. Така ж доля спіткала і звіт комісії, яка займалася вивченням кадрових питань. Здавалося б, елементарне рішення: взяти звіт до відома. Але ні. Для чого тоді було взагалі створювати комісії?
Наступне: у 2007 році міська рада прийняла рішення, що з аукціону продаватимуть земельні ділянки, які включать до відповідного переліку і затвердять до початку бюджетного року. Рік почався, бюджет затверджений, а переліку немає. Виходить, що земельних аукціонів у 2008 році бути не повинно? Інакше рада порушить своє ж рішення. Також торік міська рада вирішила, що на аукціон виставлятимуть лише „привабливі” ділянки. А хто і за якими критеріями визначатиме їхню привабливість? Інші, „непривабливі” вільні ділянки, згідно з тим же рішенням ради, можна віддавати в оренду. Але ж ми і Положення про оренду землі на конкурентних засадах ще не затвердили. Моя позиція — поділ на привабливі і непривабливі земельні ділянки є умовним і дуже небезпечним: уся земля у межах житлової забудови, за визначенням, непривабливою бути не може. А щодо оренди, то ми маємо величезні вільні площі у промзоні.
У багатьох ситуаціях більшість не може собі дати ради. Спочатку щось пропонується, а потім — невідомо, що робити далі. При цьому фракції постійно збираються, радяться, узгоджують позиції. Однак і під час сесії постійно беруть перерви, знову радяться і навіть після цього не можуть узгоджено проголосувати. Хіба це є ефективна робота? Такий перебіг більшості сесій, затягування розгляду питань є також і свідченням неповаги до людей, яких на цю сесію запрошують. Свіжий приклад: на останню сесію прийшов колектив зі стоматполіклініки. Людям загрожує скорочення, і логічно, що вони звернулися до міської ради. Просиділи кілька годин і сподівалися, що життєво важливе для них питання піднімуть у „Різному”. Я так розумію, що депутат, який мав зачитати звернення людей, не записався на виступ. Залишилося виступити іншому депутату, і, чесно кажучи, були сподівання, що людина передасть слово колезі з тим, аби проблема медиків нарешті була озвучена. Так ні! Бо треба було терміново зачитати чергову політичну заяву. 
Є важливі для міста речі, які взагалі проходять повз нашу увагу. У Калуші дуже гостро стоїть питання екології, у зоні діяльності ДП “Калійний завод” ситуація критична і вона вимагає негайного втручання влади, а сесія з питань екології досі не відбулася. Сьогодні кілька сільських рад оскаржують рішення ВР про межі Калуша; Мостищенська сільська рада через суд вимагає сплати податку з доходів фізичних осіб ТОВ „Карпатнафтохім” у бюджет села; нафтохімічні підприємства віддають землі.  Це дуже небезпечні для Калуша процеси, і вихід потрібно шукати вже сьогодні. 
— Віталію Івановичу, Ви на боці ідеї про референдум. Але є думка, що перевибори ради призведуть до узурпації влади: є ризик, що міський голова матиме „свою” більшість і, таким чином, не буде системи противаг та ефективної опозиції.
— Я на 100 відсотків переконаний, що у випадку перевиборів наступна міська рада не буде менш ефективною, ніж теперішня. Тому нічого поганого для громади міста у цьому немає.
— Якби Вас запросили до складу якоїсь з фракцій міської ради, Ви б пішли? Якщо так, то до якої?
— Для чого входити у фракцію? Не бачу такої потреби. Мене обрали до міської ради як представника „Пори” і я маю зобов’язання перед своїми виборцями. Так, я є позафракційним, і можливостей впливати на те чи інше рішення маю менше. Зате маю можливість виступити на депутатській комісії, сесії, у пресі. Маю один голос під час вирішення того чи іншого питання. Причому, голосую відповідно до своїх переконань. А якби був у фракції, мусив би радитися з головою фракції. Переконаний: якщо рада хоче приймати нормальні рішення, більшість має не лише відстоювати своє, але й слухати і шукати раціональне зерно в усіх виступах.
— Деякі депутати відзначають, що у виконавчих органах влади відчувають неприязне, мало не вороже до себе ставлення. А різна політична позиція окремих депутатів міської ради вже стала основою якихось особистісних конфліктів.
— Куди я не звертався, антипатії чи якоїсь неприязні до себе як депутата не відчуваю. Складніше — у депутатському корпусі. Я у своїх виступах завжди кажу те, що вважаю за доцільне. Однак усвідомлюю, що, як і всі, можу помилятися. Прикро, але часто депутати не чують і не хочуть чути альтернативних пропозицій та аргументів, тому виникають нездорові конфлікти. Доходить до того, що такі відносини виносяться зі стін сесійної зали і виходять на особистісний рівень. Так не мало б бути.
— Як Ви як депутат оцінюєте ефективність роботи міського голови та виконавчої влади?
— Те, що відбувається на сесіях, можна розглядати як суцільне порушення. Таке враження, що такого документу, як регламент роботи міськради, не існує: і міський голова, і депутатський корпус його повністю ігнорують. Так, усі пропозиції депутатів міський голова без обговорення мав би ставити на голосування, однак треба дуже наполегливо вимагати, і тоді може поставлять. Це неприпустимо.
Щодо команди голови, то у ній реально працюють троє екс-претендентів на мерське крісло: Бабій, Челядин і Очкур. Тож, якби це дійсно була одна команда, вона була б однією із найсильніших.
— Ви належите до депутатів-бізнесменів. Загалом, у депутатському корпусі є 18 підприємців, і це мало б гарантувати нормальні стосунки між владою і бізнесом. Як Ви їх оцінюєте?
— Я — проти того, щоб  у раді створювалося якесь бізнесове лобі і питання підприємців вирішувалися всупереч інтересам громади. Такого лобі не існує і ніколи не існувало. Однак рішення ради щодо підприємців часто є абсурдними. Так, на останній сесії ми відмовили підприємцям, які звернулися, щоб облаштувати сходи до викуплених на перших поверхах приміщень. Це нібито вільні земельні ділянки і ми чекаємо роз’яснень, чи можна їх продавати без аукціону. Я вважаю, що рада має попрацювати над тим, щоб інакшим чином вирішити цю проблему і уникнути прецедентів, коли за бажання можна викупити два квадратні метри прибудинкової території і у такий спосіб заблокувати розвиток бізнесу конкурента. Це абсурд. Замість того, щоб чекати роз’яснень, ми мали б провести громадські слухання і  виробити справедливий і єдиний для усіх порядок.
— Дякую за розмову.