Любов до зброї

Років 15-20 тому однією з найпопулярніших рухливих ігор серед хлопчаків була так звана „войнушка”. Суперники ділилися на два табори —„наших” і „німців” — і відтворювали в уяві запеклі бої, про які довідувалися з численних кінофільмів про війну. З настанням комп’ютерного віку „войнушка” трансформувалася у різноманітні віртуальні війни і поглинула масу дітей, підлітків, а то і дорослих людей.
Переглядів: 512

Захоплення комп’ютерними іграми, де кожен уявляє себе Рембо чи суперменом у відірваному від реального життя світі, не кануло у Лету і сьогодні.  Ще б пак, адже сидячи перед екраном монітора, не відчуваєш ні болю, ні фізичного виснаження, хіба що зір можна сильно попсувати і відчути втому через кількагодинне перебування на віртуальному „полі бою”. Проте частина віртуальних „воїнів” таки відчуває потребу (можливо, навіть на підсвідомому рівні) потримати у руках якщо не справжню зброю, то хоча б її муляж. Тому і повертається до колишніх „войнушок”, щоправда, уже у якісно іншому вимірі. Так з’явилася на світ і щодалі розвивається екстремальна гра у пейнтбол, у якій команди-супротивники воюють між собою, озброївшись рушницями, які стріляють пластиковими кульками з фарбою. Після влучення такої кулі на одязі розпливається фарба, яка символізує поранення і виведення зі строю бійця, а на тілі навіть може з’явитися чималенький синяк. Та все ж пейнтбол відноситься  до забавок, хоча й екстремальних.

Школи Калуша „роззброїли”
у 2004 році
Для тих, хто бажає торкнутися справжньої зброї і навіть постріляти з неї, або як кажуть у народі — понюхати пороху, шляхів може бути кілька. Хлопці призовного віку можуть піти до війська, а ті, у кого почуття патріотичного обов’язку дещо притуплене, можуть з часом стати мисливцями і, отримавши відповідний дозвіл, придбати і зареєструвати рушницю. З часів СРСР питання підготовки допризовників до армії стояло на чільних позиціях. До військової служби хлопців готували з молодших класів, проводячи конкурси стройової підготовки, потім залучали до військової гри „Зірниця”, а старшокласники уже реально нюхали порох у тирах, яких тоді існувало декілька у нашому місті, зокрема у школах №3, 7 і 10. Зараз єдиний діючий тир, обладнаний для стрільби з малокаліберної зброї, є лише у ЗОШ №10. Проте самої зброї у Калуші уже давно немає.
— „Роззброювати” школи почали ще у 1991 році, — каже методист управління освіти Калуської міської ради Володимир Палагнюк. — Тоді зі зброярських кімнат вивезли не тільки малокаліберні гвинтівки, але й автомати Калашникова, які були непридатними для стрільби і використовувалися як макети для збирання-розбирання. Малокаліберні гвинтівки ми мали ще у ЗОШ №10, яка і досі є опорною школою з військової підготовки. Але перед президентськими виборами 2004 року зі шкіл України вилучили всю вогнепальну зброю. Крім „роззброєння”, школи роками втрачали і облаштовані кабінети військової підготовки.
Пізніше, коли ввели у програму предмет „Допризовна підготовка юнаків”, військовому питанню ще приділялося трохи більше уваги, а спеціалізовані кабінети довелося облаштовувати практично з „нуля”. У 2005 році замість „ДПЮ” ввели предмет „Захист Вітчизни”, програма якого зведена до мінімуму і пропонується для вивчення у двох варіантах — 70 і 140 годин на рік. Це дуже мало, тому у Калуші ввели у програму другий варіант. Лише наше місто з числа небагатьох у західному регіоні може похвалитися повною укомплектованістю кадрами, які ведуть програму „ЗВ”. В інших регіонах України цьому питанню приділяється значно менше уваги. Недарма наша область є найкращою у напрямку військово-патріотичного виховання молоді.

За словами Володимира Палагнюка, школярі старших класів шкіл міста мають можливість „понюхати пороху” тричі на рік, коли у тирі 10-ої школи проводяться  змагання зі стрільби, присвячені Дню створення УПА, Дню Збройних Сил України та під час проведення навчально-польових зборів. Для цього сюди привозять малокаліберні гвинтівки з обласного ТСОУ.
Майже 900
калушан — офіційно озброєні
Хто ж виріс зі шкільного віку, але з різних причин, у тому числі і з власної волі (скоріше — її відсутності — Авт.), не потрапив до війська, а також, зважаючи на пророкований повний перехід на контрактну форму української армії, той може нюхнути пороху хіба що у мисливському товаристві. Щоправда, цей шлях надто складний і потребує врівноваженого психічного здоров’я і хорошої репутації майбутнього власника мисливської зброї.
— З досягненням 18-річного віку, — повідомив „Вікнам” начальник дозвільної системи Калуського міськвідділу УМВС, старший лейтенант міліції Олександр Скакун, — громадяни України мають право на придбання та носіння пневматичної зброї. І хоча дана зброя не потребує обов’язкової реєстрації у дозвільній службі, проте таке право має свої обмеження. Пневматична зброя має бути не більше 4,5-мм калібру, а швидкість кулі не має перевищувати 100 м/с. Також у такому віці можна мати і газову зброю, але необхідно отримати відповідний дозвіл на її придбання і зареєструвати. Право на мисливську гладкоствольну зброю з обов’язковою її реєстрацією надається особам, які досягли 21-річного віку. А після 25 років громадяни мають право на придбання та володіння мисливською нарізною зброєю та спецзасобами травматичної дії, до яких відносяться пістолети та револьвери з гумовими кулями. Слід зазначити, що дозвіл на придбання спецзасобів травматичної дії надається виключно певній категорії осіб, а саме — працівникам силових та правозахисних структур, а також журналістам. Термін дозволу діє тільки доти, поки людина працює на роботі і має відповідне посвідчення. З виходом на пенсію дозвіл на носіння зброї з гумовими кулями втрачається автоматично.
За словами Олександра Скакуна, усі, хто має бажання офіційно придбати мисливську зброю чи спецзасоби травматичної дії, повинні пройти медкомісію, курси з вивчення матеріальної частини (техніка безпеки та конструкція видів зброї), дотримуватися умов зберігання зброї, згідно з відповідними вимогами та правилами. Лише після цього можна отримати посвідчення про надання дозволу на купівлю зброї і пам’ятати про термін обов’язкової перереєстрації зброї, який наступає через кожних три роки. Хто ж „забуває” перереєструвати свій арсенал, той притягується до адміністративної відповідальності. Зараз у місті та районі зареєстровано близько 900 осіб, які мають у власності зброю, у тому числі і холодну, на яку також потрібно отримувати дозвіл.
Ну, а тим, хто бажає озброїтися без жодних дозволів та реєстрацій, потрібно пам’ятати, що вони переступають межу Закону і, відповідно, стають злочинцями. Лише з початку цього року правоохоронці вилучили у мешканців Калуша і району саморобний пістолет, карабін і два обрізи мисливських рушниць. За такі „грішки” ст. 263 Кримінального кодексу України передбачає позбавлення волі терміном від двох до семи років.