Нагадаємо, що рішення про поновлення Ігоря Очкура на посаді свого заступника міський голова мав виконати негайно. Але конфлікт для Ігоря Насалика є настільки особистісним, що його не лякала навіть перспектива відкриття проти нього кримінальної справи (через невиконання рішення суду. — Авт.). Адже Ігор Очкур стверджував: його мета — не закріпитися на посаді, а повернути все у законне русло і відстояти верховенство права у відносинах міського голови та членів його команди. Після поновлення на посаді заступника він висловлював намір піти з команди Ігоря Насалика остаточно.
Міський голова звільняє Ігоря Очкура вже вдруге: вперше він відмовився поновити свого заступника на посаді після одночасного звільнення всіх заступників у травні 2007 року. Тоді Ігор Очкур за рішенням Феміди був поновлений на посаді. Друге звільнення відбулося 29 липня 2008 року після другої винесеної догани. Перша догана була винесена після того, як заступник не прийшов до міського голови на нараду. Друга — за “систематичне невиконання службових обов’язків”. А якщо точніше — після подання прокурора міста, у якому той вказав, що міська рада не виконує своїх повноважень у сфері земельного законодавства. Хоча на час звільнення Ігор Очкур згідно з розподілом службових обов’язків, які “перетасував” Ігор Насалик, відповідав тільки за роботу КП “Екосервіс” і будівництво сміттєпереробного заводу. А функції щодо земельних питань були передані в. о. першого заступника міського голови Олександрові Челядинові.
Після першого повернення на посаду заступника міського голови з питань економіки Ігор Очкур продовжив роботу у команді міського голови. Хоча обіцяв, що відразу піде геть, а повернуту йому за вимушені прогули платню спрямує на благодійність. Другу обіцянку Ігор Очкур витримав, а саме — спрямував 15 тис. гривень на допомогу у видавництві книжок та фінансування спортивних організацій (найбільшу допомогу отримала громадська організація „Моторспорт”, яка придбала автомобіль за 2 тис. доларів. — Авт.). А з обіцянкою звільнитися за власним бажанням Ігор Очкур вчинив як справжній політик: заяву подав, але не звільнився. Але дві заяви на звільнення він адресував секретареві міської ради: мовляв, звільните мене, коли буде бажання ради. Міська рада такого бажання не виявила, тож заяви так і залишились у помаранчевій папці.
Ігор Очкур наполягав: згідно зі ст. 3 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” виборними зокрема є посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою. Відтак згідно зі статтею 147-1 Кодексу законів про працю “працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством. Відтак Ігор Очкур, на його переконання, може бути звільнений тільки за рішенням сесії Калуської міської ради, яка і затверджувала його на посаді.
Ігор Очкур вважає, що йому псують не тільки трудову книжку, але і репутацію.
У Львівському апеляційному адміністративному суді Ігор Насалик оскаржив поновлення на посаді свого економічного заступника. Суд задовольнив скаргу частково, визнавши, що була порушена підсудність. А відтак — направив справу на повторний розгляд у Калуський міськрайонний суд. Далі буде.
Коментар міського голови Ігоря Насалика:
— Своїм рішенням Львівський апеляційний адміністративний суд визнав: Ігор Очкур не є легітимним заступником міського голови і про його поновлення на посаді відтепер не йдеться. До речі, я тримаю у руках ухвалу Калуського міськрайонного суду від 8 грудня 2008 року, згідно з якою між мною як позивачем й Ігорем Очкуром як відповідачем та тижневиком “Вікна” як співвідповідачем укладена мирова угода. За цією ж ухвалою, Ігор Очкур мав вибачитися переді мною за висловлювання, які були надруковані у “Вікнах” (я зняв вимогу компенсувати мені матеріальні збитки у розмірі 50 тис. гривень). Проте станом на 28 квітня він не вибачився. Але я вибачаю йому і цю брехню. Адже вибачення — це риса сильних, а не слабких.
Коментар Ігоря Очкура:
— Ухвала Львівського апеляційного суду була прогнозованою для мене. Так сталось, що заяву про оскарження розпорядження міського голови я подав до Івано-Франківського окружного суду, оскільки це питання адміністративного судочинства. Суд виніс постанову на мою користь. Як потім з’ясувалося, цю справу мав розглядати місцевий суд. І у Львові я визнав цю неточність. От саме через це справу знову направлено на повторний розгляд. Наголошую — Львівський суд не прийняв докази відповідача і, фактично, підтвердив правильність постанови окружного суду. Які це матиме наслідки? Фактично ми знову повернулись у серпень минулого року. Тільки тепер мої позиції юридично — значно сильніші. По-перше, моя правота вже підтверджена судами вищих інстанцій. По-друге, міський голова у тексті апеляційної скарги сам дав мені „залізобетонні” докази проти своїх дій. Аргументи, які він наводив, б’ють по ньому ж. А взагалі вся ця справа мене цікавить суто факультативно. Я давно вже офіційно працевлаштований і наміру працювати у балагані-шапіто не маю. Я хочу лише відновити верховенство Закону і правду у своїй трудовій книжці. Крім того, разом із закінченням цієї справи ми з Насаликом погасимо один перед одним усі „борги”. Адже я обіцяв вибачитись за свої висловлювання на його адресу — я своє слово стримаю. Низька кваліфікація мерових юристів дала мені можливість не поспішати з цим — адже у мировій угоді не прописано жодних термінів. Тому почекаємо на закінчення всіх справ.
Уся ця катавасія висвітила деякі тривожні явища. П’ять з половиною місяців діяло рішення суду, яке слід було виконати негайно. Але його ніхто не виконував! За невиконання рішення суду у Кримінальному Кодексі є чітка стаття. Дії судовиконавців коментувати не хочу — строк виконання (фактично невиконання) говорить сам за себе. Я написав відповідну заяву до прокуратури. Прокуратура зобов’язана максимум протягом 10 днів відкрити кримінальну справу або відмовити. Пройшло вже 38 днів — мене навіть не викликали поговорити. Калушани повинні знати: якщо злодій украде у вас курку — його можуть посадити за грати. Якщо, не дай Бог, курку вкраде міський голова — можуть сказати, що він був дуже голодний і — виправдати.
Ватикан: коли час зупинився