Більшість груп ДНЗ на сьогодні — максимально заповнені. Натомість набір у єдину у місті спеціалізовану групу для дітей із вадами опорно-рухового апарату, яка розрахована на десятьох-дванадцятьох дітей, — залишається відкритим. Звісно ж, причина не у тому, що дітей, хворих на ДЦП, у Калуші немає. Просто з якихось причин батьки воліють, щоб їхні діти постійно перебували удома.
— На сьогодні наша реабілітаційна група складається із шести дітей, — каже завідувачка дошкільного навчального закладу “Чебурашка” Ілона Боднарчук. — Це — дуже мало. Кілька останніх днів у садочку взагалі перебуває троє дітей. Решта — оздоровлюються. Мені дуже прикро, що батьки забирають у своїх малюків найголовніше — їхнє дитинство, їхнє право на повноцінне спілкування з однолітками, зрештою — можливість розвитку та соціальної адаптації. Звичайно, порушення функцій опорно-рухового апарату — невиліковне, адже воно спричиняється пошкодженням певних зон мозку. Причому, це може відбутися на ранніх стадіях вагітності, коли мозок тільки починає формуватися, у процесі пологів, коли дитина проходить через родові шляхи або і після народження у перші роки життя малюка. Однак це не означає, що дитина приречена. Кваліфікована допомога спеціалістів може допомогти дитині не тільки навчитися ходити, говорити та спілкуватися з однолітками, а й у подальшому — відвідувати школу та почати нормальне життя. Звичайно, останнє стосується дітей, які мають легку форму ДЦП. Однак у багатьох випадках навіть такі діти через недостатній догляд змушені усе життя проводити у вузькому колі найближчих людей.
Спеціалізована група у “Чебурашці” діє уже не перший рік. Звичайно, спочатку було чимало проблем. Адже тісна співпраця зі спеціалістами дитячої поліклініки, яка базувалася на ентузіазмі медиків та керівництва садочку, зрештою закінчилася тим, що вихователі залишилися сам на сам із дітьми-інвалідами. Фахівці поліклініки фізично не встигали займатися із дітьми у дитсадку, а тому поступово їхні візити, які, до того ж, не оплачувалися, припинилися. Проте специфіка роботи із такими дітьми полягає насамперед у їхній фізичній реабілітації і їм вкрай необхідні такі процедури, як масаж, лікувальна фізкультура, тому зараз на базі садка постійно працюють масажист, інструктор із лікувальної фізкультури та практичний психолог. Більше того, адміністрація “Чебурашки” активно намагається зарахувати до свого штату ще і логопеда, допомоги якого діти, хворі на ДЦП, нерідко потребують чи не найбільше.
— Діти постійно перебувають під контролем спеціалістів, — каже Ілона Боднарчук. — Багато із них саме у нас вчаться ходити та по-новому дивитися на світ. Ми не обмежуємо спілкування цих діток із їхніми однолітками з інших груп. Скажімо, вони можуть спілкуватися під час різних святкувань, які ми організовуємо регулярно. Це корисно, як для здорових дітей, так і для дітей із обмеженими можливостями. Перші — вчаться розуміти проблеми оточуючих та нормально сприймати вади інших, другі — адаптуються до реального світу. Дітям потрібне спілкування одних із одними. І позбавляти їх цього задоволення — просто злочин.
У багатьох випадках точну причину пошкодження мозку при ДЦП встановити не вдається. Донедавна вважалося, що однією з основних причин розвитку церебральних паралічів є проблеми під час пологів, переважно — киснева недостатність. Однак наразі медики переконують: принаймні 70-80% випадків ДЦП починається ще до народження дитини. Достеменно відомо, що ця вада може тягнути за собою цілу низку проблем: скелетні деформації, порушення зору, втрата слуху, проблеми з мовою. Однак це не означає, що у дитини немає шансу на розвиток. За словами Ілони Боднарчук, деякі із цих дітей — надзвичайно обдаровані, у них може бути схильність до навчання і навіть наукової діяльності чи творчості. Для того, щоб виявити ці здібності, з дитиною потрібно постійно працювати. У домашніх умовах батьки часто дбають лише про природні потреби дитини у їжі та сні, забуваючи, що їхня дитина має право на інше життя.
— Під час практичних занять я спрямовую сили на те, щоб розвивати розумові здібності дітей та їхні пізнавальні інтереси, — твердить практичний психолог “Чебурашки” Марія Мокрицька. — Ігри на сприйняття та розвиток дрібної моторики пальців справді дають результати. Крім того, відбувається розвиток емоційної сфери, діти вчаться спілкуватися із іншими дітьми та педагогами. Усе це — дуже важливо.
Не менш важливим є те, що, як і всі соціально захищені категорії дітей, ці діти харчуються безкоштовно. Не потрібно батькам платити і за послуги спеціалістів. Чому ж тоді дорослі позбавляють дітей права бодай на повноцінне дитинство, залишається загадкою.
Ватикан: коли час зупинився