Хоча сміттєзвалище і міське, найбільше потерпають через нього мешканці району, зокрема сіл Вістови та Студінки. Першими полум’я помітили мешканці Парцеляції (частина Студінки під лісом, де є 14 житлових будинків. — Авт.). Саме їхні домівки найшвидше накрило густим димом. Ним вони дихали протягом тижня. Потім вогонь трохи пригас, а дихати стало легше. Щоправда, ненадовго. Нині полігон продовжує тліти, а люди вже не знають, куди далі звертатися за допомогою.
За словами сільського голови Студінки Марії Стасюк, про пожежу вона повідомила усіх місцевих чиновників, обласну владу і навіть звернулася із відповідними листами до столичних можновладців. Про те, що люди задихаються від їдкого диму, пишуть місцеві та всеукраїнські газети. Про це ж уже кілька разів інформували центральні телеканали. Проте за три тижні так і не вдалося поліпшити ситуацію.
— Я вже не знаю, що людям казати, — скаржиться Марія Стасюк. — Районна влада самостійно нічого не може зробити, бо сміттєзвалище — міське. Калуські ж посадовці також притихли і, мабуть, вичікують, поки все догорить. За увесь цей час вони жодного разу до мене навіть не зателефонували, щоб дізнатися, як люди витримують у таких умовах. Натомість мешканці села щоденно цікавляться, чи роблять щось із тим полігоном та коли нарешті бодай спробують ліквідувати пожежу. Загалом від постійного задимлення у селі потерпає більше 300 сімей. Однак найскладніше — мешканцям Парцеляції та тієї частини населеного пункту, де новобудови. Серед них є і діти, і вагітні жінки, і старші люди. Куди їм діватися? Одна сім’я тимчасово переїхала до родичів. Більшості ж не залишається нічого іншого, як дихати трійлом у власному домі. До речі, санепідстанція досі не повідомила нам результатів експертизи, яку вони проводили. Невже людям не потрібно знати, чим вони дихають та яку загрозу несе у їхні оселі дим із полігону?
На четвертий день після займання під райдержадміністрацію приїжджали мешканці села. Тоді вони вимагали негайно ліквідувати пожежу та погрожували перекривати автомагістралі, якщо їхня вимога не буде виконана. Цього тижня люди планували їхати вдруге. Однак на прийом до заступника міського голови Василя Петріва пішла тільки сільський голова Студінки.
— Я — не прихильниця революційних заворушень, — пояснила Марія Стасюк. — Тому не хочу зганяти у місто людей та кричати про нашу біду. Про пожежу на полігоні і так знають усі. Але дайте мені чесну відповідь, коли ми нарешті побачимо реальні дії з боку відповідальних за сміттєзвалище людей і коли нарешті зможемо дихати чистим повітрям? Ми переконані, що дим шкодить нашому здоров’ю. Адже днями до інфекційної лікарні з отруєнням потрапило четверо людей, у тому числі — двоє дітей. Крім того, люди скаржаться на те, що їм важко дихати, постійно пече у горлі. У декого почалися приступи астми.
Уже вкотре Василь Петрів пояснив, що загасити пожежу можна одним із двох способів: або накрити всю площу загоряння піною, або поступово засипати сміття глиною. Щодо першого, то це — надто дороге задоволення, коштів на яке у бюджеті немає.
— Резервний фонд міста — надто скромний, — зауважив посадовець. — Саме тому ми звернулися до обласної влади із проханням виділити 100 тис. гривень, які будуть спрямовані на ліквідацію пожежі. Поки що ми робимо те, що можемо: засипаємо полігон глиною. Це доволі тривалий процес. Але ефективний. Уже помітно, що тліє значно менше сміття. Тож є надія, що до кінця тижня пожежа припиниться.
Підпал чи самозаймання?
Навколо цього питання досі точаться суперечки. Міська та районна влада переконує: у результаті гниття починає виділятися метан. “Підігрітий” спекотним сонцем, цей газ стає причиною локальних вибухів. Відповідно — відбувається самозаймання сміття. Люди ж, які вже не вперше змушені дихати шкідливим димом, думають по-іншому: оскільки потужності сміттєзвалища вже давно не відповідають потребам Калуша, то майже щоліта сміття навмисно підпалюють, розчищаючи таким чином місце для завезення інших відходів.
Василь Петрів стверджує: спеціально підпалювати сміттєзвалище не потрібно нікому. Адже навколо полігону ще є десятки гектарів вільної землі, яку, у крайньому разі, можна було б використати. Більше того — усе сміття, що зараз вивозять із міста, складають в окреме місце, щоб воно також не загорілося.
— Проблема у тому, що технологія захоронення твердих побутових відходів із самого початку порушувалася, — переконує Василь Петрів. — У 2001 році, коли КП “Екосервіс” передавали полігон, він був готовий до експлуатації лише частково. Через фінансові труднощі комунальне підприємство не було забезпечене необхідною технікою. А відповідно — не могло викопувати нові чеки та засипати у них сміття. Усе, що вивозили із Калуша, просто скидали на купи. Тому зараз, засипаючи сміття, що тліє, комунальники викопують нові чеки. У них можна буде скидати сміття у майбутньому, дотримуючись відповідної технології.
Як би там не було, але, якби на сміттєзвалищі дотримувалися правил протипожежної безпеки, то лиха могло б і не бути. Підприємство, що займається вивезенням сміття із міста, кожні 2-3 метри мало би засипати його шаром землі. Це дало б змогу перекрити доступ повітря і відповідно — унеможливити самозагорання полігону.
За словами керівника відділу зв’язків із громадськістю Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Ольги Гундяк, пожежа на Височанці завдала величезної шкоди екології краю.
“На даний момент, вже притягнуто до відповідальності одну посадову особу, яка знехтувала правилами експлуатації цього полігону для сміття, — зазначила Ольга Гундяк. — Після закінчення відповідної перевірки, збитки з цієї особи будуть стягнуті, та стане відомим ступінь завданої шкоди навколишньому середовищу”.
Людей обманюють?
Люди, які проживають неподалік небезпечного сміттєзвалища, стурбовані, адже тліючі відходи виділяють токсичні випари. Мешканці Студінки все частіше звертаються за допомогою до медиків. У багатьох розвиваються захворювання дихальних шляхів, починаються приступи задухи. Звісно ж, довести, що саме дим провокує захворювання, — складно. Проте і заперечувати цей факт, як мінімум, — неправильно.
— Скільки би нам не говорили, що дим зі сміттєзвалища не шкодить нашому здоров’ю, ми все одно будемо впевнені у протилежному, — наголошує мешканка Парцеляції Марія Федів. — Важко собі навіть уявити, скільки різної “хімії” там зараз горить. Минулого тижня двоє моїх онучок у важкому стані потрапили до лікарні. Лікарям складно було поставити діагноз, тому приписали їм харчове отруєння. Але ми переконані, що причина — не у їжі, а у повітрі. Полігон горить уже не вперше. Два роки тому після чергової пожежі ми помітили перші симптоми захворювання у нашої старшої дівчинки — підпухлі очі, постійні нежить та кашель. Цього року захворювання почало загострюватися. Причому — саме після того, як загорілося звалище. Минулої середи ми ледве встигли довезти її до лікарні. Там їй викапали чотири капельниці і виписали додому. Вона вже майже 20 днів не засинає без таблетки від алергії. Аналогічні проблеми й у сусідів: хтось скаржиться на головний біль, алергію чи задуху, когось — супроводжує кашель та постійно пече у горлі. Старших людей турбує серце, а у дітей, яких, до речі, лише на нашій невеличкій вуличці є десять, — рвота і пронос.
Проте головний державний санітарний лікар Калуського району Богдан Пеленичка стверджує, що необхідності відселяти людей немає. Хоча дим, яким вони дихають, справді шкідливий.
— Спеціалісти райсанепідстанції робили відповідні заміри, — каже Богдан Пеленичка. — У диму є чимало сполук. Проконтролювати усі — ми не можемо. Але деякі перевищення — зафіксували, зокрема фенол формальдегіду, вуглекислого газу та NО2. Звісно ж, дим створює проблеми мешканцям села. Але за цей тиждень ситуація почала стабілізуватися і диму вже значно менше. Тож найближчим часом людям уже нічого не загрожуватиме.
Ватикан: коли час зупинився