До табору з’їхалися діти, які навчаються бойовому гопаку, з усієї області. У таборі брали участь 11 калушан. Дітей розділили за козацьким звичаєм: на рої, у кожному з яких — по 10 чоловік. Близько 40 учасників — близько 30 дорослих супровідників. Діти не тільки мали змогу вдосконалити свої вміння у бойовому мистецтві, відчути єдність із природою, їздити верхи, писати щоденники і спілкуватися листами, але і навчитися елементарно дбати про своє здоров’я. У таборі із дітьми працювали валеологи із Харківського національного університету ім. В. Каразіна: вимірювали тиск, силу рук, ємкість легенів, а також — аури і чакри кожного з учасників табору. Усі діти отримали паспорт здоров’я, який давав змогу фіксувати параметри зміни фізичного стану та рекомендував, як доглядати за собою та підтримувати елементарну фізичну форму. Дітям також прочитали курси лекцій зі здорового способу життя, а також — з історії козацької України, яку практично неможливо прочитати у книжках.
“Гопаківці” мають свої усталені традиції, які походять ще з козацьких часів. Так, наприклад, колір шароварів козаків має відповідати рівню його майстерності. У пошані серед козаків — червоні шаровари. Саме такі у давнину носили козаки-характерники. Ще і досі знавці козацьких звичаїв називають цей колір кольором воїнів. Тому те, що зараз при народженні хлопчиків перев’язують синьою стрічкою, а дівчаток червоною — помилка. Синій — колір спокійний. Натомість дівчат, перев’язуючи червоним, виховують у традиціях войовничих. Козаки радять робити все навпаки.
Негода стала на заваді планам таборян підкорити гору Сивулю, та без походів у гори не обійшлося. На висоті переважно вчилися орієнтуватися на природі, а також вивчали властивості карпатських трав. Кожного ранку на схилах влаштовували тренування. Разом із хлопцями тренувалися і дівчата. Але, крім того, вони вивчали фольклор і мали курси вишивки.
До таборян з’їхалися представники управління у справах неповнолітніх Івано-Франківської ОДА, працівники Управління МВС України в Івано-Франківській області, які зачитали привітання від керівників області. Але справжнім захопленням для дітей і переполохом для місцевих мешканців став візит до таборян бійців спецпідрозділу “Беркут”.
— Село практично заполонили люди у бронежилетах, масках. Місцеві жителі напружено спостерігали. Можливо, думали, що у селі коїться щось надзвичайне. Проте, бійці всього лише демонстрували володіння бойовим мистецтвом. Також вони провели короткий інструктаж із техніки використання зброї і дали змогу всім бажаючим постріляти. Хлопці зі спецзагону також зголосилися на перевірку стану свого здоров’я й енергетики, — розповів голова Калуської організації Міжнародної федерації бойового гопака Віктор Павлів. — Ознайомившись із бойовими навиками учнів шкіл бойового гопака, бійці “Беркута” запропонували і надалі співпрацювати із ними. Адже їм саме бракує розумних і сильних працівників, а бойовий гопак виховує ці риси комплексно. Досі Міжнародна федерація бойового гопака співпрацювала із підрозділами “Альфа”, “Грифон” та хмельницьким спецназом контррозвідки. Зараз вивчають чотири напрямки гопака: фольклорно-мистецький, оздоровчий, спортивний та бойовий. Тож, перед вихованцями школи бойового гопака відкривається перспектива роботи у спецслужбах.
Крім того, учасники табору вправлялися у верховій їзді, техніці бойового гопака та техніці козацької боротьби Нав-Хрест. Змагалися у відтисканні, вправах на пресі, шахах та спортивних естафетах. Не відставав від усіх і наймолодший учасник табору — п’ятирічний богородчанець Павлик.
Щовечора козаки розводили ватру, сідали колом і вчили пісні. А після кожного прийому їжі виконували спеціальну медитацію для кращого травлення їжі.
Вирушаючи до табору, учасники отримали ще одне завдання: детально описувати своє дозвілля у щоденнику. Отже, наприкінці таборування організатори читали враження дітей до самої ночі. У конкурсі щоденників перемогу здобув калушанин Костянтин Захаров.
Міжнародна федерація бойового гопака традиційно влаштовує табори для наймолодших своїх вихованців. Адже козацтво — це таке мистецтво, де працювати над собою потрібно постійно.
Ватикан: коли час зупинився