Ідея щодо внутріміських тендерів — не просто на часі: її втілення мало відбутися вже давно. Проте міська влада не поспішає. А влада — це той представницький орган, якому громада, зокрема, делегувала повноваження розпоряджатися бюджетними коштами. І ця процедура має відбуватися прозоро і з максимальною турботою про раціональне використання грошей. А конкуренція — це той рушій, який дає змогу вибрати вигіднішу пропозицію.
“Вікна” надіслали інформаційні запити і з’ясували, що у галузях освіти та медицини всі роботи проводяться без тендерних процедур. Щоб уникнути тендеру, великі лоти ділять на менші, щоб вартість робіт становила до 300 тис. гривень (більша сума вимагає проведення тендеру. — Авт.).
На освіті заробляють депутати
Згідно із відповідями на інформаційний запит “Вікон”, торік “на капітальні будівельно-ремонтні роботи” у галузі освіти було використано 3 млн. 25 тис. гривень. З них трохи більше, ніж 52% — на заміну вікон та дверей на металопластикові; 18,7% — на ремонт санвузлів; 14,6% — на ремонт систем опалення, 5,9% — на ремонт та заміну дахів; 2,9% — на оновлення фасадів.
За словами начальника управління освіти Калуської міської ради Любові Максимович, пріоритетним напрямком капітальних видатків в освіті впродовж кількох років залишається заміна вікон на металопластикові у школах міста. Вона виконана майже стовідсотково. Також акцент міська влада ставить на ремонті дахів та опалювальних систем.
Освітяни тішаться, адже тепер практично кожен рік можна називати роком освіти. Виконавці робіт радіють і собі. За словами Любові Максимович, впродовж кількох років в освіті не відбулося жодного тендеру, бо всі роботи були сплановані до 300 тис. гривень. Виконавця робіт управління освіти визначає, виходячи із рекомендацій штатного техніка-будівельника, який вивчає пропозиції і визначає найбільш вигідні. Ціни при цьому не повинні бути вищими, ніж середньообласні.
Між тим, хоча палітра фірм-виконавців робіт є доволі різноманітною, проте, тільки частина з них працює із серйозними коштами. Скажімо, торік ПП “Еліте”, яке належить керівнику фракції УП у міській раді Ігорю Хемичу, освоїло половину “освітнього” бюджету. В основному — на заміну металопластикових вікон та дверей. А, загалом, фірма освоїла трохи більше, ніж 81% від коштів, які були спрямовані на встановлення нових вікон та дверей. Ще майже на півмільйона гривень ПП “Еліте” встановило вікон та дверей у 2010 році (це — приблизно 42% від загального кошторису запланованого на встановлення теплозберігаючих технологій у 2010 році. — Авт.). Активно працює із бюджетом і ТзОВ “Добробуд-Плюс”, до якого має стосунок депутат міської ради від УП Володимир Кузик. Торік підприємство виконало робіт майже на 380 тис. гривень, при чому у більшості було задіяне до ремонту санвузлів. Хоча щодо цих робіт у лідерах — знову ж таки ПП “Еліте”, яке освоїло більше, ніж половину коштів, виділених на ці роботи.
Минулого року ремонтували системи опалення в освіті дві фірми — ПП “Стеко” та ПП “Теплобуденерго”, яке належить єдиному депутату міської ради від Партії регіонів Михайлу Форовичу. При цьому фірми “опрацювали” приблизно однакові суми: 227 та 214 тис. гривень відповідно. ПП “Стеко” виготовило проект та встановило систему опалення у ДНЗ “Чебурашка”, і це був “дебют” фірми (принаймні, в освіті за два попередні роки. — Авт.). А от ПП “Теплобуденерго” активно працювало із бюджетом і у 2010 році. Більше того: два роки тому ця фірма стала лідером в освоєнні бюджетних коштів. Так, якщо загальний бюджет по капвидатках становив тоді 2,8 млн. гривень, то фірма освоїла трохи більше, ніж третину — 780 тис. гривень. При чому із коштів, які були виділені на ремонт систем опалення, водопостачання і водовідведення, — левових 93%.
Загалом у 2010 році до робіт у галузі освіти було залучено близько 15 фірм та приватних підприємців. Серед тих, хто заробив більше, ніж 200 тис. гривень — ПП “Вікно Лідер”, ТзОВ “Добробуд”, ДП “Екран”.
На медицині — також
Два минулих роки можна назвати піком розвитку калуської медицини. І не тільки через те, що медичні заклади Калущини поповнилися дороговартісним та новітнім обладнанням на 95 млн. гривень. Так, якщо у 2010 році на капітальні видатки для медицини було виділено 740 тис. гривень, то вже торік — 3,1 млн. гривень. Такий різкий стрибок можна пояснити, зокрема, тим, що з минулого року медициною опікується не район, а місто. Крім того, закуплене обладнання “вимагало” спеціально підготовлених приміщень.
З освоєння коштів у медицині можна писати посібник. Абсолютним чемпіоном у роботі із бюджетними грошима торік стала фірма ТзОВ “Добробуд-Плюс”. За нею — майже 53% від усіх грошей, що були виділені на капітальні ремонти у медицині. За підсумками 2011 року, фактично, визначилися 2 фаворити: ПП “Еліте” — в освіті та ТзОВ “Добробуд-Плюс” — у медицині. Причому, якщо торік “Еліте” працювало тільки в освіті, то у 2010-му — також і у медицині, обігнавши при цьому фірму Володимира Кузика на 60 тис. гривень.
Як уникнути процедури тендеру, якщо вартість робіт перевищує 300 тис. гривень? Скажімо, торік ремонт хірургічного відділу Калуської ЦРЛ обійшовся майже у 610 тис. гривень. Сума, звісно, вимагає тендеру. Однак, жодних конкурентних “боїв” не відбулося. І все, насправді, дуже просто. Приміром, хірургію ремонтували у 7 етапів. Аналогічний приклад — фірма “Рембудвест”, яка торік, в основному, працювала у закладах медицини району, освоїла трохи більше, ніж 1 млн. гривень. Причому, з них майже 680 тис. гривень — за роботи у районній лікарні. Хоча, звісно, йдеться про роботи у різних відділах районної лікарні.
Торік у медицині працювали й інші підрядники, проте суми, якими вони оперували, не сягають навіть 200 тис. гривень.
В. о. заступника міського голови Василь Турчин не приховує, що проведення тендерів — досить клопітка й економічно ризикована справа. Тому, як і в освіті, медицина намагається уникнути зайвих клопотів.
— Загалом, спланувати повний кошторис ремонтних робіт — важко, — стверджує Василь Турчин. — Наприклад, по хірургічному відділу ми планували спочатку ремонти без дверей, потім у вартість робіт включили і цю статтю витрат. А щодо проведення тендерів — це досить важка і тривала процедура. У тендері може брати участь будь-яка фірма, не обов’язково — місцева. І якщо вона стане переможцем — це одразу 2 мінуси: по-перше, не надходитимуть відповідні відрахування до міського бюджету; по-друге, з часом це може навіть здорожчити вартість робіт. Адже у первинному кошторисі все передбачити неможливо.
В. о. заступника міського голови твердить, що якістю робіт підрядників — задоволений. А також акцентує, що, попри відсутність офіційних тендерів, у медицині існують внутрішні конкурси. В ідеалі це виглядає так: очільники медицини розглядають кошторисні пропозиції кількох фірм і вибирають найдешевші. І хоча ціна є визначальним фактором, проте, не менш важливим є і терміни виконання робіт. Адже затягувати із ремонтами у медицині — невиправдано. Тому увага зосереджується на тих виконавцях, які можуть вкластися максимум у півтора місяця, тобто — фірми із достатньою матеріальною базою та людським ресурсом. Хоча, найбільш вірогідним є інший варіант: у медицині працюють одні і ті ж фірми, пропозиції яких, можливо, і найбільш вигідні, а, можливо, — і ні. І доки це питання не буде підконтрольне громаді, доти існуватимуть підстави для сумнівів. Адже монополія ніколи не була прозорою формою освоєння коштів. А 86% бюджетних асигнувань, спрямованих на капвидатки у медицині торік, припали на ТзОВ “Добробуд-Плюс” та “Рембудвест”.
Коли бюджет — не у радість
Як висновок — у місті працює немало фірм. Але тих, які освоюють серйозні бюджетні гроші, — обмежена кількість. Проте, цю ситуацію можна розглядати і під зовсім іншим кутом зору. Приміром, можна вважати, що міська влада занадто непрозоро використовує бюджетні гроші, залучаючи до бюджетного процесу тільки “свої” фірми, і, можливо, отримуючи від цього і певні дивіденди. Але є підстави думати і про те, що не всі фірми хочуть працювати із бюджетом. Бо хоча, з одного боку, це — гарантовані гроші, проте з іншого — борги за виконані роботи можуть тягнутися роками.
У великому масштабі прикладом може служити повінь 2008 року, коли Калущина зазнала мільйонних збитків. Тоді все відбувалося в авральному режимі: складалися акти по пошкодженнях, проводилися відновлювальні роботи, надходило фінансування з державного бюджету. А далі — система дала збій. Тільки на Калущині державний бюджет заборгував за виконані роботи у межах десятка мільйонів гривень. Для малих фірм затримка з фінансуванням стала катастрофою.
Адже механізм роботи із бюджетними коштами передбачає фінансування після підписання акту виконаних робіт. Звісно, тут можливі варіанти. Скажімо, якщо проводиться тендер, то умови процедури можуть передбачати передоплату у розмірі 30%, тоді, як вартість робіт може тягнути більше, ніж на 80% від загального кошторису. За відсутності тендеру умови співпраці передбачає договір. Він може передбачати передоплату, або ж — ні. Фірма ж у будь-якому випадку, після підписання акту виконаних робіт, повинна сплатити податки. Якщо ж при цьому гроші за виконані роботи не надходять вчасно, фірма зазнає збитків.
Місцевим прикладом стосунків влади із бізнесом може слугувати випадок 5-річної давності. Так, фірма колишнього депутата міської ради Олега Романишина “Європа-Вікно” проводила роботи зі встановлення вікон у міській поліклініці. Виконавши робіт на кілька сотень тисяч гривень, на повернення коштів фірма очікувала впродовж 5-ти років. За неофіційною інформацією, причиною боргу стали особисті стосунки міського голови з депутатом, адже, провівши роботи за усною домовленістю, підприємець не мав документальних підстав для судового позову. Сам Олег Романишин називає роботу із бюджетними грошима грою із вогнем.
— Для підприємств робота із бюджетними коштами не може бути вигідною, — повідомив у коментарі “Вікнам” Олег Романишин. — Бо заробітки невеликі, підприємство вкладає у роботи свою техніку, працю своїх робітників, яким потрібно заплатити зарплату, власні ресурси. Тобто, “вимиваються” оборотні кошти підприємства. Якщо при цьому бюджет боргує, то це дуже негативно позначається на діяльності фірми. Я мав короткий досвід роботи із бюджетними грошима, і більше до цієї практики не повертаюся.
Між тим, борг — це ще і втрачені ймовірні прибутки для фірми. Проте в умовах, коли у будівельній галузі — штиль, замовлення від влади є непоганим варіантом.
У тому, що бюджетні гроші — ненадійний хліб, запевняє і власник ПП “Еліте” Ігор Хемич. За словами підприємця, бюджетні кошти становлять більше, ніж половину у надходженнях його фірми.
Ігор Хемич не приховує, що бюджет не розрахувався сповна за виконані роботи. Хоча точної суми і не називає. Між тим, за словами Любові Максимович, станом на 1 лютого за виконані роботи освіта боргує 733 тис. гривень. У медицині, запевнив Василь Турчин, заборгованості немає. Такого хорошого результату, вочевидь, вдалося досягнути за рахунок продажу землі ТОВ “Карпатнафтохім”, який відбувся минулого року. Адже, за неофіційною інформацією, ще 2 роки тому борги міста перед виконавцями робіт обраховувалися у кілька десятків мільйонів гривень.
Між тим, можна зробити висновок, що працювати із бюджетними коштами наважуються не всі. Адже гарантії відсутні не тільки через нестабільні правила гри, які диктує влада, але і через недосконалість судової системи. Відтак, якщо немає гарантій на законодавчому рівні, то впевненість може бути продиктована іншими чинниками. Зокрема — наближеністю до влади та відповідними домовленостями.
Повна “лафа”
Цього року місцева влада почуватиметься значно впевненіше. Адже відтепер тендерні процедури проводитимуться тільки на суми, які перевищуватимуть 1 млн. гривень. Такі новації позитивно оцінив Василь Турчин, адже 2012 року медицина очікує фінансових вливань на капітальні видатки у межах 8-10 млн. гривень. Ще понад 1,6 млн. гривень з бюджету розвитку мають освоїти через управління капітального будівництва; на 9 млн. гривень цього року планують поремонтувати доріг, на 870 тис. гривень — провести реконструкцію вуличного освітлення. А, загалом, міська рада розподілила поки що 10 млн. гривень. Усі роботи будуть проводитися не раніше березня. Тоді ж, очевидно, міська влада офіційно визначиться і з виконавцями робіт. Хоча можна припустити, що, фактично, вони вже відомі.
Між тим, у галузі освіти та медицини визначилися лідери щодо використання бюджетних грошей. Упродовж двох років найбільше освоїла фірма ПП “Еліте” — 2, 4 млн. гривень. Впритул до неї — ТзОВ “Добробуд-Плюс” — 2,3 млн. гривень. ПП “Теплобуденерго” освоїло 1,2 млн. гривень, а фірма “Рембудвест” — трохи більше 1 млн. гривень. З чотирьох власників цих фірма троє — депутати міської ради. Ігор Хемич та Володимир Кузик представляють провладну фракцію УП (Ігор Хемич — голова фракції), Михайло Форович — депутат Міської ради від Партії Регіонів.
Проте, Ігор Хемич та Володимир Кузик — герої не тільки цієї повісті. Варто також згадати, що у 2007 році відбувся формальний некомерційний конкурс на будівництво човникової станції у парку (а фактично — ресторану. — Авт.), перемогу у якому з перевагою у півтори тисячі гривень здобув Володимир Кузик (одним із критеріїв відбору була сума коштів, який кожен із учасників пропонував на розвиток міста. Володимир Кузик запропонував 11,5 тис. гривень. — Авт.). А Ігор Хемич є власником величезної земельної ділянки площею 14 га, яку він придбав всього за 3,9 млн. гривень (хоча від продажу планували виручити мінімум 14 млн. гривень. — Авт.). Крім того, Ігор Хемич орендує басейн ЗОШ №3, а міська влада щороку звільняє підприємця від орендної плати. Цих депутатів називають близькими до міського голови Ігоря Насалика. Між тим, якщо розширити географію впливу міського голови, то варто згадати і про кінотеатр “Відродження”, серед власників якого є рідний брат Ігоря Насалика Сергій (депутати міської ради погодили не тільки продаж приміщення, але і продаж землі під кінотеатром. — Авт.), а також про сміттєсортувальну лінію, яку ще тільки планують встановити у місті, але до якої має відношення ще один власник “Відродження” В’ячеслав Кредісов.
Можна навіть повірити у те, що у Калуші немає “відкатів”. До речі, на цій тезі наполягає депутат міської ради від НРУ Роман Бігун — власник НВПП “Комбі”.
— У Калуші “відкатів” не вимагають — це 100%, — заявив у коментарі “Вікнам” Роман Бігун. — Великих проблем у роботі із бюджетними коштами немає. Хіба що борги, які тягнулися ще з 2008 року, переходили з року у рік. Але на сьогодні бюджет не боргує моїй фірмі нічого.
Фірма Романа Бігуна спеціалізується на “комуналці”. Зокрема — на ремонті доріг, і мала бюджетних замовлень найбільше серед фірм депутатів міської ради: впродовж двох років тільки на ремонті доріг — майже 5 млн. гривень.
Приблизно такими методами, а ще — кадровими призначеннями — міський голова формує своє оточення — або однодумців, або спокійних опонентів — методом пряника. При цьому “відкати” не обов’язкові. Важливі також відчуття вдячності та почуття обов’язку, особливо, якщо люди — в одній “зв’язці”.
Ігор Насалик, міський голова:
— Торік у місті відбувся тендер на проведення робіт у ЗОШ №3. Вартість пропозиції — майже 1,4 млн. гривень. У тендері взяли участь дві фірми: ПП “Еліте” та івано-франківська “Ніка”. Тендер виграла “Ніка”. Хоча мені, як міському голові, було б краще, якби перемогло “Еліте” — я не дуже зацікавлений, щоб у Калуші працювали івано-франківські. Бо калуські фірми — це, насамперед, відрахування до місцевого бюджету.
Інший приклад: минулого року з обласного бюджету було виділено 200 тис. гривень на встановлення металопластикових вікон у ЗОШ №6. Наші працюють за ціною по 560 гривень за 1 кв. метр, а тут ціни були приблизно на 50% вищими.
Крім того, у минулі роки у нас коштів не було, а роботи потрібно було виконувати. Не кожна фірма погодиться працювати у борг. Наприклад, фірма Володимира Кузика торік восени проводила ремонтні роботи у хірургічному відділі Калуської ЦРЛ — прекрасно зробили, на них жодних скарг. А гроші ми йому віддали буквально на днях. Не всіх влаштовують такі умови праці. Проте, зараз у міста немає жодної копійки боргу за виконані роботи. А у ремонтно-будівельних роботах у всіх галузях міста задіяно близько 70-и фірм.
Роман Бігун, депутат Калуської міської ради, НРУ:
— Міського голову моя думка, як і думка багатьох, ніколи не цікавить. І це мене дратує, бо маю вже великий досвід роботи у комунальній сфері, можу підказати вирішення проблеми. Бо не все у місті так добре, як це намагається показати влада. Я не вважаю себе в опозиції до міського голови — можу бути в опозиції до якоїсь дурниці. Приміром, категорично не погодився із тим, що за рахунок міського бюджету потрібно фінансувати сільські ради — це елементарна “купівля” електорату. Проте, можу з упевненістю заявити, що не відчуваю помсти за свої висловлювання.
Ігор Хемич, голова фракції УП у Калуській міській раді:
— Можу запевнити, що у Калуші немає такого явища, як “відкати”. І, насправді, мало хто хоче працювати із бюджетними коштами. Проте, зараз будівельна галузь переживає не найкращі часи, тому вибирати не доводиться. Для мене особисто це не є великим привілеєм, бо ті кошти, що ми освоюємо, для будівельної фірми не є значними. Водночас, фірма має серйозні потужності та ліцензії на виконання всіх видів робіт — від проектної документації до будь-яких будівельних робіт. Заробітна плата — офіційна, і — немала. При цьому, ми не тільки освоюємо бюджетні кошти, але і наповнюємо бюджет. Скажімо, якщо у 2010 році ми заробила близько 1,3 млн. гривень, то майже половину цієї суми повернули у міський та державний бюджети у вигляді податків.