А «Волга» — як скрипочка

55 років тому з конвеєра Горьківського автомобільного заводу зійшла перша «Волга» — ГАЗ-21. УВ радянський період мати цю машину означало — мати вагу у суспільстві. Тоді на «Волгах» їздили лише високопоставлені чиновники. Простим смертним така розкіш було недоступною. Тепер 21-а «Волга» — також майже розкіш, адже з кожним роком раритетних машин стає все менше, а бажаючих придбати рідкісне авто — щоразу більшає. На Коломийщині, у селі Матіївці, що на Прикарпатті, живе майстер, Іван Дмитерко, до якого з усієї України їдуть люди, які мають старенькі «Волги». Раритетні машини майстер реставрує бездоганно. Окрім того, він тюнінгує старі мотоцикли, які, після ремонту, навіть беруть участь у байкерських шоу.
Якщо з узбіччя центральної вулиці повернути наліво, то грунтова допрога неподалік залізничного полотна, приведе до майстерні діда Івана. Біля ошатного добротного обійстя місцевого газди десятки старих ардянських авто: «Лади», «Жигулі», «Волги» та кілька машин іноземного виробництва. Назустріч виходить високий, ставний чоловік поважного віку. З усмішкою запитує, чи хочу я побачити його «автопарк». Із неабиякою гордість вивозить з гаражу, де бездоганна чистота й порядок, красуню червону «Волгу». Машина виблискує на сонці, неначе щойно її привезли з магазину. Враження фантастичне! На машині ексклюзивні номери — «Штудер». Так по-вуличному звуть пана Дмитерка, його діда та батька звали.
Ремонтувати машини майстер з понад сорокарічним стажем... ніде не вчився. Чоловік каже, що шум мотора в нього зливається зі стукотом серця і творить дивну мелодію. Ще з десяток років тому Іван проїхався зі своїм кумом на «Волзі», на якій родич возив одного високопосадовця. Відтоді пан Дмитерко захотів мати таке авто. А втілив свою мрію в життя машинний маестро значно пізніше, коли у тернопільському місті Чорткові в місцевого агронома купив омріяну машину. Це експортний варіант, придбаний 45 років тому у валютному магазині «Берізка». Разом із сином Романом, інженером-механіком за освітою, та двома помічниками-онуками, умілець розібрав авто до гвинтика, перефарбував, відполірував почистив усе. І за місяць «Волга» стала, наче лялечка. При цьому і чоловік, і його син навіть пальців не відчували, невтомно трудячись біля машини.
Майстер із задоволенням розповідає, що його механічна красуня зроблена з високоякісного металу, має триступінчату коробку передач, низькооборотний потужний бензиновий мотор. І за лічені секунди розганяється до 130 кілометрів на годину. Кермо зроблене зі слонової кістки, коштує не менше 500 доларів. Фірмова «лань» на передньому капоті вартує 300 доларів. Салон майстер обновив шкірою, а всі механізми — оригінальні, адже, якщо додати сучасних деталей, «Волга» втрачає свою цінність. «Попередній власник,—розповідає пан Іван, — беріг машину, навіть залишив мені книжечку по ремонту». Тепер червона красуня катає молодят. Жоден лімузин не витримує із дивом радянського виробництва конкуренції. Із Чернівецької, Львівської, Тернопільської області щасливі, щойно одружені, пари замовляють у пана Дмитерка машину на весілля.
— А я їм ще на скрипці весільної заграю, на щастя, на долю, на діток багато, — усміхається поважний майстер-самоук.
Гра на скрипці — друге хобі чоловіка. Колись Іван Дмитерко закінчив музичну школу, проте кількадесят літ не брав до рук скрипки. Тепер смичок та давні гуцульські мелодії додають наснаги до праці. Та й роботи в чоловіка чимало. Наразі в автопарку пана Дмитерка на відновлення чекають горбатий «Запорожець», «Москвич-401», кілька «Волг», «Нив», «Жигулі», «Лади». Усе це «добро» за кількасот доларів майстер купив в пенсіонерів по селах.
— Кількість бажаючих щороку придбати раритетні авто зростає, — розповідає самоук. — Проте й старих машин, які підлягають ремонту, також меншає. Якщо десь і можна купити старе авто, то воно просто в жахливому стані. Відремонтувати його коштує від півтори до двох тисяч доларів. Купувати старі машини приїжджають чиновники, бізнесмени, політики».
В Івана Дмитерка, якій не має відповідної освіти, навчалося сотні знаних в регіоні автомеханіків. Чимало з них нині успішно провадять бізнес. А чоловік, окрім машин, дає друге життя і старим мотоциклам. Зараз в чоловіка є чудовий мотоцикл ІЖ, схожий на ті, якими під час Другої світової війни німці їздили. Агрегат справний. Днями син Роман їздив на ньому на байкерський зліт.