Нині до питання захисту рідної мови у Калуші уже не повертаються. Скидається на те, що забули не тільки про моральний, але і про матеріальний бік питання.
Нагадаємо, 3 липня парламентарі прийняли у другому читанні закон “Про засади державної мовної політики”. Це викликало бурхливі протести у суспільстві. Того ж дня у Києві розпочалися акції протесту. Кілька депутатів оголосили голодування, пізніше до них під Українським домом долучилися протестувальники. 4 липня в Івано-Франківську розпочалася акція протесту без партійних прапорів, а вже ввечері перші автобуси із івано-франківцями вирушили на Київ.
У Калуші не відбулося жодної акції протесту. Проте, був створений міськрайонний штаб на захист рідної мови. До штабу увійшли представники громадських організацій та політичних партій, підприємці, голови фракцій у міській та районній радах — усього 20 осіб. 5 липня в Івано-Франківську відбулася сесія обласної і місцевих рад, на якій було прийнято відповідне звернення. До звернення внесли і поправку калушан про те, щоб їхати до Києва. Проте, вже наступного дня Верховна Рада пішла у відпустку, і штаби з організації поїздки призупинили дії. Але планували виступити на захист рідної мови наприкінці липня, коли була анонсована позачергова сесія Верховної Ради.
30 липня відбулася позачергова сесія Верховної Ради, проте, з Калуша знову не рушив жоден автобус. Народні обранці, між тим, до “мовного” питання не поверталися.
У Калуші впродовж 2-х тижнів на захист рідної мови зібрали приблизно 40 тис. гривень: 10 тис. гривень перерахувала освітянська профспілка, 7410 гривень зібрали медики. Майже 4,5 тис. гривень на захист рідної мови перерахували “комунальники”: КП “Міськсвітло”, КП “Екосервіс” та левову частину — КП “Водотеплосервіс”. Ще 800 гривень надійшло від профспілкових організацій ПК “Мінерал” та музичної школи №2, і 6157 гривень — від профспілкової організації виконавчого комітету Калуської міської ради. До акції доєдналося і ТзОВ “Добробуд-плюс”, яке належить депутату міської ради Володимиру Кузику (1 тис. гривень), та об’єднана профспілкова організація “ЛУКОР-Карпатнафтохім” — 2 тис. гривень. Окремо Віктор Масляк пожертвував 400 гривень. Загалом на рахунок надійшло 32,6 тис. гривень, готівкою — 6,3 тис. гривень. Левову частку грошей зібрали у перші дні після оголошення мобілізації на захист рідної мови.
Було пораховано, що за зібрані кошти до Києва можна відправити 4 автобуси, тобто, приблизно 200 людей. Орієнтовно така кількість калушан зголосилася їхати на захист мови. Координатори висловлювали впевненість, що ініціативу підтримає навіть духовенство, і не припускали думки, що гроші можуть бути використані на інші цілі. І навіть попри те, що грошей вистачало лише на те, щоб відправити 4 автобуси, планували виїзд шести, адже депутати могли використати на поїздку кошти міського бюджету.
За виборами про захист мови забули. І взагалі, ситуація, яка склалася, більше скидається на імітацію процесу, ніж на серйозний рух за мову. Осторонь процесу залишився міський голова Ігор Насалик: ідея щодо захисту рідної мови коштом громади належить саме йому. Під час сесії обласної і місцевих рад саме міський голова вніс пропозицію їхати до Києва. Ідея прозвучала, але не була втілена у життя.
— Ми зберемося на засідання координаційного штабу і вирішимо, що робити із зібраними коштами. Питатимемося думки громади через ЗМІ, — повідомив один із учасників координаційного штабу Роман Король.
— Зібрані громадою кошти обов’язково будуть використані за призначенням. Після того, як буде сформовано новий склад Верховної Ради, питання захисту рідної мови постане із новою силою, — про це всі говорять. Якщо ж навіть у Києві не відбуватиметься акцій протесту, ми все одно проведемо у столиці акцію на захист мови, — запевнив “Вікна” голова координаційного штабу Олександр Челядин.
Такий сценарій — яскравий приклад того, як можуть бути витрачені громадські кошти надаремно. “Вікна” пропонують свої варіанти спрямування грошей, зібраних громадою:
1. Нині матеріальної допомоги на лікування потребують двоє калуських дітей: Іринка Бабій, яка хворіє на епілепсію і батьки якої — працівники бюджетної сфери. Їй потрібно майже 80 тис. гривень на обстеження у Німеччині (медичні послуги плюс послуги посередника) та ще 400 тис. гривень — на операцію; Віка Вавринюк, яка нині перебуває в університетській клініці міста Дебрецен, де лікується від нейробластоми (рецидив). Дівчинка вже пройшла перший курс хіміотерапії, і на подальше лікування потрібно ще як мінімум 100-110 тис. гривень.
2. Калуський парк культури і відпочинку ім. Івана Франка потребує модернізації атракціонів.
Дитяча ланцюгова карусель 2004 року випуску обійдеться у 45 тис. гривень.
3. Обладнання для обстеження функції слуху у новонароджених дітей (для ранньої діагностики глухоти) коштує 100 тис. гривень. Його ніяк не придбають через відсутність бюджетних коштів. Громадські кошти можна розглядати як співфінансування. Тему медичного обладнання можна продовжити.
4. Фонтан у центрі Калуша вмикається тільки на свята. Його ремонт та модернізація, можливо, коштуватиме більше, ніж 40 тис. гривень, але стартовий капітал для цього є.
Цей перелік можна продовжувати, але головне тут не тільки питання, на що будуть витрачені бюджетні кошти, але і наскільки ефективно це буде для громади. Гнатися за потягом, що поїхав, — смішно. А от зберегти у такій ситуації обличчя і профінансувати котрийсь із важливих соціальних проектів, або зробити громаду партнером — цілком реально. Треба тільки трохи бажання.
Ватикан: коли час зупинився