Презентуючи фотосесію в лемківських строях, гурт хоче започаткувати флешмоб «Фото у старовинній вишиванці» | «Як то файно колись було, а тепер то вже не те…» — люблять казати старші люди. І доля правди в тому таки є, розповіла науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка Наталія Мельник:
«Особливо у 20-30 роках минулого століття, коли на хвилі «українізації» розквітли на наших теренах культурно-просвітницькі організації національного спрямування. Вони зробили величезну справу, згуртовуючи навколо себе молодь, виводили її з темряви неграмотності, неосвіченості до найвищих вершин мистецтва та культури. При чому все це у світлі збереження та примноження національних звичаїв, традицій та обрядів. Мода на українське тоді була не просто красивим висловом, а стилем життя. Життя, яке потім у часи УПА вони віддавали за свою землю. Для них Україна не була географічною назвою або ж матеріальним виміром, а сутністю кожного. «Вмирати за Україну не страшно», — написав на стіні станіславівської тюрми молодий підгірчанин Петро Мисюра у березні 1944-го. Слава героям і безмежна вдячність у наших серцях!».
Відродження національного духу, зроджене після розвалу тоталітаризму, дало народу усвідомлення ваги та сили того величного життєвого подвигу, що поклали на жертовник України наші герої. Численні здвиги народу, мітинги, фестини, концерти — люди не могли напитися свободи, мов джерельної води з криниці. Культурно-освітні гуртки докорінно змінили свій репертуар, відмовившись від «калінки-малінки», стали співати наших пісень, відроджувати національно-культурну спадщину, інформують "Вікна". Відтоді мода на українське стрімко знову ввійшла у наше життя, зауважує Наталія Мельник.
Сучасні варіанти вишиванок милують око нині на офіційних заходах. Моду на вишиванку в поєднанні з діловим костюмом, до речі, завів на Галичині Іван Якович Франко. Тепер молодь поєднує вишивані вироби з джинсовим одягом у повсякденному житті. Відбуваються прекрасні культурно-мистецькі заходи, чудові концерти, театральні постановки тощо. Усе це тішить, аж поки не звернеш увагу на те, що у складі більшості фольклорно-етнографічних колективів — люди старшого або дуже поважного віку, зауважує Наталія Мельник.
Проте в місті працюють також гуртки, в яких займаються діти молодшого та середнього шкільного віку, тож, є надія, що колись юні артисти стануть гідною зміною, яка перейме все краще від старших. У репертуарі окремих виконавців можна почути чудові українські народні пісні. Тим часом підліткового, спрямованого на українське, гурту годі шукати, зауважує Наталія Мельник:
«А хто мені може назвати не в Калуші, а бодай в Україні хоч один підлітковий гурт, саме підлітковий (ключове слово) і саме гурт, який орієнтується тільки на український репертуар та виконання старих пісень в сучасній обробці? Я думаю, знайти такі колективи можна, але їх дуже мало. Натомість у Європі, навіть в тій же Польщі така манера виконання дуже популярна серед молоді, варто лишень послухати такий гурт як «Lemko tower».
Катруся Мельник з друзями Євгеном Чолієм та Дмитром Білоусом під керівництвом педагога Калуської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Зіновія Максим’яка стала саме на таку стежину. Презентуючи світлини гурту «Амфісбена» від креативного майстра своєї справи Надії Білоус у лемківських строях, гурт хоче започаткувати флешмоб «Фото у старовинній вишиванці». Бо старовинна вишиванка, що захищає людину наче оберіг, несе в собі позитивну енергетику минулих поколінь.
Локаціями фотосесії стала сторична частина міста, а саме: скверик біля пам'ятника Тарасу Шевченку та римо-католицький костел святого Валентина.
Автори фотосесії висловлюють подяку директору ПК «Мінерал» Аллі Терещенко, голові товариства «Лемківщина» Федору Лабику, художньому керівнику народного фольклорно-етнографічного колективу «Студенька» ПК «Мінерал» Володимиру Нагловському за допомогу з костюмами.
Довідка. Багатьох вражає назва «Амфісбена», і цілком природно, що виникає запитання: а що ж то таке? Історія назви така: діти люблять читати літературу в стилі «fantasy» з елементами фольклору. На сторінках циклу романів, що представляють фентезійний літературний цикл польського письменника Анджея Сапковського під загальною назвою «Відьмак», вони зустріли образ двоголової змії, що називалася «амфісбена». Назва їм сподобалася, а з вподобаннями підлітків не варто сперечатися, а що «не заїжджена» назва для кавер-гурту — це точно.