Любов Липовська: “Я відкрила дітям з площі двері у великий світ театру — і він їм сподобався”

27 березня відзначали міжнародний день театру. З нагоди цього свята авторка, режисерка та драматургиня аматорського театру «ЛюбАрт» Любов Липовська дала інтерв'ю, розповівши про театр та його значення.
Переглядів: 1526
Театр почав шукати собі своє місце в суспільстві і ставати незалежним, переконана Любов Липовська

Любов Липовська ще з дитинства цікавилася світом театру і при можливості не пропускала жодної вистави. Своє життя вона як і планувала пов'язала з театром. Близько 25 років пропрацювала у Калуському коледжі культури і мистецтв. Проте драматургиня хотіла творити щось своє, і вона почала шукати різні шляхи, щоб втілити омріяний задум, розповіла Люба Липовська в інтерв'ю ТРО "Незалежність", інформують "Вікна":

"Я розуміла, що мені потрібно робити — потрібна робота. У нас з чоловіком була така думка, щоб все продати, купити бус і їздити по калуських селах, пропонувавши людям театральне мистецтво. Ми почали писати п'єси на побутові теми. Але село почало розпадатися і людям було не до театру. Ми зрозуміли що потрібно шукати інший формат. Тоді у нас виникла ідея зробити камерний театр при Союзі українок".

Ігор та Любов Липовська пишуть п'єси та творять сучасний театр

Перша вистава, яку зіграли актори театру, мала назву «Вкусіть гріховний плід життя». У цій композиції були об'єднані твори Гарсія Лорки, Лесі Українки, Шекспіра та українські народні гаївки. Основна тема твору — тема жінки, каже калуська драматургиня:

"Жінка має претензії до світу, починаючи від Єви аж до Лісістрата Арістофана, яка виступила проти чоловіків і об'єднала жінок. З цією композицією ми дійшли до Києва, до посольства США".

Потім почалися буремні роки революції, виборів-перевиборів, та Союз українок продовжував писати п'єси і грати вистави. Після помаранчевої революції до театру прийшли молоді хлопці, які проявили бажання поспілкуватися з театром. Вже на той час у Ігоря та Любові Липовської виникла ідея написати п'єсу «Екстрім», про сучасну молодь на площі Героїв.

"Ми бачили, як по вулиці ходила неформальна молодь. Ми спілкувалися із рокерами, панками, різного роду неформалами і розуміли, що в XXI столітті молодь має свої проблеми. Вона хоче бачити, щоб її побачили і почули. Вона вже не хоче дивитися на Стецька на роликах, як би ми «Сватання на Гончарівці» не модернізували. Вона хоче бачити і чути щось про себе".

Любов Липовська розуміла, що спілкування з молодими хлопцями-неформалами не зможе тривати довго. Тому вона вирішила спробувати їх задіяти в п'єсі:

"Ну я подумала, що поспілкуємося ми з ними один вечір, другий, третій — і шо далі? Я вважаю, що для того, щоб шось жило, треба шось робити. Я прочитала їм одну із п'єс, в якій було багато чоловічих ролей і запропонувала їм спробувати зіграти. Вони погодилися. Прийшли всі і ми зіграли п'єсу. Ці діти були дуже інтелектуальні, вони швидко заучували тексти і все з великим ентузіазмом виконували. Я зрозуміла, що ми на правильному шляху".

Калуська драматургиня розповіла, за що поважає неформальну молодь:

"Неформальна молодь всіх лякає, бо вони бунтарі. Але вони мають свою думку, позицію, уподобання. А я дуже люблю таких людей".

Так Любов Липовська завоювала дружбу із молоддю, яка триває успішно й досі. Актори "ЛюбАрту" щорічно їздять на різноманітні фестивалі у Тустані, Коломиї, Львові. Є велика кількість волонтерів, які готові прийти і допомогти у потрібний момент.

Театр "ЛюбАрт" — чатсий гість театральних фестивалів

«ЛюбАрт» — молодіжно-експериментальний театр, який орієнтований на мислячого глядача, який вміє чути і аналізувати, зазначила режисерка:

"Суть експерименту, який ми поставили перед собою, щоб наш театр став сучасний, близький сучасному глядачу, але не опущений на примітивний рівень. У пошуках театру мистецького і складне має бути зрозумілим".

З театру «ЛюбАрт» вийшло багато талановитих людей, які знайшли себе в Україні і світі. Не всі стали акторами, адже творче начало не означає, що ти маєш грати на сцені, зауважила Любов Липовська. У львівському професійному театрі грають вихідці із «ЛюбАрту» Назар Павлик, Юрій Сулик, Василь Сидорко, Вікторія Жулінська. Аліна Шост пробує грати у театрі в Італії. Марічка Чичикова створила «Неофольк групу», яка гастролює Європою. Окрім того, вона працює менеджером у театрі ляльок. Любов Липовська зауважує:

"Я відкрила дітям двері у великий світ театру — і він їм сподобався".

З театру «ЛюбАрт» вийшло багато талановитих людей, які знайшли себе в Україні і світі

За останні роки український театр почав стрімко розвиватися. Зокрема, дуже багато молоді талановитої, розумної, зі світовим досвідом, прийшли в театр, яка внесла в нього нові фарби. Театр почав шукати собі своє місце в суспільстві і ставати незалежним, зауважила драматургиня:

"Він почав бути незалежний не тільки від держави. Тому що до цього у нас було аматорське мистецтво і були національні театри, які фінансувала держава і які грали застарілий репертуар. Було мало чогось нового. Після Революції Гідності дух піднявся і появилося багато цікавих театрів, які шукають своє обличчя, які почали виражати те, що відбувається з нами, які почали ставити питання і шукати відповіді, які мають різні форми, які виглядають цікаво і конкурентноздатні. За ними і активно почали працювати і державні театри, бо почалася певна конкуренція і  є вже стимули не тільки отримувати заробітну плату, але й творчо працювати".

Раніше між театрами не було взаємодії. Зараз проводяться семінари, діалоги, конференції, семінари, фестивалі. Акторів цінять по тому, що вони зробили, а не по їхніх регаліях:

"Навіть 20-річна людина, яка зробила якісний продукт і здивувала глядача, буде гідно оцінена".

На думку Люби Липовської, важливо виховати глядача:

"Побутує думка, що глядач немає виробленого смаку. Театр сприймає все і аплодує всьому. Ми не маємо сильної критики, яка могла б все аналізувати , все у процесі формування. В Калуші теж є аматорські театри, які мають свою публіку і позитивні відгуки у неї".

За словами Любові Липовської, хибна думка про те, що театр має лише розважальний характер:

"Театр — форма свідомості. Для того, щоб усвідомлювати себе в суспільстві мало тільки розважатися. Значення театру ми перекручуємо на публічно-розважальні схеми. Це неправильно. Театр може впливати на суспільство, формувати суспільну думку і це дуже важливо. Так було в греків, так було в часи відродження, так починали наші корифеї українського театру і ми маємо це продовжити".

Найближчим часом прихильники театру «ЛюбАрту» мають можливість побачити вистави «Фонтан», «Самілайф», «Думки або друге за якістю ліжко»