— Ігоре Степановичу, які Ваші особисті досягнення цього року як міського голови і як людини?
— Ви знаєте, як важко починався бюджетний процес для нашого міста на початку року. Депутати, піднявши ручки вверх, сказали: ми тільки забезпечимо заробітну плату для бюджетників (причому — тільки на дев’ять місяців, енергоносії і харчування (для дітей молодших класів. — Авт.) і більше жодного фінансування жодної програми. Якщо порівнювати нинішній бюджет з тим варіантом, який пропонували депутати спочатку і який я не підписав, то ми продовжили виконання усіх програм: і програми дахів (зроблено більше 60 дахів), і доріг, і програми медицини, шкіл, дошкільних закладів, спорту. Тобто по усіх галузях ми збільшили фінансування порівняно з 2007 роком. У січні депутати були готові змиритися з тим, що цього року ми нічого не будемо у місті робити (у першому варіанті бюджету навіть не заклали коштів на вивіз з міста сміття). Слава Богу, рік майже минув і ми не знизили темпів.
Щодо моїх здобутків як людини, то вважаю, що духовно виріс. Почав більше читати, особливо духовної літератури. Спілкування з калушанами показує, який різноманітний світ. До багатьох речей, на які раніше реагував, тепер ставлюся достатньо по-філософськи.
— Наприклад?
— Приміром, приходять до мене на прийом люди і кажуть: ми взяли кредит на 220 тис. гривень, допоможіть нам його погасити, а ми віддамо Вам борг через п’ять років. Або — купіть мені машину, я буду на ній заробляти. Або купіть мені квартиру, адже Ви вже стільки грошей вклали у місто, що мені ще можете знайти. І так далі. Чомусь розглядають мої власні кошти як частину бюджету міста. А це неправильно.
— А що з духовної літератури прочитали останнім часом?
— Це “Фізична віра Бога” Тихоплавова (прочитав буквально за добу) і “Тайны подсознания” Синельнікова. Сам їжджу приблизно раз на місяць на “Петрівку” (найбільший книжковий ринок Києва. — Авт.) і підбираю літературу самостійно.
— Біоенергетик нашого міста Надія Павлик, яка брала участь у телевізійному проекті “Битва екстрасенсів”, колись у коментарі “Вікнам” сказала, що бачила Вашу ауру. Вона нібито зеленого кольору і Ви маєте притягувати удачу та гроші.
— Я вірю, але до таких людей не звертаюся. Але вже помітив: якщо хтось хоче зробити проти мене підлість, то, як правило, для цієї людини її спроби дуже погано закінчуються. Поза моєю волею. І це не пафос.
— Якщо повернутися до досягнень. Про власні Ви сказали. Що вважаєте досягненням своєї команди заступників?
— Безумовне досягнення, надбання команди — це Руслана Богданівна (Руслана Вайда — в. о. заступника міського голови з питань економіки. — Авт.). Можу навести таку аналогію: от є бібліотека і там навалено море книг. І треба систематизувати ці книги, як їх використати, як знайти необхідну. Це в економіці міста нині робить Руслана Богданівна. Її роботою я зараз найбільше задоволений. Кожна людина успішна у бізнесі, буде успішною і у владі. Але не кожна людина з бізнесу погодиться прийти на ті умови, які я даю: тут на посаді заступника не заробляють. Людина взялася за розчищення “авгієвих конюшень” і це мене вразило. Якщо оцінити Вайду і Очкура (попередника Руслани Вайди на посаді заступника з економіки. — Авт.) за 10-бальною системою, то Очкур — це десь два з мінусом, то Руслана Богданівна — дев’ять з половиною.
— Якими, на Вашу думку, є досягнення депутатського корпусу?
— Я привів у місто інвестора, який гарантував, що за вісім місяців збудує і передасть місту сміттєпереробний завод. Але депутати відкинули цей варіант, визначили іншого інвестора. І от два тижні тому ці люди прийшли, віддали документи і сказали, що більше заводом займатися не будуть.
— Ви говорите про досягнення міської ради у “лапках”. А чи можете відзначити справжні?
— Депутати міської ради більше почали прислухатися. Можна навести багато фактів, які переконують, що я бачу трошки більше, ніж міська рада. Ми багато проектів поховали. Приклад такого “досягнення”, що у місті так і не відбулося будівництво футбольної академії. Не виділили півмільйона, а людина давала 15 мільйонів. У Львові цю академію вже побудували.
— Якими бачите прорахунки цього року?
— Мій прорахунок — це заступники. Це і Очкур, і Різник (Степан Різник — колишній заступник міського голови з комунальних питань. — Авт.). Є ще питання, адже команда сформована на 90%. Зміни ще обов’язково будуть.
До речі, я б заплатив півмільйона доларів, щоб подивитися, як інші претенденти на міського голову спрацювали б на моєму місці от цих 2 роки 7 місяців і 17 днів.
— Я думаю, що Ви можете це спрогнозувати, адже троє кандидатів на міського голову були і є у Вашій команді. Ви з точністю до дня озвучуєте час свого перебування на посаді. Нагадуєте, що недалеко до нових виборів?
— Я нагадую, що кожен день має щось приносити місту. А офіційно виборча кампанія на посаду міського голови розпочнеться вже у жовтні наступного року.
— Насправді виборча кампанія вже давно стартувала.
— У мене немає виборчої кампанії. Я хочу, щоб людина відчула на своєму місці мою роботу. Є речі, які мені просто приємні. Втрати нині у тепломережах міста становлять всього 20 тонн на день. Такого не було за останніх 15 років. Як мінімум ця цифра становила 60-70. А тепер порахуйте, яка це економія за місяць, рік. Обговорювали також, чи доцільно ставити пластикові вікна. Виявилося, що доцільно.
— Референдум щодо недовіри Калуській міській раді так і не відбувся. Це Ваша поразка?
— Ні. Це мій виграш. Референдум визрів після того, як був протест прокурора, підтверджений рішеннями судів, які міська рада не виконала. Тут уже референдуму не треба. Треба просто здати ці документи у Верховну Раду, яка зобов’язана розпустити міську раду. Вже і референдуму не треба. Я не зробив цього, бо навіщо у важкий час все розбалансовувати? Хоча, умовно, якщо збереться група людей і скаже це зробити, я зроблю. Якби не судилися вже рік, то на тих 14 га вже давно було б будівництво.
— Нині підприємець Ігор Хемич звернувся до міської ради з пропозицією продати місту ділянку.
— Він не просить — він вимагає. Я попросив управління економіки вирахувати витрати підприємця, адже змінився курс долара, є виплати по банківському кредиту. Ми тепер можемо тільки купити цю ділянку. Але коштувати вона вже буде не 3,9 млн. гривень, а як мінімум — 8-9, які треба забрати з бюджету. Це було б цікаво. А потім роздати цю землю під городні ділянки. Ото сміху було б.
— Нині основним подразником для Вас як міського голови (і Ви це визнаєте) є Ігор Очкур. Суд зобов’язав Вас поновити його на посаді заступника міського голови з питань економіки. Нині збіг останній день, коли припис відділу виконання покарань мав бути виконаний. За невиконанням тепер іде не тільки штраф, але і відкриття кримінальної справи. Якщо ж буде і рішення суду, яке визнає Вас винним, то це автоматично позбавить Вас можливості брати участь у наступних виборах міського голови.
— Якщо я за щось узявся, то доведу справу до кінця. Я вже подав скаргу у Львівський апеляційний суд. Поновлення не буде, поки суд не винесе рішення з моєю апеляційною скаргою. Навіть якщо буде відкрита перша кримінальна справа проти мене. А нові вибори міського голови для мене — не самоціль. Ну, не піду — підуть інші.
— Тож Очкур вартий того, щоб місто втратило Насалика?
— Хтось із відомих сказав, що немає нічого гіршого за незавершені справи, бо вони рано чи пізно дадуть рецесію. Інша відома фраза належить Чингізхану. Про одного зі своїх полководців він сказав: розумний, хороший, але не у стані приймати рішення. Така людина завжди буде другим, третім номером, але не першим.
— Але у Вашій команді №1 завжди будете Ви.
— Бо я несу відповідальність, а не Очкур. Якби мені голова сказав “до побачення”, я би пішов і не повертався. Багатьом міг би насолити. Але я не вмикав зубодробильної машини.
— Чому нині секретар міської ради Роман Боднарчук позбавлений права відвідувати оперативні наради у міського голови? Знайдено нового ворога?
— Та ні. Просто у Романа Михайловича багато роботи у раді і я не хочу його відволікати. Це, крім того, наради виконавчої гілки влади.
— Управління по боротьбі з організованою злочинністю нині активно цікавиться використанням коштів Державного бюджету на подолання наслідків липневої повені. Чому УБОЗ, а не КРУ?
— Тому що деякі люди з Калуша стимулюють ці процеси, бо вони не можуть змиритися, що щось у місті змінюється на краще. Дехто підбирав собі для виконання відновлювальних робіт певні фірми. Я ж узяв усіх! Зробив добре, бо ми встигли зробити все. Якщо б учинив по-іншому, то ми б і чотирьох доріг не зробили, а невикористані гроші забрали б у Держбюджет. Я ніде жодної копійки не взяв.
— Водіїв цікавить питання, чи буде на пр. Лесі Українки встановлений додатковий завершальний шар асфальту? Адже на дорогу вже нанесена розмітка, нові “лежачі поліцейські”. Чи витримає дорога зиму?
— Буде завершена дорога. Але через два роки. Гарантовано дорога витримає зиму, якщо не будуть їздити великовантажні фури. Їхній проїзд через центр міста залишається проблемою.
— Нещодавно Ви заявили, що жодне з комунальних підприємств наступного року не отримає дотації з міського бюджету, бо такого фінансового навантаження бюджет просто не витримає. Чи існує стратегія діяльності КП в умовах самофінансування? Скажіть людям, скільки їм доведеться платити, якщо тарифи на житлово-комунальні послуги будуть підняті до рівня економічно обгрунтованих?
— Тарифи не виростуть. Можете так і написати.
— Як виживуть комунальні підприємства?
— Це мої проблеми.
— Це будуть їхні проблеми.
— Цього року я дав дотацію комунальним підприємствам тільки тому, що потім їх повернув з Державного бюджету як різницю у тарифах. Якщо б я слухав Різника, то ми би сиділи зараз і волосся на собі рвали. Наступного року буде легше, бо не зростатиме мінімальна заробітна плата, як цьогоріч, кожні три місяці. Приміром, якщо місячний фонд зарплати КП “Водотеплосервіс” 850 тис. гривень, то підняття мінімальної зарплати на 30% — от вам ще плюс 250 тис. гривень. Ріст електроенергії відбувається кожного місяця. Підняття ж тарифів на газ — це нонсенс. Я розмовляв з Олегом Дубиною (головою НАК “Нафтогаз України”. — Авт.) і боюсь, що ми на вході в Україну будемо отримувати дорожчий газ, ніж німці на кордоні з поляками. Цінам на енергоносії зростати вже нікуди, зарплата буде “заморожена”, структуру я змінюю. Наступного року міська влада накладе мораторій на підняття тарифів.
— Що буде з “Водотеплосервісом”?
— Нині я ставлю питання, щоб передати усі мережі Калуській ТЕЦ, а з ними — і обслуговування, і розрахунки зі споживачами. Я не збираюся платити дотацію на зарплату. Приміром, нині квартплата практично покриває зарплату ЖЕО. Тому міський бюджет буде формувати замовлення для КП і оплачувати виконану для міста роботу. Така ж ситуація і з міським телебаченням. Якщо вони думають, що будуть і далі отримувати 300 тис. гривень дотації, то такого не буде. Я буду пропонувати дотацію для міського ТБ у розмірі 150 тис. гривень, для газети “Дзвони Підгір’я” — у межах 80 (а не 200 тис., як цього року).
— Міський бюджет не витримує фінансових навантажень. І все ж Ви наполягаєте на виплаті освітянам та медикам так званої тринадцятої зарплати? А це майже 5 млн. гривень.
— Виплата стосується не тільки освітян та медиків, а всіх бюджетників. Коли ми входимо у кризу, люди потребують коштів. Це буде допомогою людям, у яких, крім зарплати, немає інших джерел надходжень. Адже по великому рахунку: а для кого ми працюємо?
— Дякую, Ігоре Степановичу, за розмову.
Сакральний момент випікання пасок
