Калуш повернув Насалика у стіни Верховної Ради

У останні дні свого президент-ства Віктор Ющенко підписав указ про визнання територій міста Калуша та сіл Кропивника і Сівки Калуської зоною надзви-чайної екологічної ситуації.
Переглядів: 550

Минулої п’ятниці це питання розглядали депутати Верховної Ради. Доповідав — міський голова Калуша Ігор Насалик. Обговорення екологічної проб-леми не обійшлося без політич-них заяв та звинувачень. Проте, у підсумку 392 депутатів підтри-мали законопроект. Вразило інше: серед тих, хто не голосував, — нардепи, які активно співпрацюють із калушанами: “бютівець” Дмитро Шлемко та “регіонал” Дмитро Сандлер.

Розгляд питання щодо надання Калушу та двом селам району статусу зони надзвичайної екологічної ситуації розпочався з доповіді міського голови Ігоря Насалика, який одразу ж наголосив, що указ Президента викликаний трьома проблемами нашого регіону, які, проте, мають загальнонаціональний  характер: Домбровський кар’єр, хвостосховище та захоронення токсичних відходів. Описавши реалії, міський голова кількома словами охарактеризував і сумні перспективи, які, якщо влада продовжуватиме ігнорувати проблему, вже найближчим часом можуть сколихнути не тільки Україну.
— Сьогодні річка Сівка через карстові утворення просочується у Домбровський кар’єр, — акцентував Ігор Насалик. — Тож, під час весняного паводку є надзвичайно висока ймовірність того, що ця річка “прорветься” і повністю заповнить кар’єр. Відтак  більше 10 мільйонів тонн розсолів через водні горизонти і річку Лімницю попадуть у басейн Дністра. Крім того, минулого року  на території міста Калуша вже утворилася воронка розміром із футбольне поле і глибиною понад 25 метрів. А, за прогнозами Міністерства надзвичайних ситуацій, у найближчий рік на території, де проживає більше 5 тис. людей, може утворитися близько ста таких воронок. Інша проблема — хвостосховище. Кількість хімічних відходів тут уже на 100 тисяч тонн перевищує допустимі норми. Тож, те, що дамба прорве, — це вже лише питання часу. А при прориві дамби буде знищено біля 6 хімічних підприємств і житловий масив нашого міста. Більше 10,5 мільйона тонн хімічних відходів через річку Лімницю попадуть у Дністер. Відтак, за попередніми даними, які провело Міністерство з надзвичайних ситуацій, практично все русло Дністра буде непридатним для водозаборів. Щодо захоронення токсичних відходів, то сам за себе говорить вже той факт, що рівень онкологічних захворювань у місті значно перевищує рівень по області.
Виступ міського голови Калуша викликав серед депутатів хвилю “фінансових” запитань. Зокрема, нардеп Іван Попеску (фракція “Партія регіонів”) нагадав, що після повені 2008 року значні кошти на протипаводкові заходи виділяв Європейський Союз, і поцікавився, чому сьогодні цей проект не розвивається. Володимир Карпук (депутатська група „За Україну!”), у свою чергу, зазначив, що впродовж тривалого часу на території Калуша збагачувалися інвестори, і принагідно запитав: “А які кошти вони витрачали на екологічні проблеми?”. Натомість Олег Ляшко (Блок Юлії Тимошенко) попросив поінформувати, скільки орієнтовно видатків із Державного бюджету потрібно на  розв’язання нагальних проблем із техногенною екологічною ситуацією у Калуші, та дорікнув, що кілька років тому на ці речі витрачали 5-10 мільйонів, а зараз вже більше 500 мільйонів гривень треба.
— Ми не сиділи, склавши руки, — апелював Ігор Насалик. — На сьогодні Світовий банк вже виділив нам майже десять мільйонів доларів для утворення водозаборів. Крім того, і Президент України, і ми звернулися за допомогою до європейських фінансових структур. Для подолання проблеми низку заходів розробляють і Міністерство економіки та Міністерство промислової політики. Досі екологічні проблеми Калуша в основному тільки досліджували, але реальних кроків щодо їх ліквідації не було. Інвестори і далі вкладають кошти у переоснащення технічного виробництва хімічних підприємств. Однак гроші на екологічні проблеми міста ці так звані партнери не виділяють. Між тим, згідно із попереднім розрахунком, який провела Рада національної безпеки і оборони, ми потребуємо 560 млн. гривень. Ті ж 5-10 млн., які виділяли у попередні роки, йшли на дослідження екологічних проблем, а не на їх ліквідацію.
Із фінансового у політичне русло перевів розмову головний комуніст країни Петро Симоненко (фракція “БЮТ”), який спробував знайти винних у ситуації, що склалася, та заявив, що протягом усіх років незалежності різні представники влади за допомогою махінацій “набивали власні кишені, а тепер за рахунок держави хочуть “задобрити” чи вирішити проблему”.
Услід за Петром Симоненком трохи за політизував свою пропозицію і співдоповідач Ігоря Насалила — голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій Семинога, який, загалом погоджуючись із необхідністю вирішувати екологічні проблеми Калуша, запропонував відкласти остаточне рішення.
— Хочу звернути вашу увагу, шановні колеги, на те, що Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи неодноразово протягом двох років розглядав цю проблематику і, приймаючи рішення, звертав увагу і Президента нашої держави, і Ради національної безпеки та оборони. На жаль, відповідні державні структури не усвідомили належним чином ситуацію. Відтак, якщо для проведення необхідних природоохоронних заходів у 2008 році у зоні діяльності калійного заводу та забезпечення соціальної захищеності працівників підприємства необхідно було 5 мільйонів гривень, то, відповідно до запропонованого до затвердження указу Президента, реалізація заходів, які пов’язані з оголошенням зазначеної  території зоною надзвичайної екологічної ситуації, потребує вже більше 560 мільйонів гривень коштів державного бюджету. Тож, виходячи з того, що указ приймався під час виборчої кампанії і, що на сьогодні не представлена програма реалізації виведення цієї зони з екологічно небезпечної, немає плану дій, немає  розробленого кошторису використання державних коштів, комітет пропонує прийняти даний законопроект у  першому читанні. До другого читання відпрацювати спільно з Кабінетом Міністрів відповідну програму і затвердити цю програму разом з законопроектом у другому читанні.
Між тим, згідно з Конституцією України, указ Президента Верховна Рада зобов’язана затвердити або не затвердити протягом двох днів. Причому, перше та друге читання тут не передбачені. А рішення ухвалюються виключно у цілому.
Загалом усе подальше обговорення питання так і не вийшло за межі політичної площини. Представники двох найбільших фракцій у парламенті наввипередки критикували одні одних та своїх колег. Так, Блок Юлії Тимошенко вперто наголошував на тому, що указ Президента готувався поспіхом, а Калуш — не єдине місто в Україні зі складною екологічною ситуацією, тому потрібно ухвалювати загальнодержавну програму ліквідації негативних екологічних та технологічних станів.
Натомість Партія регіонів задекларувала свою готовність “підставити плече Калушу і дати йому можливість владнати екологічну ситуацію”. Далі — суцільна критика поки що чинного уряду та запевнення, що з приходом нового Президента в Україні, нарешті, комплексно будуть вирішені всі екологічні проблеми.
Опустити народних обранців на землю спробували “нунсівці” Роман Ткач та Роман Князевич, які наполегливо просили колег подумати про майже 100 тис. людей, які чекають допомоги. Зокрема, Роман Князевич нагадав, що подібні укази Президента Верховна Рада затверджувала вже двічі. Уперше — під час епідемії пташиного грипу у Криму. Вдруге — коли у 2008 році на Західну Україну прийшла несподівана повінь. 
— Але якось так трапилося, що тоді ми обійшлися без політики. Тоді ми думали про людей, тоді у нас було абсолютно повне розуміння, консолідація складності ситуації і ми навіть всупереч тому, що  перебували на канікулах, змогли знайти у собі мужність приїхати сюди і консенсусно прийняти позитивне рішення. Я не розумію, чого сьогодні ми говоримо про політику? Давайте говорити по суті, — зазначив Роман Князевич.
Зрештою, питання поставили на голосування. Повним складом підтримали його “литвинівці” та комуністи. Також “за” проголосували всі присутні на засіданні депутати  “НУ-НС”. 128 голосів дали “бютівці” та 162 — “регіонали”. Ще більше 30 нардепів вирішили не голосувати. Серед них — 9 представників Партії регіонів, 3 позафракційних депутатів та 22 політиків із фракції БЮТ. Загалом указ Президента підтримали 392 депутатів Верховної Ради.

Коментуючи події, які відбувалися у Києві, Ігор Насалик зазначив, що жоден із президентських указів за останні п’ять років не проходив із такою значною підтримкою. Проте, до останнього моменту складно було передбачити, яким буде кінцевий результат.
— Після того, як ми провели референдум і більше 97% калушан сказали, що так далі жити не можна, наступного дня я був уже з усіма документами у Верховній Раді, — зазначив міський голова. — Сам по собі референдум нічого б не дав. Але він став юридичним поштовхом і держава повинна була відреагувати. Далі — виїзне засідання за участю Віктора Ющенка та кількох міністрів у Калуші. Через кілька днів — засідання Ради національної безпеки та оборони (до речі, лише один із членів РНБО не підтримав пропозицію оголосити Калуш зоною екологічного лиха), і — указ Президента.
А далі почалися справжні детективні історії. Зрозуміло, що указ так і залишився б указом, якби його не затвердила як Закон Верховна Рада. У четвер (11 лютого. — Авт.) я активно працював в екологічному комітеті. Застати голову комітету так і не вдалося. Але найцікавіше відбувалося далі: у четвер увечері комітет виніс рішення про підтримку даного законопроекту, але зранку вже було інше рішення — про перенесення. Ще один нюанс: доповідати у Верховній Рад мав Олександр Шлапак. Але, оскільки відношення до Секретаріату Президента серед народних депутатів не зовсім  лояльне, то він дав можливість доповідати мені. До речі, під час зустрічі з Володимиром Литвином я дуже попросив, щоб питання було поставлено першим, бо воно мало принципове значення. Зрозуміло, що у п’ятницю, якщо питання виставляється останнім, воно вже не пройде. Адже бажання може бути, а кворуму — ні. Але справжній шок я відчув буквально за 10 хвилин до початку засідання Верховної Ради, коли одна з фракцій попередила, що не буде голосувати за цей законопроект.  Тим більше, що це — достатньо велика фракція. І це не тому, що люди не розділюють екологічні проблеми (вони знають їх), а тільки тому, що це — надто великі кошти. Я не розраховував на такий розклад.
Але загалом усе склалося добре. Я хотів би подякувати усім, хто допомагав мені: Вікторові Ющенку, Верховній Раді, членам РНБО, голові Верховної Ради Володимиру Литвину, депутатам Романові Князевичу, Романові Ткачу, Зеновію Шкутяку, Лілії Григорович, Олександрові Єфремову, Володимирові Рибаку, Адаму Мартинюку, Аллі Алєксандровській та Катерині Самойлик. Також допомагали Юрій Єхануров, юрист Секретаріату Президента Жанна Павленко-Докторова, заступник керівника Секретаріату Президента Марина Ставнійчук та перший заступник керівника Секретаріату Президента Олександр Шлапак.
Звісно ж, окрема подяка депутатам Калуської міської ради, освітянам, які допомагали у проведенні референдуму, а також — усім калушанам, які голосували за надання містові статусу зони надзвичайного екологічного лиха.

Тетяна КІНДЮХ, журналіст