Усереду, за місяць після проведених виборів, новообрана районна рада, нарешті, зібралася на першу сесію. Щоправда, збиралися довго. Відтак, сесійне засідання розпочалася із понад півгодинним запізненням.
Розпочали — традиційно: із державного гімну України та молитов. На сесії були присутні священики двох найбільших конфесій міста: Григорій Мороз та декан Михаїл Бігун. Перший, привітавши новий склад ради, за титанічну 20-річну працю нагородив чотириразового голову районної ради Василя Прокопіва орденом Української православної церкви Київського патріархату. На думку священика, головна заслуга посадовця — у тому, що у найважчі роки міжконфесійної ворожнечі йому завжди вдавалося стерти гострі кути протистояння. Натомість, новому голові районної ради, ім’я якого на початок сесії було ще невідомим, отці бажали мудрості, терпіння та наполегливості у роботі.
Середній вік ради — 47 років
Після короткої урочистої частини перейшли до офіційної. Про підсумки виборів доповідала голова районної виборчої комісії Ольга Лесюк. За її словами, до Калуської районної ради загалом балотувалися 242 кандидати від 21-ї політичної партії. Обрано — 56 депутатів.
Зокрема, як уже повідомляли “Вікна”, найбільше депутатів у раду привели: Українська партія — 15, Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” — 13 та “Наша Україна” — 10. Всеукраїнське об’єднання “Свобода” відтепер має у раді 6 депутатів, Українська народна партія — 4, “Фронт змін” — 3, Конгрес українських націоналістів — 2. По одному представнику — від Партії регіонів, Партії зелених та Народної партії.
За словами Ольги Лесюк, абсолютний рекорд у цій виборчій кампанії встановив представник партії “Наша Україна” Богдан Дадяк, якого підтримали 1 586 виборців. У раді шостого демократичного скликання працюватиме 15 жінок, 7 із яких — від ВО “Батьківщина”, та 5 — від УП. Середній вік депутатського корпусу — 47 років: наймолодші — “свободівці”, найстарші — “нашоукраїнці”. Загалом, вікова межа депутатів коливається у межах 22-63 років. Серед обраних — 11 медиків, 7 освітян, 11 підприємців, 4 тимчасово безробітних.
Коаліція чотирьох
Давши виборчій комісії відзвітувати, депутати перейшли до утворення фракцій. Мінімальна кількість членів кожної, згідно із законодавством, — п’ять депутатів. Отож, у райраді сформували фракції Української партії, ВО “Батьківщина”, “Наша Україна”, ВО “Свобода”. Також спільну фракцію створили четверо представників УНП та депутат від Народної партії.
Одразу ж після цього Віктор Мікеров (УП) ознайомив присутніх із угодою про утворення постійно діючої більшості у районній раді, яку за день до сесії, 30 листопада, підписали представники УП, “Нашої України”, ВО “Свобода” та УНП.
Попри те, що текст угоди складається з кількох розділів, які регламентують мету її укладання, пріоритети діяльності, організаційні засади, першочергові завдання, відповідальність та зобов’язання суб’єктів постійно діючої більшості, зачитали лише уривок: “Ми, депутати районної ради, усвідомлюючи відповідальність перед громадою Калуського району за виконання передвиборчих зобов’язань, розвиток району, необхідність проведення політичних та соціально економічних реформ для забезпечення конституційних прав і свобод громадян, прагнучи до відкритого громадянського суспільства, реального забезпечення громадянам правових та соціальних гарантій, гідного рівня життя населення, керуючись положеннями Конституції України та законами України, уклали угоду на засадах добровільності, рівноправності і солідарної відповідальності за реалізацію політичного, соціального та економічного розвитку району… Суб’єктами постійно діючої більшості є представники таких політичних партій: УП, “Наша Україна”, ВО “Свобода”, УНП”.
Окрім угоди на кількох сторінках, яку, між іншим, новоутворена коаліція чомусь відмовилася дати “Вікнам”, схвалили і додаток, згідно з яким ще до сесії розподілили основні керівні посади та структуру апарату районної ради. Решті 20-ом депутатам, які не ввійшли до більшості, залишилося лише мовчки вислухати. Їхньою думкою з цього приводу ніхто не цікавився.
Загалом, до розподілу головних крісел підійшли дуже просто: УП залишила за собою право висунути кандидата на посаду голови районної ради, “нашоукраїнцям” та “свободівцям” запропонували посади заступників, а УНП-івцям залишили вакансію начальника відділу звернень громадян та діловодства.
Між іншим, досі голова районної ради мав лише одного заступника. І, як зазначив у коментарі “Вікнам” тепер уже екс-голова райради Василь Прокопів, цього було достатньо. Водночас, посадовець визнав, що збільшення кількості заступників — це “предмет політичної домовленості” і не більше.
Нагадаємо, що за схожим принципом фактично була збільшена і кількість заступників міського голови Калуша. Відтак, досі достеменно не відомо, якими питаннями у місті займатиметься Василь Турчин, якого в останній момент зняли з виборів у районі. Ігор Насалик за проведену роботу у районі на користь УП таки вирішив йому віддячити — і взяв у заступники. Збільшення штату аргументував кількаразовим збільшенням бюджету Калуша. Утім, таке пояснення не витримує ніякої критики. Адже навіть не кожен очільник обласного центру в Україні має по п’ять заступників.
Утім, якщо місто, бюджет якого, справді, щороку суттєво збільшується, ще може дозволити собі додаткові витрати на утримання зайвого заступника у розмірі орієнтовно 100 тис. гривень на рік, то районний бюджет, який більш ніж 90% отримує дотації з Державного бюджету, із такими витратами мав би, щонайменше, зачекати. Допоки стане самодостатнім.
Крісло таки доставили
Зрештою, перейшли до питання обрання голови районної ради. Висунули лише одного кандидата: представника УП Василя Дзундзу — уродженця села Майдан Тисменицького району, який після технікуму та служби в армії на багато років пов’язав своє життя із колгоспами у селі Студінці на Калущині. У 1998-2005 роках працював в адміністрації. Зараз — приватний підприємець, генеральний директор ТзОВ “Весна”.
Відверто проти кандидатури Василя Дзундзи ніхто з депутатів не виступив. Щоправда, Іван Живачівський (КУН) закликав інші політичні сили також висунути кандидатів на посаду голови районної ради. Аргументація — проста: люди хочуть нової влади, а їм знову пропонують стару.
Розділилися думки і серед однієї з найбільших фракцій — ВО “Батьківщина”, частина представників якої взагалі не взяли участі у голосуванні. Дехто, проте, голосував “за”. Загалом щодо цієї політичної сили, то, як відомо, саме вона тривалий час плекала амбіції щодо головної посади у районній раді. Проте, як і на виборах 2006 року, для перемоги не вистачило кількох мандатів. Партія, проте, намагалася домовитися з депутатами та утворити навколо себе більшість у раді. Спочатку на “союз” навіть, начебто, погодилися “нашоукраїнці”. Тож, залишалося заручитися підтримкою хоча би ще шести-семи депутатів. Але — не склалося. Зрештою, вирішили не вступати у жодні коаліції і над виконанням передвиборчих обіцянок працювати самостійно. Утім, реально, як і в міській раді, ВО “Батьківщина” тепер не зможе впливати на формування рішень. Тож, із активною й опозиційною досі фракцією, найімовірніше, більшість не рахуватиметься. Якщо, звичайно, не поб’є горшки всередині себе самої.
Між іншим, за деякою інформацією, вказівку від обласного лідера партії не об’єднуватися у більшість напередодні сесійного засідання отримали і районні “свободівці”. Після скандалу в обласній раді, де, нагадаємо, Українська партія підтримала Партію регіонів у голосуванні за кандидатуру голови ради, головний “свободівець” області Олександр Сич зарікся від співпраці із УП. У Калуському районі об’єднання, проте, відбулося. Політичні амбіції та бажання посісти керівну посаду голови районної “Свободи” Михайла Срібняка таки переважили. За дружбу з Українською партією він отримав посаду заступника голови районної ради (до цього часу працював начальником відділу освіти Калуської РДА. — Авт.). Утім, від коментарів на цю тему — відмовився.
Зрештою, районна рада таки обрала і голову, і заступників. Щоправда, тривало голосування понад дві години. Такого неорганізованого засідання не було, мабуть, ще від першого скликання. Спочатку дивно поводилася районна виборча комісія, яка плуталася у формальностях. Потім — лічильна комісія, яка виконувала свою роботу якось неорганізовано. Підрахунок голосів, схоже, взагалі здійснювала на “око”. Натомість — уважно стежила за перебігом таємного голосування. Адже кабінок для волевиявлення не було. Тому бюлетені депутати отримували за одним столом, а голосували — за сусіднім. При цьому, за кожним їхнім рухом пильно спостерігали, як мінімум, двоє представників лічильної комісії. Кілька хвилин — навіть відеокамера. Словом — підрахунок голосів можна було робити, навіть не відкриваючи скриньку. Зауваження кількох депутатів, що таке “таємне” голосування — це порушення законодавства, ніхто до уваги не взяв. Новоутворена більшість заявила, що, хто хоче, може ховатися у кутку зали і там голосувати.
За Василя Дзундзу проголосували 40 депутатів. Його заступником за квотою “Нашої України” обрали Сергія Твардовського, який також буде керувати справами виконавчого апарату райради. Ще одним заступником став Михайло Срібняк. Цікаво, що не всі представники більшості голосували одноголосно. Скажімо, троє “свободівців” узяли участь лише у голосуванні за свого лідера. А загалом Василя Дзундзу, за інформацією “Вікон”, не підтримали, як мінімум, шестеро “своїх”.
На відміну від попередніх скликань, не надто активними були і депутати від ВО “Батьківщина”, які голосували лише частково. До кінця сесійного засідання досиділи лише четверо представників цієї партії.
Розглянувши найважливіші для себе питання, депутати вирішили припинити роботу. Продовження засідання має відбутися наступного тижня. Можливо, тоді обранці, нарешті, згадають про потреби громади, яка чекає на вирішення низки проблем.