У квітні 2006 року Ігор Насалик став міським головою Калуша. Свою кандидатуру Ігор Насалик висунув несподівано і робив акцент не так на перемогу на виборах міського голови Калуша, як на “просуванні” партії “ЕКО+25%”, яка мала йому забезпечити потрапляння до Верховної Ради України. Народним депутатом Ігор Насалик тоді не став, зате отримав найбільшу з-серед 17 конкурентів підтримку калушан — 25% голосів, обігнавши при цьому свого найближчого суперника у боротьбі за крісло мера Ігоря Очкура на 10% голосів. Переможний результат міський голова повторив на виборах у 2010 році. Щоправда, у рейтингу довіри виборців він наростив ледь не втричі. Тож, уже 6 років поспіль або ж — 12% свого життя — Ігор Насалик займається вирішення соціально-економічних проблем Калуша. За цей час він, прийшовши до влади, не маючи підтримки розкручених політичних брендів, зумів встановити політичну і владну монополію у місті.
У 2006 році, на першій сесії за його головуванням, міський голова запевнив, що через 5 років він не матиме ні землі, ні бізнесу у Калуші, а для громади буде зроблено максимум можливого. Прогноз від Насалика тоді звучав так: “У Калуші не стоятиме питання води, доріг та хабарів. Ми зробимо своє життя комфортнішим. З кожним місяцем, кварталом, роком буде краще”. “Вікна” вирішили виокремити 5 аспектів, які кардинально вплинули на якість життя калушан і до впровадження яких мав безпосереднє відношення міський голова Ігор Насалик.
1. Комунальна революція (з 2006 року)
Ставши міським головою, Ігор Насалик одразу… поліз у підвал: екскурсію проблемною точкою йому провів знаний у Калуші письменник і тоді — депутат обласної ради Ігор Гаврилюк. Символічно, але, фактично, з такої популістичної ноти стартували революційні зміни у комунальній сфері. Майже половина питань, з якими звернулися на перший прийом до міського голови калушани, стосувалася комунальних проблем: дахів, під’їздів, доріг. Міський голова ініціював упровадження довгострокових програм: найперше, міська рада розписала графік ремонту дахів, і впродовж кількох років вклала у ці роботи мільйонні бюджетні кошти. За таким же принципом місто підійшло до заміни вхідних дверей у під’їздах будинків та — ремонту доріг. З 2006 року у ремонт дахів було вкладено 12,5 млн. гривень, ремонт доріг обійшовся у 44,5 млн. гривень, вікон та дверей у під’їздах замінили на 4,7 млн. гривень, а вуличне освітлення “потягнуло” із міського бюджету 7,4 млн. гривень.
У 2006 році у місті було створено одразу 4 нових комунальних підприємства: “Муніципальний ринок”, “Калушавтодор”, “Ритуальна служба” та “Міський інформаційний центр”. Згідно із задумом, комунальні підприємства мали стати альтернативою приватному бізнесу у кожній зі сфер свого функціонування, мати більше відповідальності, працювати із бюджетними коштами та навіть — заробляти гроші. Того ж року міська влада ліквідувала стихійну торгівлю на ринках міста, з чим попередники не могли впоратися впродовж 15 років. І, зрештою, на початку “ери Насалика” калушани забули про графік подачі холодної води.
2. Кредит Світового банку (2009 рік)
У квітні 2009 року депутати Калуської міської ради підтримали ініціативу КП “Водотеплосервіс” про участь у конкурсі на отримання кредиту від Міжнародного банку реконструкції та розвитку. На той час Світовий банк надав Україні позику у розмірі $140 млн. для відновлення систем водопостачання та водовідведення. Умови співпраці дуже вигідні: кредит терміном до 2027 року надається під 4% річних із відтермінуванням сплати до 2012 року включно. Місту вдалося отримати позику у розмірі $9,6 млн.
Це, зрештою, можна вважати революційним рішенням у комунальній сфері, однак, досягнення надто велике та значиме для міста і потребує особливого акценту. Насамперед, це, практично, перший досвід співпраці міста із міжнародними інституціями, який дав позитивний фінансовий ефект. По-друге, впровадження новацій за кошти кредиту Світового банку дасть можливість економити 1 млн. гривень щорічно на електроенергії, зменшить пориви та поліпшить якість питної води. А місто, підбадьорене успіхом, сподівається і на інші гранти від міжнародних фінансових організацій.
3. Льодовий палац (2009 рік)
Прикарпатський Калуш — перший і єдиний не обласний центр Україні, у якому за державні кошти побудували льодовий палац. Його звели завдяки цільовій державній програмі розвитку хокею в Україні. Крім Калуша, льодові арени були збудовані у Донецьку, Херсоні та Харкові. З держбюджету на будівництво льодового палацу у Калуші було виділено 20 міл. гривень. Спортивну споруду було зведено завдяки активній позиції голови федерації хокею в області Ярослава Дороша та за всебічної підтримки міського голови Ігоря Насалика.
Попри проблеми, які постійно виникаюли через хронічне недофінансування льодового палацу та невизначеності з його статусом, Калуш отримав унікальний шанс стати спортивним центром Прикарпаття.
Зрештою, льодовий палац став не першим “спортивним” проектом Калуша, який був започаткований міським головою Ігорем Насаликом. Він подав й особистий приклад здорового способу життя: за його ініціативи було відновлено роботу басейну “Посейдон”, проведено змагання з пауерліфтингу та різноманітні міжгалузеві спартакіади, у яких він брав участь особисто. Щорічні шкільні змагання з КВН — також ідея міського голови. Фактично, саме Ігор Насалик вивів шкільний КВН на рівень серйозного загальноміського конкурсу, який стимулює у калуських школярів інстинкт змагальності та загалом об’єднує школи у єдиному пориві за супер-приз: поїздку у країни Європи за кошти міського голови.
4. Оголошення Калуша зоною надзвичайної екологічної ситуації (2010 рік)
17 листопада 2009 року сесія Калуської міської ради прийняла рішення про проведення місцевого консультативного референдуму про оголошення Калуша зоною надзвичайної екологічної ситуації. 17 січня 2010 року, одночасно з президентськими виборами, у Калуші відбувся референдум, на який було винесене таке питання: “Чи вважаєте Ви, що територія міста Калуша є зоною надзвичайної екологічної ситуації?”. “Так” відповіли 97,27% калушан.
У лютому 2010 року тодішній Президент України Віктор Ющенко побував у Калуші, а згодом — підписав указ “Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації”.
З державного бюджету на вирішення екологічних проблем Калущини було виділено: 89 млн. гривень на проведення робіт на Домбровському кар’єрі і 750 млн. гривень — на вивезення й утилізацію гексахлорбензолу. За “екологічні” кошти була оснащена калуська медицина — загалом на 90 млн. гривень. Обладнання, яке у рамках державної програми отримав Калуш, зробило наше місто унікальним серед міст не тільки Прикарпаття, але і Західної України.
5. Безкоштовна медицина (з 2011 року)
— Безкоштовна медицина у Калуші буде. Якщо у когось є якісь сумніви щодо цього, то хай не сумнівається, — заявив Ігор Насалик майже 2 роки тому.
Відтак, уже впродовж двох років у Калуші та Калуському районі діє програма безкоштовного медичного обслуговування населення, яка фінансується за кошти міського бюджету. За 2 роки ці потреби місто профінансувало на 26 млн. гривень. Торік програма безкоштовного медичного обслуговування охоплювала тільки Калуську ЦРЛ та районну лікарню, з цього року — ще і міську та районну поліклініки і Войнилівську лікарню. Калуш став єдиним містом в Україні, де діє програма повного безкоштовного медичного забезпечення пацієнтів стаціонарів.
Також, за ініціативи міського голови Ігоря Насалика, цього року у міському бюджеті було закладено 1 млн. гривень для допомоги у лікуванні онкохворих калушан. Це — рідкісна практика міських бюджетів: найчастіше хворі на онкологічні захворювання можуть сподіватися хіба що на кількасот гривень із місцевих бюджетів та шукають підтримку благодійних фондів.
