Упопередньому номері газети “Вікна” редакцією зроблено “безсумнівний” висновок про те, що місто Калуш незабаром потребуватиме фінансової реанімації і що “ситуацію влада втримати вже не може”.
Оскільки дана публікація сприяє формуванню негативної громадської думки стосовно спроможності виконавчих структур міської ради управляти містом, давайте спробуємо дати відповіді на такі запитання.
1. Наскільки ефективним є управлінський менеджмент команди міського голови щодо роботи з фінансами міста і чи заробляють калуські чиновники свою заробітну плату?
2. Бюджетна криза — це наслідок провальної роботи міської ради та її органів, чи щось інше?
3. За що дають премії бюджетникам?
Розпочнемо з першого. Добробут життя громади міста, у першу чергу, залежить від вміння міського керівництва сформувати стабільні джерела наповнення міської скарбниці та забезпечувати їх безперервне функціонування. Щоб дати об’єктивну оцінку як цей процес організовано в Калуші його потрібно порівняти з іншими містами України. Які ми серед інших міст: ми посередні, гірші, чи, може, взагалі нічого не робимо, а усе складається само собою? Згадаймо також, бо уже почало забуватися, як виглядав Калуш до 2006 року — з розбитими дорогами, обдертими фасадами, під’їздами без дверей і вікон, дірявими дахами, знищеними комунікаціями, невпорядкованими дворами та дитячими майданчиками.
Відомо, що визначальним показником ефективності фінансово-економічної політики міської ради та її органів є показник доходів місцевого бюджету на одного жителя міста. Так ось: доходи бюджету Калуша за минулий рік з розрахунку на одного мешканця склали 4030,3 гривень ( Харків — 2609,6 грн., Дніпропетровськ — 3659,7 грн., Донецьк — 3858,6 грн., Львів — 2899,5 грн., Івано-Франківськ — 2912,6 грн., Коломия — 2149,3 грн.). Принагідно зауважимо, що для порівняння нами спеціально включено міста-мегаполіси, які динамічно розвиваються і порівняно з Калушем мають незрівнянно більші можливості для збільшення доходів власних бюджетів за рахунок якісного управлінського менеджменту.
Другою надзвичайно важливою складовою ефективності управлінського менеджменту є його здатність не тільки мобілізувати гроші у громадську скарбницю, щоб їх “проїсти”, але також забезпечувати надходження фінансового ресурсу на розвиток громади. Стосовно цього показника, то бюджет розвитку міста в минулому році отримав 37419,2 тис. грн., що у грошових сумах відповідає рівню Вінниці, Херсона, Черкас та Чернівців. Набагато менше таких коштів надійшло у містах Рівне та Кіровоград, удвічі менше — 16686,3 тис. грн. — заробили громади Луцька, 28736,5 тис. грн. — Івано-Франківська, та 6122,9 тис. грн. — Коломиї. Не має потреби наводити дані про кількість населення, територію та інфраструктуру цих міст, які, окрім Коломиї, є незрівнянно більшими.
Індикатором того, чи є у місті робочі місця, як розвивається бізнес, чи виробляється продукція, товари, надаються послуги, наскільки тінізовано є бізнес, рівень сплати податку на доходи фізичних осіб. У минулому році бюджет Калуша отримав його в сумі 56 мільйонів 850,3 тисяч гривень, Стрий — 53 млн. 75 тис. грн., Коломия — 34 млн. 412 тис. грн. За цим показником з розрахунку на одного мешканця ми перебуваємо майже на рівні обласних центрів Чернівці, Луцьк, Херсон.
Однією з найбільших проблем у системі місцевого самоврядування є вкрай низька ефективність роботи підприємств комунальної власності, діяльність яких приносить місцевим бюджетам значні збитки. Тому їх ефективність, рівень прибутковості або збитковості можна визначити наявністю в них такого фінансового показника, як податок на прибуток. Міський бюджет Калуша податку на прибуток від підприємств та фінансових установ комунальної власності отримав 3110,1 тис. грн., або в розрахунку на одного мешканця — 46,14 гривень. У Харкові цей показник у 15 разів нижчий, в Одесі — у 4 рази, в Донецьку — у 8 разів, в Івано-Франківську — майже у 80 разів. У десятки разів ці показники гірші в Коломиї, Стрию та Дрогобичі.
Що отримує наша казна за міські землі? Плата за землю в доходах бюджету міста Калуша у минулому бюджетному році становила 765 гривень на одного мешканця. Цей показник у декілька разів є вищим, ніж у більшості обласних центрів України, більш ніж у три рази перевищив Львів та Івано-Франківськ, є значно вищим, ніж у Євпаторії (444,5), Алушті (526,6), Сімферополі (150,3). Дані свідчать, що найдорожчою минулого року була земля в Бучі під Києвом. Але і тут поступлення до місцевого бюджету цього платежу були на 18% нижчими, ніж у Калуші.
Власні надходження бюджетних установ в доходах бюджету міста Калуша становили 7242,8 тисяч гривень, або 107,5 грн. на одного калушанина. У Коломиї — тільки 2775,8 тис. грн., або 45,3 грн. на одного мешканця. Нижчими також є ці показники у Стрию та Дрогобичу, набагато нижчими — у Львові і Донецьку.
Опоненти постійно критикують міську владу, що місто живе за рахунок бездумного розбазарювання комунального майна. Калуш у минулому році набагато менше продав комунального майна з розрахунку на одного жителя (14,7 грн.), ніж ті ж Коломия (18), Дрогобич (15,2), Івано-Франківськ (17,1), Львів (77,8), при цьому забезпечивши наповнення міської казни іншими, стабільними джерелами доходів.
Чому ми навели усі дані? Тому, що бюджет міста живе один рік — з 1 січня по 31 грудня, але джерела його наповнення продовжують функціонувати, і якщо вони побудовані не на одноразових процедурах — типу “продамо і наповнимо бюджет”, а на ефективному менеджменті по розвитку стабільних доходів, то міській казні у наступному календарному році нічого не загрожуватиме. Не загрожуватиме при єдиній умові — якщо держава виконуватиме свої зобов’язання перед громадою міста.
Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” містить приблизно 70 власних самоврядних повноважень, які міська рада та її органи самі повинні фінансово забезпечувати. Але держава також передала міській раді частку своїх повноважень, які називаються делегованими, і їх є аж 78. З цього стає зрозумілим, наскільки вразливим та руйнівним для життя міської громади є невиконання державою взятих перед містом фінансових зобов’язань.
Закон встановив, що делегування державою таких повноважень повинно супроводжуватися передачею необхідних для їх здійснення матеріальних і фінансових ресурсів. Про це йдеться у ст. 143 Конституції України, а також у ст. 67 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. Адже реально йдеться про ресурсно-фінансове забезпечення виконання законів (зокрема “Про освіту”, “Про охорону здоров’я”). Невиконання такої умови має бути підставою для відмови органів місцевого самоврядування від виконання відповідних державних повноважень або для виконання органами місцевого самоврядування переданих повноважень тільки в межах наданих ресурсів. Не зважаючи на це, держава своїх обов’язків постійно не виконує. Тому протягом 2009-2010 років, щоб зберегти життєдіяльність незабезпечених державою фінансами установ, місто брало позики. При цьому процедура їх погашення була руйнівною — вилучалося 90% щоденних поступлень до міського бюджету. Ситуація дійшла до критичної. Не можна не сказати і про моральний бік цієї проблеми. Замість того, щоб держава для міста була порядним партнером і фінансувала свої ж повноваження — громада міста на збиток своїм інтересам та зі своєї кишені фінансує державні видатки. І така ситуація скрізь. Так, якщо у 2010 році по Україні місцевим бюджетам було недодано 12 мільярдів гривень, у 2011 році —18 мільярдів гривень, то, за інформацією Асоціації міст України, в 2012 році недофінансування може скласти 32 мільярди гривень. При таких темпах за рік-два власні фінансові ресурси громад буде вимито і спрямовувати на розвиток територіальних громад буде нічого. Зокрема, якщо в 2010 році на забезпечення делегованих повноважень по Україні було переадресовано 27% власних коштів місцевих бюджетів, в 2011 — 34%, то на 2012 рік цей показник перевищить 60%, а ще через рік місцеве самоврядування у визначенні Європейської хартії де-факто перестане існувати як інститут самоврядності. Цьому вкрай негативному процесу в місті сприяють і заяви одного нашого місцевого політика, який пропонує “проїдати” кошти другого кошика, заявляє про якісь свідомі заниження річної потреби у заробітній платі, штучні завищення власних доходів. Категорично заявляємо — апріорі це неможливо, це нісенітниці. Приклад? Будь ласка. Доходи першого кошика для бюджету міста на 2013 рік після доопрацювання проекту Державного бюджету Мінфіном доведено в сумі 80349,8 тис. гривень, тобто ріст до 2012 року становить 126,8 відсотка, або 17 мільйонів гривень. Цей ріст повинен забезпечити податок на доходи фізичних осіб, який становить 99,9% питомої ваги усіх доходів першого кошика і якого дійсно очікувано у цьому році надійде 62705,1 тис. гривень. Але, для розрахунку цих доходів відповідно бюджетного законодавства потрібно брати загальноукраїнський показник — 115,1 відсотка. Тому тут для Калуша уже закладено нереальних 17,6 мільйона гривень. Аналогічна ситуація і з другим кошиком — тут Мінфін (не І.Насалик, як каже політик) теж завищив на 10,4 мільйона гривень — на суму ліквідованої недоїмки, якої немає і не буде. Тобто уже сьогодні ми знаємо, що якщо Мінфін не виправить ситуацію,то Калушу на 2013 рік не вистачатиме 28 мільйонів гривень. (Ми не врахували проблем з “ЛУКОРом”, від якого у випадку простоїв не надходитиме податок на доходи фізичних осіб, що ще на декілька мільйонів збільшить проблему).
”Встановлені Кабінетом Міністрів України розрахункові обсяги видатків місцевих бюджетів області, а, отже, міжбюджетні трансферти (дотація вирівнювання) на 2012 рік, забезпечують потребу у коштах на оплату праці з нарахуваннями та оплату енергоресурсів лише на 9-10 місяців поточного року” — цитата зі звернення Тернопільської обласної асоціації органів місцевого самоврядування, прийнятого 19 листопада цього року.
”В бюджеті Івано-Франківська не вистачає півтора місячних фонди заробітної плати. Сьогодні дефіцит бюджету складає 58 мільйонів гривень”, — міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус.
”Якщо до 1 грудня 2012 року не будуть виконані зобов’язання держави щодо забезпечення місцевих бюджетів – День місцевого самоврядування треба святкувати перед Кабінетом міністрів”, — голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда.
Ще 15 травня цього року міський голова ініціював проведення позачергової сесії Калуської міської ради, на яку запросив голів обласної ради та ОДА Олександра Сича і Михайла Вишиванюка. Приводом для сесії стали бюджетні проблеми. Ще тоді міський голова наголошував, що внаслідок штучного заниження Міністерством фінансів видатків та завищення доходів прийнятого на 2012 рік бюджету місту вистачить на 9-10 місяців. Цю ситуацію підтвердила і присутня на сесії начальник фінансового управління ОДА Галина Карп, яка повідомила, що складна ситуація із фінансуванням виникла не тільки у Калуші, наголосивши, що загальна незабезпеченість по захищених статтях по області становить 271 млн. гривень. Це — незабезпеченість півторамісячного заробітного фонду. По Калушу ситуація гірша — не вистачає 3,3 місячні фонди заробітної плати (42 млн. гривень).
Прагнучи вирівняти ситуацію, міський голова по два рази звертався з листами до Президента та Прем’єр-Міністра України, дев’ять листів було направлено Міністерству фінансів України, проводилися численні зустрічі з керівництвом області. Думаєте, щось змінилося? Практично нічого, бо як заявив цього тижня голова бюджетної комісії обласної ради Володимир Шкварилюк, “загалом Івано-Франківщина нині не отримує понад 300 млн. гривень на захищені статті видатків”.
Ми проаналізували інформаційний простір області. Практично ніде немає інформації, яка б формувала негативний імідж місцевого самоврядування та його посадових осіб. Критика є, але грунтовна і справедлива. Свою владу не потрібно любити, але і відноситися до неї потрібно теж відповідально. Скажіть, чи об’єднує громаду вкидання інформації типу “помста Насалика за вибори”, “громада зачекає доки у міського голови пройде осад від виборів”, “контроль за ситуацією влада втримати не може”. Яка помста, який осад, якщо мова йде про системну кризу? Про неї міський голова веде мову уже більше року.
Чи можна було прийняти інший бюджет? Теоретично — так. А практично — неможливо. Чому? Тому, що в структурі доходів бюджету міста майже 49% становлять субвенції та дотації з державного бюджету. Тобто половина доходів планується на забезпечення делегованих повноважень і без погодження Міністерством фінансів контрольних цифр бюджету, вони просто не фінансуватимуться.
Ми уже звертали увагу читачів, що головним індикатором життєдіяльності міста, його економічної активності є рівень сплати податку на доходи фізичних осіб — головного платежу місцевого бюджету (питома вага цього доходу у першому кошику — 99%). За десять місяців цього податку до міської казни надійшло 53 мільйони 990 тисяч гривень (за цілий минулий рік — 56,9 мільйона гривень). Тож, до кінця року ми перевищимо минулорічний показник, тоді як по Івано-Франківську 2874 суб‘єкти господарської діяльності зменшили сплату цього податку в порівнянні з відповідним періодом минулого року на суму 31,8 млн. грн. Другим найважливішим показником фінансової спроможності громади та таким же по величині доходом міського бюджету є плата за землю. У цьому році, не зважаючи на те, що у 2011 році більше 100 гектарів землі було продано, поступлення цього платежу очікується на рівні 53 мільйонів гривень, що теж більше факту минулого року.
Безсумнівно, вигляд, в якому громада отримала “сенсаційну” інформацію про поглинання “вершків” владою в газеті “Вікна” у калушан викликає однозначну асоціацію — “сидять у нас на шиї”, а в освітян та медиків у кращому разі неприязнь до держслужбовців — працівників виконавчих органів міської ради. Але ж ці виконавчі органи, маючи у своєму складі в десятки разів менше працівників, забезпечують роботу не гірше міст-мільйонників і це підтверджує вищенаведена інформація. Та, все ж таки цифри заробітної плати медиків, освітян і працівників виконавчих органів влади потребують додаткових пояснень. Справа в тому, що газета “Вікна” у тексті неодноразово вживає вислів “премії та надбавки”, що в дуже багатьох випадках приводить до висновку — міська верхівка влади бере собі грошей скільки хоче, а також премій і надбавок теж дає кому скільки забажає. Насправді, це зовсім не так.
По-перше. Ставити працівників різних бюджетних сфер в один ряд не коректно, бо заробітна плата їм нараховується по-різному. Так, посадові оклади і педагогів, і медиків, і працівників виконавчих органів влади практично нічим не відрізняються — у межах 1200-1500 гривень. Наприклад, вчитель-методист вищої категорії при посадовому окладі у 1300 гривень отримує надбавки за звання, за вислугу років, за навантаження, за перевірку зошитів, за класне керівництво, за кабінет, за престижність професії, за гурткову роботу, за переможців олімпіад, тому кінцева його зарплата становить більше 4,5 тисячі гривень. Завідувач відділу лікарні при посадовому окладі 1900 гривень отримує надбавки за завідування, хірургічне втручання, шкідливість, вислугу років, роботу в нічний час — в сумі його місячна зарплата становить трохи більше 5000 гривень, простого лікаря — понад 3000 гривень. Усе це чітко виписано у відповідній постанові Кабінету Міністрів України. Стосовно працівників виконавчих органів влади, то умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги також визначаються Кабінетом Міністрів України і теж складаються з окладу, надбавок за ранг, вислугу років, інтенсивність, за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників та інших надбавок і доплат. Так, доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40 відсотків. Тому, заробітна плата заступника міського голови при окладі 2575 гривень фактично становить 6200 гривень, начальника управління при окладі у 1460 гривнь — 4800 гривень, спеціаліста при окладі 1118 гривень — трохи більше 2500 гривень. Отже, з 1,9 мільйона гривень “премій і надбавок” медикам — 1,57 млн. грн. — це складові їх заробітної плати, тільки 390 тисяч гривень становить премія до Дня медичного працівника. З 1,75 мільйона гривень “премій і надбавок” освітянам тільки 68,2 тисячі гривень становить премія до Дня працівників освіти, решта — 905,1 тис. грн. — це щорічна грошова винагорода відповідно до ст. 57 Закону України “Про освіту”, а 784,6 тис. грн. — інші вище перелічені надбавки.
Працівники органів місцевого самоврядування одноразових премій з нагоди державних свят чи з іншого приводу у цьому році не отримували.
І наостанок. Де більше реєструється автомобілів: у Калуші чи Донецьку? Десять з десяти осіб на це дадуть однозначну відповідь: звичайно, в Донецьку. А насправді — навпаки. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу бюджет Калуша отримав 2045,1 тис. грн., тоді як Одеса — 2594,9, Донецьк — 3882, Дніпропетровськ — 2263,2 тис. грн. У перерахунку на одного мешканця — це у десятки разів вище, ніж у більшості обласних центрів.
Що ми хотіли цим сказати? Ми хотіли довести, що не усі вражаючі цифри у газетних публікаціях і всяка “сенсаційна” інформація об’єктивно відображають громадське життя.
Так, на перший погляд, вражаюче великими є суми профінансованих зарплат. Але, усе пізнається в порівнянні. Вищенаведені головні показники фінансового стану порівнюваних міст України беззаперечно доводить, що Калуський міськвиконком, його структури з точки зору менеджменту є набагато ефективнішими від інших міст, бо забезпечують значно вищі показники фінансового забезпечення громади, тому, беззаперечно, і витрати на утримання цього менеджменту повинні бути вищими. Проте, насправді видатки на органи місцевого самоврядування Калуша (сюди входить заробітна плата з нарахуваннями, надбавками і преміями, матеріали та інвентар, оплата комунальних послуг і енергоносіїв) фактично є нижчими, ніж в інших аналогічних містах. Так, у нас в минулому році вони становили 4,3% до видатків міського бюджету, тоді як у Коломиї — 4,9%, Стрию — 4,4%, Івано-Франківську — 4,2%, Львові — 4,8%.
Тому висновки з вищеподаного залишмо для громади.
Відділ внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Калуської міської ради.