Щоправда, селяни нічого про цього таємничого звіра не знали. Про містичноу істоту, яка вкорочує віку дрібним домашнім тваринам, люди чули хіба що краєм вуха з екрана телевізора. Але, на жаль, довелося зіткнутися із невідомим віч-на-віч. Кролів хазяйновита родина Паращаків вирощує та розводить вже протягом кількох років. Односельці з повагою кажуть, що доглядають за тваринами голинські газди ретельно, добре годують, роблять усі необхідні для вуханів щеплення. Але, не зважаючи на добрий догляд, за одну ніч однорічних відгодованих кролів не стало.
Про трагедію Лесю Паращак сповістив чоловік. Ґазда ледь не плакав, коли казав дружині, що у клітках побувала… чупакабра. «Я спочатку не повірила, та ще й на кпини його взяла, — з гіркотою в голосі розповідає господиня, показуючи порожні, добре зроблені металеві клітки, біля яких лежать мертві вухані. — А він лиш отак сумно поглянув на мене та й сказав, аби я сама вийшла надвір та й пересвідчилася». Миттю побігши до кліток, жінка побачила, що вони відчинені, а на городі та біля металевих домівок кролів — дев’ять мертвих тварин. «Але ж ми добре зачиняли клітки, — продовжує бідкатися селянка. — Але хіба я могла подумати, що щось подібне може трапитися та ще й у мене на подвір’ї. Це якийсь жах. Ось думаю, що заплющу очі, потім розплющу — і нічого такого не буде. І всі мої кролики будуть живі».
Проте, це лише мрії. І жінка, опустивши голову, зносить добре вгодованих сірих тваринок та ставить на бетон біля кліток. Дві секції добротно зробленої домівки для пухнастих й справді відчинені, а третя була зачинена на хитромудру защіпку. Її містичний звір подолати не зміг, тому просто обгриз дерев’яне дно та видер металеву сітку. Із вуханів невідома тварина лише висмоктала кров, а самі тушки не пошкодженні. Біля кліток — чиїсь незрозумілі сліди
Сусідка родини Паращак Надія Ляхович розповідає, що уночі чула незрозумілі звуки. «Це був тонкий пронизливий писк,— мовить жінка. — Але я не особливо звернула на це увагу, ну різне надворі почути можна, але я оглянулася, та нічого незвичайного не побачила». До речі, ще й дуже дивно поводить себе і кавказька вівчарка Лайма. Уночі вона ані гавкнула, та й побачивши мертвих вуханів, не виходить із буди та мовчить. А раніше лише хтось на подвір’я — одразу голос подавала. Хто подушив кролів у селі Голині, наразі залишається невідомим.
До речі, на Прикарпатті щороку є по три-чотири випадки масового задушення кролів чи птиці. Останній був півроку тому у селі Ямниці Тисменицького району. Тоді у господаря Михайла Телюка чупакабра знищила майже півсотні курей та нутрій, і покусала собаку. «Усі лежали догори дригом, — згадує прикрі події чоловік. — Більше чупакабра не поверталася, але страху всі тоді натерпілися».
У Ямниці з приводу того, що трапилося на господарстві пана Телюка навіть спеціально сесію сільради скликали. Проте реального пояснення цим випадкам ніхто так і не дав. Ветеринар Андрій Шозда говорить, що із «хазяйнуванням» невідомої істоти у Ямниці зіткнувся вперше. До цього часу за кілька років своєї роботи нічого подібного не бачив. «Таке враження що звір просто хотів напитися крові, — мовить здивовано ветлікар.— Але аби так знерухомити та знекровити тварин, треба багато часу, а тут — майже миттєво». Оглянувши кролів із Голиня, пан Шозда резюмує, що тварин спочатку придушили, а згодом випили кров
Чи зробила це міфічна чупакабра, знову ніхто стверджувати не береться. Адже про звіра, який не дає спокою десяткам селян, ходять лише чутки, його ніхто ніколи й не бачив. Про містичну тварину, трохи поговоривши, у кожному селі, швидко забувають.