Колишній міський голова Ігор Насалик і нинішній - Ігор Матвійчук | Фото: з архіву Вікон БЕЗ “ВІДРОДЖЕННЯ”
У центрі Калуша, за пофарбованим у патріотичні кольори парканом, — кінотеатр “Відродження”, точніше — його руїни. Уже кілька років, як будівля у самісінькому центрі міста заростає молодими деревами та кущами. Не так давно кілька секцій навколо кінотеатру — завалились: чи-то від “старості”, чи — з чиєїсь легкої руки. А коли їх “полагодили”, на паркані з’явився напис “Коли тут буде кінотеатр?”, який засвідчує: калушани не байдужі до того, буде кінотеатр у Калуші чи — ні.
Нині на паркані залишилося тільки слово “кінотеатр”
Згадаємо, приміщення кінотеатру продали влітку 2010 року за 2,5 млн гривень. Новим власником кінотеатру стало ТзОВ “Відродження-2011”, засновники якого — молодший брат Ігоря Насалика — Сергій Насалик, колишній соратник Ігоря Насалика по політичній діяльності від Української партії Вячеслав Кредісов та його дружина, калушанка Ірина Кілко.
Вячеслав Кредісов був заступником міністра оборони Анатолія Гриценка у 2005-2007 роках. Пізніше Анатолій Гриценко ”Українській правді” розповів, що змусив Вячеслава Кредісова піти у відставку, бо той діяв із перевищенням повноважень.
У 2011 році ТзОВ “Відродження-2011” вирішило приватизувати 35 сотих землі під кінотеатром. До того часу товариство земельну ділянку орендувало. На бік інвестора стала депутатська більшість у міській раді від Української партії. Землю продали, і цьому не завадили ні протест прокурора, ні акції протесту, організовані громадою.
— Я звернувся до прокурора, і прокуратура подала до суду на рішення міської ради, — пригадує депутат міської ради VI демократичного скликання Калуської міськради Іван Мащакевич.
Після розгляду у Калуському міськрайонному суді, який відмовив у позові, був розгляд справи у Львівському Апеляційному адміністративному суді, який закрив провадження у справі (оскільки така справа не підсудна адмінсудам. — Авт.). Рішення Львівського Апеляційного адміністративного суду було прийняте наприкінці листопада 2015 року. Проте свідоцтво на право власності на земельну ділянку видане у 2013 році.
— Розумію, що всіх дратує прізвище Насаликів, тому я офіційно виходжу з цієї справи. Я отримав листа від брата, де він вказує, що виходить із засновників і дарує вже вкладених 400 тисяч гривень. А якщо хтось поверне йому гроші, які він витратив на аукціоні при придбанні кінотеатру — приблизно 1,2 млн. гривень, то зможе стати співзасновником, — наполягав ще у 2011 році Ігор Насалик.
Проте державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців Ігореві Насалику суперечить: станом на 17 грудня 2015 року Сергій Насалик значився співзасновником фірми, навіть попри те, що двома місяцями раніше став міським головою Рогатина.
— Може, у державному реєстрі він ще і значиться співзасновником, але, насправді, ним не є. Знаю, що брат уже подав документи на вихід зі співзасновників, — наполягав у коментарі ”Вікнам” Ігор Насалик. — Йому компенсували вкладені кошти.
У 2010 році, коли фірма “Відродження-2011” придбала кінотеатр, її статутний капітал за даними сайту youcontrol становив 2000 гривень — порівну від Вячеслава Кредісова та Сергія Насалика. Буквально за кілька днів до того, як на сесію міської ради винесли рішення про продаж земельної ділянки під кінотеатром, статутний капітал фірми зріс до 10 млн гривень. Знову ж таки — у рівних пропорціях. У листопаді минулого року статутний капітал став знову мізерно малим: 2 000 гривень. При цьому левова частка коштів — Вячеслава Кредісова, а Сергій Насалик та Ірина Кілко внесли по 100 гривень.
Можливо, інвестора із самого початку цікавив не так сам кінотеатр, як земельна ділянка у центрі міста. Декларуючи будівництво кінотеатру, інвестор, насправді, міг планувати розважальний чи торгівельний комплекс, у якому кінотеатр — лише невелика складова загального бізнес-проекту. І це — досить поширена схема. Зрештою, і земельна ділянка — це вигідна інвестиція і широка перспектива. Землю можна використати як заставу у банку, чи згодом просто перепродати.
— У інвестора є плани на місці кінотеатру збудувати торгівельний центр. Але я — проти таких планів. Можна зробити гарний розважальний центр, де буде кінотеатр, різноманітні ігри… — підтвердив сумніви “Вікон” на зустрічі із громадськими активістами міський голова Ігор Матвійчук.
Не тільки Ігор Матвійчук не схвалює намірів інвестора щодо кінотеатру “Відродження”: такі плани прямо суперечать договору купівлі-продажу приміщення. Так, згідно із договором, покупець зобов’язаний зберегти цільове призначення об’єкта (використання під кінотеатр. — Авт.) та демонструвати кінофільми не менше шести днів на тиждень. А також, що цікаво, розпочати демонстрацію фільмів з… 1 січня 2011 року. При цьому, якщо інвестор надумає продати кінотеатр чи передати в оренду, то всі зобов’язання, згідно із договором, переходять на нового власника.
— На реалізацію проекту по “Відродженню” потрібно 3,5 млн доларів, — повідомив нещодавно депутатам міської ради народний депутат Ігор Насалик.
І порадив задуматися над тим, щоб облаштувати у ПК “Мінерал” муніципальний кінотеатр. Але для чого? Місто може мати повноцінний кінотеатр, і для цього потрібно лише проявити волю. Адже, згідно із договором купівлі-продажу, у випадку невиконання умов договору, продавець, тобто, міська влада, має право порушувати питання про розірвання договору купівлі-продажу. Умови договору передбачають, що інвестор має відшкодувати витрати міста за підготовку об’єкту до приватизації та повернути сам кінотеатр. При цьому місту — ніяких збитків, адже, якщо договір розривається по вині покупця (у даному випадку йдеться про невиконання покупцем умов договору. — Авт.), то продавець у договорі не гарантував покупцеві повернення коштів, “оскільки дане питання не врегульоване чинним законодавством”.
БАСЕЙН ЗОШ №3: “ЕРА” ХЕМИЧА І “ЕРА” КЕРШКОВА
Орієнтовно з вересня минулого року почалися активні будівельні роботи у басейні ЗОШ №3. Напередодні нового року на приміщенні з’явилася вивіска, а перед тим будівельники завершили оновлювати фасад.
Басейн може запрацювати вже цієї весни. Фото: Ігор Ткач
Під час виборів минулого року народний депутат Ігор Насалик анонсував помпезне відкриття басейну за участі відомої плавчині Яни Клочкової — ще до 31 жовтня, тобто до завершення виборчої кампанії. Однак, масштаби робіт були неспіврозмірними зі словами нардепа.
Про те, що Калуш, окрім соціально спрямованого басейну “Посейдон”, матиме ще й комерційний, міський голова Калуша Ігор Насалик оголосив ще у 2007 році. Тоді приміщення басейну орендувало ПП “Еліте”, власник якого — підприємець і голова фракції УП у міській раді Калуша минулого скликання Ігор Хемич. Термін оренди становив 25 років. Ігор Хемич розпочав роботи і, з його слів, вклав у ремонт 2,5 млн гривень. А тоді “грянула” економічна криза 2008 року. Проект — зупинився.
У 2013 році підприємець написав заяву про відмову від оренди, проте вимагав компенсацію за вже вкладені у ремонт кошти.
У 2014 році Ігор Хемич остаточно відмовився від оренди басейну — без жодних обумовлень чи претензій. Був проведений конкурс на оренду, у якому переміг єдиний учасник, який зголосився — ТзОВ “Акваторія Калуш”, яке було зареєстроване за три тижні до прийняття сесією міської ради рішення про розірвання угоди оренди із ПП “Еліте”.
ТзОВ “Акваторія Калуш” утворили син Ігоря Хемича — Олег Хемич, який вніс до статутного фонду півмільйона гривень, та київське ТОВ “Будтехнології” з аналогічним внеском. Засновниками київського товариства були Компанія Еліксант Рісорсез ЛП (м. Единбург) та компанія “Аквеуенд інвестментс Лімітед” (Кіпр).
“Акваторія Калуш” була зареєстрована за домашньою адресою Ігоря Хемича, на вул. Малицької. Згодом фірма була перереєстрована за адресою розташування басейну ЗОШ №3 на вул. Дзвонарській.
З 2015 року в “Акваторії Калуш” змінилися співвласники: від попередніх — ні згадки. Натомість, у державному реєстрі співвласниками значаться Вячеслав Кредісов, Ірина Кілко та Віталій Кершков.
Саме директор мережі спортивно-оздоровчих комплексів “Планета Спорт” Віталій Кершков публічно спілкувався із міською радою від імені ТзОВ “Акваторія Калуш” ще до прийняття рішення про оренду. Проте у співвласниках новоствореної фірми він на той момент не значився.
А от зв’язок “Акваторії” із Вячеславом Кредісовим ще з самого початку можна відслідкувати. З 2007 до 2013 року основна частка ТОВ “Будтехнології” належала ТОВ “Мьолі-Інвест-Україна”. У 2006-2009 роках керівником “Мьолі-Інвест-Україна” була Лариса Печковська, яка працювала директором низки компаній Вячеслава Кредісова, — повідомляють ”Наші гроші”. А нинішній директор Олена Панічева значилася керівником ТОВ “Міцар”, коли там засновником був Вячеслав Кредісов. Тож, щонайменше з 2007 до 2013 року Вячеслав Кредісов був пов’язаний із ТОВ “Будтехнології” через спільний менеджмент.
У листопаді 2014 року (фактично, майже одразу після владнання усіх формальностей. — Авт.) директором ТзОВ “Акваторія Калуш” став підприємець, а нині — депутат міської ради Андрій Романів. До того він з 2011 року і до серпня 2015 року працював на посаді директора ТОВ “Чисте Прикарпаття”, яке також має стосунок до Вячеслава Кредісова. Тобто, менеджер Кредісова керував “Акваторією” майже від початку заснування фірми.
За інформацією “Вікон”, як компенсацію за вже вкладені у реконструкцію басейну кошти фірма Ігоря Хемича мала виконувати всі будівельні роботи під час відновлення басейну.
Басейн ЗОШ №3 — другий бізнес-проект, у якому значаться люди, близькі до міського голови Ігоря Насалика. Чому реальні власники “Акваторії” спочатку були заховані за невідомими фірмами? Можна припустити, що депутати міської ради були б суворішими до нового орендаря, якби з самого початку серед засновників значився Вячеслав Кредісов. Принаймні, недобудований кінотеатр йому би, швидше за все, пригадали. І не тільки кінотеатр.
Так, Вячеслав Кредісов є засновником ТОВ “Чисте Прикарпаття”. Ще у березні 2012 року депутати міської ради надали ТОВ “Чисте Прикарпаття” в оренду земельну ділянку площею майже 5 га для будівництва сміттєпереробної лінії. Фірма з’явилася на калуському горизонті наприкінці 2011 року. Вячеслав Кредісов на той момент уже був співвласником кінотеатру “Відродження”. Першочергово планувалося, що лінія буде встановлена у Калуші за державною програмою. Однак, як повідомив раніше директор підприємства Андрій Романів, від державної програми довелося відмовитися через те, що її умови були надто невигідними.
У 2014 році депутати міської ради, розглянувши клопотання ТОВ “Чисте Прикарпаття”, зменшили площу земельної ділянки з 4,8 га до 1,3 га. Відповідно, зменшилася й орендна плата з 183 тисячі гривень до 98,8 тисячі гривень на рік. Інвестор сплачує оренду, проте і надалі нічого не будує.
14 ГА: ВІД ХЕМИЧА ДО НАСАЛИКА
У 2007 році у Калуші відбувся земельний аукціон, на якому продали ділянку площею 14 га на вул. Львівська. Від цього аукціону депутати міської ради розраховували отримати для бюджету міста щонайменше 14 млн гривень. Проте земельна ділянка дісталася директору ПП „Еліте” Ігореві Хемичу за мінімальну аукціонну ціну — 3,9 млн гривень.
Депутати у своїй більшості обурилися таким фінансовим підсумком від аукціону і відмінили своє рішення, яким дали дозвіл на продаж земельної ділянки. А також - заборонили міському голові підписувати угоду з переможцем торгів.
Калуський міськрайонний суд став на бік підприємця Ігоря Хемича, зобов’язавши міського голову підписати акт купівлі-продажу. Львівський Апеляційний адміністративний суд відхилив апеляційну скаргу Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду. Міський голова Ігор Насалик не підписав апеляційну скаргу, як того вимагав суд, і на цій підставі її не прийняли до розгляду.
Ігор Хемич, тим часом, неодноразово заявляв, що готовий повернути місту 14 га, якщо йому повернуть витрачені кошти — враховуючи індексацію. Зокрема, у 2008 році Ігор Хемич звернувся до міської ради із заявою, у якій просив розірвати договір купівлі-продажу та повернути йому 7 млн гривень.
— Ця земля законно належить мені. Наразі є кілька варіантів подальшого використання цієї площі, проте про перепродаж не може бути і мови. За одним із проектів ми розглядаємо можливість будівництва тут готельно-ресторанного комплексу, великого супермаркету та котеджного містечка. Це було б логічно, адже, по-перше, у Калуші немає котеджів; по-друге, у мене своя будівельна фірма; по-третє, є чимало знайомих у Дрезденській торговій палаті, які спеціалізуються на таких великих площах і готові співпрацювати, — заявляв “Вікнам” у 2008 році Ігор Хемич.
Хто це — “ми”, Ігор Хемич не уточнив. Щоправда, і жоден із анонсованих ним проектів на 14-ти гектарах втілений так і не був. Зате у 2013 році у декларації членів сім’ї Ігоря Насалика з’явилася земельна ділянка площею 14 га. А вже у 2014 році — 12,6 га.
— Ми знайдемо землі, щоб дати учасникам АТО, — сказав торік на прес-конференції у Калуші народний депутат Ігор Насалик. — У крайньому разі, якщо не дасть Калуська міська рада, то два-три гектари виділить народний депутат.
— У Калуші, — уточнив він. — Це 13 га, ну що незрозуміло? Там один гектар уже проданий.
Згідно із витягом із реєстру речових прав на нерухоме майно, 9/10 земельної ділянки або – 12,6 га належить сину Ігоря Насалика, депутату міської ради Максимові Насалику.
Максим Насалик став депутатом Калуської міської ради. Фото: “Галицький кореспондент”
А 1/10 або 1,4 га — калуському підприємцю Віктору Віблому. При цьому Віктору Віблому земельна ділянка відійшла згідно із договором дарування вже після того, як власником земельної ділянки став Максим Насалик (згідно із договором купівлі-продажу. — Авт.).
— Викупив земельну ділянку у Хемича. Гектар продав Віблому. Ну подарував. Це умовно, звісно — що він, близька родина, чи що? Це просто, щоб мінімізувати витрати, — повідомив у коментарі “Вікнам” Ігор Насалик.
— Планував там ставити сонячні батареї, але — “провалилося”. Якщо будуть бажаючі — готовий продати. А ще добре подумаю, та й, може, віддам місту назад безплатно, — каже Ігор Насалик.
КАЛУШ ЯК БІЗНЕС?
Невідомо, хто “кинув оком” на 14 га спочатку — Ігор Хемич чи Ігор Насалик. Проте це не єдина справа, через яку вони були пов’язані. Скажімо, у травні 2012 року за адресою м. Калуш, проспект Лесі Українки, 70 (офіційна адреса крамниці “Еліте” Ігоря Хемича. — Авт.) була зареєстрована фірма “Дует-КО, засновниками якої значаться дружина Ігоря Насалика — Гузял (Гюзель) і киянин Геннадій Прокопець. Спеціалізація фірми — оптова та роздрібна торгівля парфумними та косметичними товарами; фармацевтичними товарами у спеціалізованих магазинах; медичними й ортопедичними товарами у спеціалізованих магазинах.
Діяльність фірми могла бути пов’язана як із постачанням медикаментів у Калуську ЦРЛ (відомо, що фірма “Укрмедекспорт” з Рогатина, зареєстрована на куму Ігоря Насалика, постачає ліки у Калуську ЦРЛ. — Авт.), так і з бізнесом самої Гюзель Насалик. Вона — представник британської компанії “Clive Christian” в Україні. Компанія спеціалізується на виготовленні елітних парфумів та меблів.
Невідомо, для чого реєструвалося ТзОВ “ДУЕТ-КО”, однак, воно не провадило господарської діяльності і жодного разу не звітувалося до органів податкової інспекції. Тому Калуська оДПІ звернулася до суду. У вересні 2014 року суд прийняв рішення про ліквідацію фірми.
Ігор Насалик фірму пригадав не відразу.
— Це та, що ми збиралися аптеки будувати? — запитав він у “Вікон”. — Ми хотіли мережу аптек разом із фірмою “Дарниця”, у яких би націнка на медикаменти не перевищувала 3-4%. Це більше соціальний проект був, я так розумію. А Прокопець був представником від “Дарниці”, я так розумію. Але фірма так і не запрацювала. Тому ніхто мені не закине, що я маю бізнес у Калуші.
— Я взагалі був проти, щоб навіть хтось із моєї сім’ї мав бізнес там, де я працюю, — заявив нардеп.
Однак, реалії йому суперечать. Так, у січні відбувся тендер на постачання ліків у Калуську ЦРЛ, у якому вшосте поспіль перемогла фірма “Укрмедекспорт”. Юридична адреса “Укрмедекспорту” — м. Рогатин, вул. Шашкевича, 6. За цією ж адресою було зареєстровано кілька фірм Ігоря Насалика, зокрема, товариство “Техно-Центр”.
ТОВ “Укрмедекспорт” було засноване у 1997 році у Рогатині (рідне місто Ігоря Насалика. — Авт.) Ольгою Билів та Гузял Насалик. У 2008 році (через два роки після того, як Ігор Насалик став міським головою Калуша. — Авт.) його дружина вибула зі списку співзасновників. З 2011 до 2015 року “Укрмедекспорт” освоїв із міського бюджету Калуша понад 50 млн гривень. Калуські лікарні всі ці роки є основними фінансовими партнерами фірми.
Довідка “Вікон”. З 2011 року з ініціативи Ігоря Насалика у Калуші діє Програма безкоштовного медикаментозного забезпечення мешканців міста у міських медичних закладах. На цей рік у міському бюджеті на фінансування Програми передбачили 16 млн гривень.
Ігор Насалик не раз наполягав на тому, що не має особистого комерційного інтересу у Калуші, однак, син Ігоря Насалика став власником чималого клаптя землі, який до того належав наближеному до міського голови підприємцю Ігореві Хемичу. Соратник по політичній діяльності та брат Ігоря Насалика — власники єдиного міського кінотеатру та шматка землі в історичній частині міста. А фірма куми Ігоря Насалика продовжує перемагати у тендерах та освоювати десятки мільйонів гривень із міського бюджету — попри те, що Насалик вже рік не є міським головою Калуша.
Розслідування підготоване в рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії
за підтримки Міністерства закордонних справ Республіки Польща
та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади
