Оксана Кваснишин
ЕкоЕнергія
Благо


Любомир Жупанський: Гроші – це засіб, а влада – це спосіб

"На мене важко тиснути", — переконує Любомир Жупанський | Фото: Любомир Жупанський/Facebook


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Любомир Жупанський: Гроші – це засіб, а влада – це спосіб

Дата публікації: 2016.06.07 | Коментарів: 0

Секретар Коломийської міської ради, колишній спортсмен та бізнесмен, тренер та батько, який виховує лаурета численних спортивних змагань з великого тенісу, — Любомир Жупанський, — у політиці відносно недавно. Для чого йому чотири вантажівки? Чи має амбіції стати міським головою? Про це та більше — в інтерв'ю Школі громадянської журналістики.

— Відомо, що до початку політичної діяльності ви були спортсменом. Що спонукало вас стати чиновником? Ваша політична діяльність – це один із пошуків себе?

— Так, був спортсменом. Я би не сказав, що пошуки себе,  свідомо йшов до цієї посади. Шукати себе можна у бізнесі, спорті, а  кандидат у чиновники, перш за все, хоче щось корисне зробити для громади та людей.


— У декларації за 2014 рік вказано, що у вас одна легкова та чотири вантажних автомобілі. Для чого вам скільки вантажних авто?

— Я до цієї посади займався машинним бізнесом, працював тренером у ФСК Україна. У 2013 році сталася революція, і ці машини ніхто не купляв, вони залишилися. Я їх продаю.


— Чиновники, здебільшого, стараються замовчувати про свої справжні доходи, вам це теж притаманно?


— Ні. Все, що в мене є, переписав просто на себе, щоб потім, в майбутньому,  бачили, з чим я прийшов до влади. Щоб мене потім не звинувачували і не задавали лишніх питань. Я відкритий для всіх, показую, що у мене є гроші, з якими я прийшов як депутат.


— Звідки у вас кошти на «Audi6»? На скільки нам відомо, у секретаря не така висока зарплата, щоб робити такі покупки?

— Я на посаді секретаря з 13 листопада, а машину купив 31 грудня. Я продав попередню машину, доклав і купив, у мене гроші є. Я не купив за ті гроші, які заробив на посаді секретаря.


— Перед обранням на посаду секретаря Коломийської міської ради, здебільшого завжди,триває етап перемовин, які були домовленості безпосередньо у вас?

— Ніяких. Я один голова партії у м. Коломиї, який не прийшов по плоті лідера, мені не подарували депутатство, я взяв округ, який залишився, — і виграв. Коли формується влада, тоді йдуть домовленості, кому з ким і як комфортно працювати. Я вважаю, що на даному етапі у нас хороша команда. Так, як наш блок зайняв друге місце на виборах, нам запропонували посаду секретаря, щоб працювати на благо нашого міста. Я ні на яку іншу посаду і не пішов би. Принципово став депутатом і  не збирався ставати секретарем, просто так склалися події.


— Чи здійснювали на вас тиск конкуренти під час виборів? Як ви з цим впоралися?

— На мене важко тиснути. Політична боротьба була дуже жорстка, і деякі люди негарно поводилися, багато бруду було з боку «Народного фронту» і «Удару» .


— Як працюється у команді? Які взаємовідносини із колегами?

— Хороші. Підтримую тих, які хочуть працювати. Я відкритий для всіх. Ті, які займаються чорним піаром, які мають відношення до  «Дзеркала Коломиї», а саме депутат Ільчишин,  я з ними не спілкуюся.


— У вас були домовленості з Любомиром Глушковим, що ви його підтримуєте на виборах 2015. Проте, за 3 тижні до дня голосування ви змінили своє рішення, підтримавши Ігоря Слюзара, чому?

— У мене не було ніяких домовленостей із Глушковим. У серпні місяці нам зверху скинули 3 об’єднання: «Народний фронт», «Удар» і «Блок Петра Порошенка» і були 3 кандидати на міського голову. Чітко аргументовано, коли зробили опитування, у Глушкова був найбільший рейтинг, і партія в області (я був на обласній конференції  спілкувався, з обласним керівництвом,і мене запитали, у кого найбільший рейтинг? Я відповів, що у Глушкова), тому Глушков мав висуватися від нашої партії, але він не захотів. І фактично ми на зборах підтримали рішення партії щодо обрання його на посаду мера. Але особисто я вів перемови з усіма, і тоді, і зараз. Я вважаю, що Слюзар набагото професійніший, ефективніший. Я сумніваюся, що була б така робота, якби був Глушков. Я завжди Слюзара вважав розумною, хорошою і ефективною людиною, він працює на благо народу.


Я за десять днів до виборів зі своїми колегами, друзями прийняли рішення підтримати Слюзара. Ми просто агітували на кожному окрузі, щоб голосували за нього, і показали хороший результат, оскільки було приблизно по 100 голосів із кожного округа. 

Не можна сказати, що це тільки наша заслуга, але ми були активістами.


— Зараз спостерігається постійний конфлікт з Ігорем Ільчишиним, чим він зумовлений?

— Я з ним не конфліктував, людина просто дуже хотіла секретарем бути. Іронією долі так сталося, що я ним став, а він ніяк не може заспокоїтися.


— Можливо, цей конфлікт тягнеться ще з виборів 2011?

— Ні. У 2010 році я був із ним у хороших стосунках,  багато чим йому допомагав. Ми з ним разом займалися спортом. Він не був і не є моїм ворогом.


— А як так сталося?

— Коли я був поза міською радою, бачив, що його газета пише. Він не може заспокоїтися, бо хотів стати секретарем міської ради. Тепер обливає мене брудом: просто не вміє чесно програвати.


— Що мотивувало вас перевіряти школи та садочки?

— Мене нічого не мотивувало, це моя робота. Я є секретарем міської ради, було багато анонімних звернень від батьків, і я вирішив перевірити якість харчування у школах та садках.



— Ви задоволені результатом?

— Стан харчування у восьмій школі був незадовільний,  їжа була неякісна. Загалом, я задоволений, бо після перевірки якість харчування значно поліпшилася.


— Який вид спорту найбільше вам до вподоби?

— Мені зараз подобається великий теніс, бо донька грає на професійному рівні. Я у минулому займався вільною боротьбою.


— Відомо, що ваша донька — переможниця Всеукраїнського та Міжнародних турнірів з великого тенісу. Спорт – це її вибір чи ваш?

— Мій. Вона у 4 роки почала займатися великим тенісом.  У 6 років я привів її на плавання, потім - на легку атлетику, потім — на гандбол, згодом – на бокс. Вона грала у баскетбол. Я її всебічно розвивав. На конях вміє кататися, на лижах. Їй це  подобається.


— Валерія тренується у Німеччині. Чому ви так вирішили?

— Вона зараз дома. Була за кордоном під час виборів. Тренується тут і готується до змагань. Вона вже переросла цей рівень, Коломийський, і їй потрібно тренуватися десь за кордоном.



— Чому? Ви не бачите її майбутнього в Україні?

— Тут немає належних умов. Треба не просто махати ракеткою, потрібні відповідні тренування: по 5-6 годин в день, щоб вийти на нормальний рівень, а тут такого процесу не може бути. Зараз за кордоном є тенісні академії, де є цей процес. Вона їде на 2-3 місяці підготуватися до змагань.


— Чому ви тоді стали чиновником і не просто чиновником, а секретарем міської ради в країні, де не бачите перспективи для своєї дитини?

— Я не сказав, що не бачу перспективи. Просто у Коломиї нема побудованого процесу.


— Ви плануєте якось посприяти, щоб були належні умови, і молоді люди могли здобувати відповідний рівень підготовки дома, а не за кордоном?

— А які умови? Ви просто не розумієте цієї проблеми. Ми умови складаємо, зараз робимо багато для спорту. Ігор Богданович всі заступники підтримують цю ідею:виділили кошти для ремонтів двох залів, на Петлюри і на бульварі Лесі Українки. Потрібно, щоб були тренери( їх має бути декілька) фітнесу, фізичної підготовки, а у нас вчителів таких немає, як за кордоном. Навіть, якщо би я хотів це зробити в Коломиї. По-перше, яку зарплату потрібно дати цій людині? Теніс – це найдорожчий вид спорту. І хто приїде в Коломию та готовий тут платити тренерам великі гроші? Тим більше, хороші спеціалісти виїхали за кордон, де отримують за свою роботу високу платню.



— Посада секретаря – це, здебільшого, сходинка до крісла мера. Бачите себе мером у майбутньому?

— Я скажу чесно, над цим не задумувався. Чому перша сходинка? Будь-який заступник – це сходинка. Я вважаю, що на міського голову я не був готовий, і зараз не готовий, і ніхто із заступників зараз не готовий стати мером. У мої плани це не входить і не входило. Якби я цього хотів, то зміг би піти на цих виборах від «Блоку Петра Порошенка» на міського голову, та я людина відповідальна, і якщо я не готовий я ніколи не робив би такого. Більше того скажу, навіть якщо буду готовий, не знаю чи мене це зацікавить. Мені комфортно зараз.


Я завжди говорив, що гроші – це засіб, а влада – це спосіб, якщо ти нормальна людина і хочеш допомогти, то є багато можливостей.


За інтерв’ю подякувала Олена ГЕЛЕТЮК, Школа громадянської журналістики

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: