Любомир Жупанський: Гроші – це засіб, а влада – це спосіб

"На мене важко тиснути", — переконує Любомир Жупанський | Фото: Любомир Жупанський/Facebook


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Любомир Жупанський: Гроші – це засіб, а влада – це спосіб

Дата публікації: 2016.06.07 | Коментарів: 0 | Переглядів: 9753

Секретар Коломийської міської ради, колишній спортсмен та бізнесмен, тренер та батько, який виховує лаурета численних спортивних змагань з великого тенісу, — Любомир Жупанський, — у політиці відносно недавно. Для чого йому чотири вантажівки? Чи має амбіції стати міським головою? Про це та більше — в інтерв'ю Школі громадянської журналістики.

— Відомо, що до початку політичної діяльності ви були спортсменом. Що спонукало вас стати чиновником? Ваша політична діяльність – це один із пошуків себе?

— Так, був спортсменом. Я би не сказав, що пошуки себе,  свідомо йшов до цієї посади. Шукати себе можна у бізнесі, спорті, а  кандидат у чиновники, перш за все, хоче щось корисне зробити для громади та людей.


— У декларації за 2014 рік вказано, що у вас одна легкова та чотири вантажних автомобілі. Для чого вам скільки вантажних авто?

— Я до цієї посади займався машинним бізнесом, працював тренером у ФСК Україна. У 2013 році сталася революція, і ці машини ніхто не купляв, вони залишилися. Я їх продаю.


— Чиновники, здебільшого, стараються замовчувати про свої справжні доходи, вам це теж притаманно?


— Ні. Все, що в мене є, переписав просто на себе, щоб потім, в майбутньому,  бачили, з чим я прийшов до влади. Щоб мене потім не звинувачували і не задавали лишніх питань. Я відкритий для всіх, показую, що у мене є гроші, з якими я прийшов як депутат.


— Звідки у вас кошти на «Audi6»? На скільки нам відомо, у секретаря не така висока зарплата, щоб робити такі покупки?

— Я на посаді секретаря з 13 листопада, а машину купив 31 грудня. Я продав попередню машину, доклав і купив, у мене гроші є. Я не купив за ті гроші, які заробив на посаді секретаря.


— Перед обранням на посаду секретаря Коломийської міської ради, здебільшого завжди,триває етап перемовин, які були домовленості безпосередньо у вас?

— Ніяких. Я один голова партії у м. Коломиї, який не прийшов по плоті лідера, мені не подарували депутатство, я взяв округ, який залишився, — і виграв. Коли формується влада, тоді йдуть домовленості, кому з ким і як комфортно працювати. Я вважаю, що на даному етапі у нас хороша команда. Так, як наш блок зайняв друге місце на виборах, нам запропонували посаду секретаря, щоб працювати на благо нашого міста. Я ні на яку іншу посаду і не пішов би. Принципово став депутатом і  не збирався ставати секретарем, просто так склалися події.


— Чи здійснювали на вас тиск конкуренти під час виборів? Як ви з цим впоралися?

— На мене важко тиснути. Політична боротьба була дуже жорстка, і деякі люди негарно поводилися, багато бруду було з боку «Народного фронту» і «Удару» .


— Як працюється у команді? Які взаємовідносини із колегами?

— Хороші. Підтримую тих, які хочуть працювати. Я відкритий для всіх. Ті, які займаються чорним піаром, які мають відношення до  «Дзеркала Коломиї», а саме депутат Ільчишин,  я з ними не спілкуюся.


— У вас були домовленості з Любомиром Глушковим, що ви його підтримуєте на виборах 2015. Проте, за 3 тижні до дня голосування ви змінили своє рішення, підтримавши Ігоря Слюзара, чому?

— У мене не було ніяких домовленостей із Глушковим. У серпні місяці нам зверху скинули 3 об’єднання: «Народний фронт», «Удар» і «Блок Петра Порошенка» і були 3 кандидати на міського голову. Чітко аргументовано, коли зробили опитування, у Глушкова був найбільший рейтинг, і партія в області (я був на обласній конференції  спілкувався, з обласним керівництвом,і мене запитали, у кого найбільший рейтинг? Я відповів, що у Глушкова), тому Глушков мав висуватися від нашої партії, але він не захотів. І фактично ми на зборах підтримали рішення партії щодо обрання його на посаду мера. Але особисто я вів перемови з усіма, і тоді, і зараз. Я вважаю, що Слюзар набагото професійніший, ефективніший. Я сумніваюся, що була б така робота, якби був Глушков. Я завжди Слюзара вважав розумною, хорошою і ефективною людиною, він працює на благо народу.


Я за десять днів до виборів зі своїми колегами, друзями прийняли рішення підтримати Слюзара. Ми просто агітували на кожному окрузі, щоб голосували за нього, і показали хороший результат, оскільки було приблизно по 100 голосів із кожного округа. 

Не можна сказати, що це тільки наша заслуга, але ми були активістами.


— Зараз спостерігається постійний конфлікт з Ігорем Ільчишиним, чим він зумовлений?

— Я з ним не конфліктував, людина просто дуже хотіла секретарем бути. Іронією долі так сталося, що я ним став, а він ніяк не може заспокоїтися.


— Можливо, цей конфлікт тягнеться ще з виборів 2011?

— Ні. У 2010 році я був із ним у хороших стосунках,  багато чим йому допомагав. Ми з ним разом займалися спортом. Він не був і не є моїм ворогом.


— А як так сталося?

— Коли я був поза міською радою, бачив, що його газета пише. Він не може заспокоїтися, бо хотів стати секретарем міської ради. Тепер обливає мене брудом: просто не вміє чесно програвати.


— Що мотивувало вас перевіряти школи та садочки?

— Мене нічого не мотивувало, це моя робота. Я є секретарем міської ради, було багато анонімних звернень від батьків, і я вирішив перевірити якість харчування у школах та садках.



— Ви задоволені результатом?

— Стан харчування у восьмій школі був незадовільний,  їжа була неякісна. Загалом, я задоволений, бо після перевірки якість харчування значно поліпшилася.


— Який вид спорту найбільше вам до вподоби?

— Мені зараз подобається великий теніс, бо донька грає на професійному рівні. Я у минулому займався вільною боротьбою.


— Відомо, що ваша донька — переможниця Всеукраїнського та Міжнародних турнірів з великого тенісу. Спорт – це її вибір чи ваш?

— Мій. Вона у 4 роки почала займатися великим тенісом.  У 6 років я привів її на плавання, потім - на легку атлетику, потім — на гандбол, згодом – на бокс. Вона грала у баскетбол. Я її всебічно розвивав. На конях вміє кататися, на лижах. Їй це  подобається.


— Валерія тренується у Німеччині. Чому ви так вирішили?

— Вона зараз дома. Була за кордоном під час виборів. Тренується тут і готується до змагань. Вона вже переросла цей рівень, Коломийський, і їй потрібно тренуватися десь за кордоном.



— Чому? Ви не бачите її майбутнього в Україні?

— Тут немає належних умов. Треба не просто махати ракеткою, потрібні відповідні тренування: по 5-6 годин в день, щоб вийти на нормальний рівень, а тут такого процесу не може бути. Зараз за кордоном є тенісні академії, де є цей процес. Вона їде на 2-3 місяці підготуватися до змагань.


— Чому ви тоді стали чиновником і не просто чиновником, а секретарем міської ради в країні, де не бачите перспективи для своєї дитини?

— Я не сказав, що не бачу перспективи. Просто у Коломиї нема побудованого процесу.


— Ви плануєте якось посприяти, щоб були належні умови, і молоді люди могли здобувати відповідний рівень підготовки дома, а не за кордоном?

— А які умови? Ви просто не розумієте цієї проблеми. Ми умови складаємо, зараз робимо багато для спорту. Ігор Богданович всі заступники підтримують цю ідею:виділили кошти для ремонтів двох залів, на Петлюри і на бульварі Лесі Українки. Потрібно, щоб були тренери( їх має бути декілька) фітнесу, фізичної підготовки, а у нас вчителів таких немає, як за кордоном. Навіть, якщо би я хотів це зробити в Коломиї. По-перше, яку зарплату потрібно дати цій людині? Теніс – це найдорожчий вид спорту. І хто приїде в Коломию та готовий тут платити тренерам великі гроші? Тим більше, хороші спеціалісти виїхали за кордон, де отримують за свою роботу високу платню.



— Посада секретаря – це, здебільшого, сходинка до крісла мера. Бачите себе мером у майбутньому?

— Я скажу чесно, над цим не задумувався. Чому перша сходинка? Будь-який заступник – це сходинка. Я вважаю, що на міського голову я не був готовий, і зараз не готовий, і ніхто із заступників зараз не готовий стати мером. У мої плани це не входить і не входило. Якби я цього хотів, то зміг би піти на цих виборах від «Блоку Петра Порошенка» на міського голову, та я людина відповідальна, і якщо я не готовий я ніколи не робив би такого. Більше того скажу, навіть якщо буду готовий, не знаю чи мене це зацікавить. Мені комфортно зараз.


Я завжди говорив, що гроші – це засіб, а влада – це спосіб, якщо ти нормальна людина і хочеш допомогти, то є багато можливостей.


За інтерв’ю подякувала Олена ГЕЛЕТЮК, Школа громадянської журналістики

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: