"На мене важко тиснути", — переконує Любомир Жупанський | Фото: Любомир Жупанський/Facebook — Відомо, що до початку політичної діяльності ви були спортсменом. Що спонукало вас стати чиновником? Ваша політична діяльність – це один із пошуків себе?
— Так, був спортсменом. Я би не сказав, що пошуки себе, свідомо йшов до цієї посади. Шукати себе можна у бізнесі, спорті, а кандидат у чиновники, перш за все, хоче щось корисне зробити для громади та людей.
— У декларації за 2014 рік вказано, що у вас одна легкова та чотири вантажних автомобілі. Для чого вам скільки вантажних авто?
— Я до цієї посади займався машинним бізнесом, працював тренером у ФСК Україна. У 2013 році сталася революція, і ці машини ніхто не купляв, вони залишилися. Я їх продаю.
— Чиновники, здебільшого, стараються замовчувати про свої справжні доходи, вам це теж притаманно?
— Ні. Все, що в мене є, переписав просто на себе, щоб потім, в майбутньому, бачили, з чим я прийшов до влади. Щоб мене потім не звинувачували і не задавали лишніх питань. Я відкритий для всіх, показую, що у мене є гроші, з якими я прийшов як депутат.
— Звідки у вас кошти на «Audi6»? На скільки нам відомо, у секретаря не така висока зарплата, щоб робити такі покупки?
— Я на посаді секретаря з 13 листопада, а машину купив 31 грудня. Я продав попередню машину, доклав і купив, у мене гроші є. Я не купив за ті гроші, які заробив на посаді секретаря.
— Перед обранням на посаду секретаря Коломийської міської ради, здебільшого завжди,триває етап перемовин, які були домовленості безпосередньо у вас?
— Ніяких. Я один голова партії у м. Коломиї, який не прийшов по плоті лідера, мені не подарували депутатство, я взяв округ, який залишився, — і виграв. Коли формується влада, тоді йдуть домовленості, кому з ким і як комфортно працювати. Я вважаю, що на даному етапі у нас хороша команда. Так, як наш блок зайняв друге місце на виборах, нам запропонували посаду секретаря, щоб працювати на благо нашого міста. Я ні на яку іншу посаду і не пішов би. Принципово став депутатом і не збирався ставати секретарем, просто так склалися події.
— Чи здійснювали на вас тиск конкуренти під час виборів? Як ви з цим впоралися?
— На мене важко тиснути. Політична боротьба була дуже жорстка, і деякі люди негарно поводилися, багато бруду було з боку «Народного фронту» і «Удару» .
— Як працюється у команді? Які взаємовідносини із колегами?
— Хороші. Підтримую тих, які хочуть працювати. Я відкритий для всіх. Ті, які займаються чорним піаром, які мають відношення до «Дзеркала Коломиї», а саме депутат Ільчишин, я з ними не спілкуюся.
— У вас були домовленості з Любомиром Глушковим, що ви його підтримуєте на виборах 2015. Проте, за 3 тижні до дня голосування ви змінили своє рішення, підтримавши Ігоря Слюзара, чому?
— У мене не було ніяких домовленостей із Глушковим. У серпні місяці нам зверху скинули 3 об’єднання: «Народний фронт», «Удар» і «Блок Петра Порошенка» і були 3 кандидати на міського голову. Чітко аргументовано, коли зробили опитування, у Глушкова був найбільший рейтинг, і партія в області (я був на обласній конференції спілкувався, з обласним керівництвом,і мене запитали, у кого найбільший рейтинг? Я відповів, що у Глушкова), тому Глушков мав висуватися від нашої партії, але він не захотів. І фактично ми на зборах підтримали рішення партії щодо обрання його на посаду мера. Але особисто я вів перемови з усіма, і тоді, і зараз. Я вважаю, що Слюзар набагото професійніший, ефективніший. Я сумніваюся, що була б така робота, якби був Глушков. Я завжди Слюзара вважав розумною, хорошою і ефективною людиною, він працює на благо народу.
Я за десять днів до виборів зі своїми колегами, друзями прийняли рішення підтримати Слюзара. Ми просто агітували на кожному окрузі, щоб голосували за нього, і показали хороший результат, оскільки було приблизно по 100 голосів із кожного округа.
Не можна сказати, що це тільки наша заслуга, але ми були активістами.
— Зараз спостерігається постійний конфлікт з Ігорем Ільчишиним, чим він зумовлений?
— Я з ним не конфліктував, людина просто дуже хотіла секретарем бути. Іронією долі так сталося, що я ним став, а він ніяк не може заспокоїтися.
— Можливо, цей конфлікт тягнеться ще з виборів 2011?
— Ні. У 2010 році я був із ним у хороших стосунках, багато чим йому допомагав. Ми з ним разом займалися спортом. Він не був і не є моїм ворогом.
— А як так сталося?
— Коли я був поза міською радою, бачив, що його газета пише. Він не може заспокоїтися, бо хотів стати секретарем міської ради. Тепер обливає мене брудом: просто не вміє чесно програвати.
— Що мотивувало вас перевіряти школи та садочки?
— Мене нічого не мотивувало, це моя робота. Я є секретарем міської ради, було багато анонімних звернень від батьків, і я вирішив перевірити якість харчування у школах та садках.
— Ви задоволені результатом?
— Стан харчування у восьмій школі був незадовільний, їжа була неякісна. Загалом, я задоволений, бо після перевірки якість харчування значно поліпшилася.
— Який вид спорту найбільше вам до вподоби?
— Мені зараз подобається великий теніс, бо донька грає на професійному рівні. Я у минулому займався вільною боротьбою.
— Відомо, що ваша донька — переможниця Всеукраїнського та Міжнародних турнірів з великого тенісу. Спорт – це її вибір чи ваш?
— Мій. Вона у 4 роки почала займатися великим тенісом. У 6 років я привів її на плавання, потім - на легку атлетику, потім — на гандбол, згодом – на бокс. Вона грала у баскетбол. Я її всебічно розвивав. На конях вміє кататися, на лижах. Їй це подобається.
— Валерія тренується у Німеччині. Чому ви так вирішили?
— Вона зараз дома. Була за кордоном під час виборів. Тренується тут і готується до змагань. Вона вже переросла цей рівень, Коломийський, і їй потрібно тренуватися десь за кордоном.
— Чому? Ви не бачите її майбутнього в Україні?
— Тут немає належних умов. Треба не просто махати ракеткою, потрібні відповідні тренування: по 5-6 годин в день, щоб вийти на нормальний рівень, а тут такого процесу не може бути. Зараз за кордоном є тенісні академії, де є цей процес. Вона їде на 2-3 місяці підготуватися до змагань.
— Чому ви тоді стали чиновником і не просто чиновником, а секретарем міської ради в країні, де не бачите перспективи для своєї дитини?
— Я не сказав, що не бачу перспективи. Просто у Коломиї нема побудованого процесу.
— Ви плануєте якось посприяти, щоб були належні умови, і молоді люди могли здобувати відповідний рівень підготовки дома, а не за кордоном?
— А які умови? Ви просто не розумієте цієї проблеми. Ми умови складаємо, зараз робимо багато для спорту. Ігор Богданович всі заступники підтримують цю ідею:виділили кошти для ремонтів двох залів, на Петлюри і на бульварі Лесі Українки. Потрібно, щоб були тренери( їх має бути декілька) фітнесу, фізичної підготовки, а у нас вчителів таких немає, як за кордоном. Навіть, якщо би я хотів це зробити в Коломиї. По-перше, яку зарплату потрібно дати цій людині? Теніс – це найдорожчий вид спорту. І хто приїде в Коломию та готовий тут платити тренерам великі гроші? Тим більше, хороші спеціалісти виїхали за кордон, де отримують за свою роботу високу платню.
— Посада секретаря – це, здебільшого, сходинка до крісла мера. Бачите себе мером у майбутньому?
— Я скажу чесно, над цим не задумувався. Чому перша сходинка? Будь-який заступник – це сходинка. Я вважаю, що на міського голову я не був готовий, і зараз не готовий, і ніхто із заступників зараз не готовий стати мером. У мої плани це не входить і не входило. Якби я цього хотів, то зміг би піти на цих виборах від «Блоку Петра Порошенка» на міського голову, та я людина відповідальна, і якщо я не готовий я ніколи не робив би такого. Більше того скажу, навіть якщо буду готовий, не знаю чи мене це зацікавить. Мені комфортно зараз.
Я завжди говорив, що гроші – це засіб, а влада – це спосіб, якщо ти нормальна людина і хочеш допомогти, то є багато можливостей.
За інтерв’ю подякувала Олена ГЕЛЕТЮК, Школа громадянської журналістики