"Ні мій чоловік, ні моя сестра не беруть участі ні в закупівлях, ні в тендерах, не претендують на жодні будівельні «Вікна» розмовляли із заступником міського голови Русланою Вайдою.
— Руслано Богданівно, упродовж двох тижнів у Калуші працювала спеціально створена робоча комісія, яка перевіряла тариф на перевезення. Її створили після того, як десятки обурених пенсіонерів прийшли на сесію, й упродовж кількох годин тримали міську раду в облозі. Що, на Вашу думку, стало причиною такого громадського збурення?
— Почалося все з того, що «ініціативна група» розклеїла по місту оголошення із закликом прийти на сесію міської ради усім, кому не байдуже питання пільгових перевезень. Коли на сесію міської ради прийшли десятки пенсіонерів, міська влада і я особисто дізналися, що питання пільгових перевезень у Калуші є проблемним. Це таки дивно, бо, як на мене, у Калуші — оптимальний варіант перевезення пільгових категорій. Ми шукали й експериментували, щоб вибрати найбільш вдалу модель. Так, у 2015 році, після того, як багато пільговиків позбулися пільг на проїзд, ми спробували застосувати таку систему, як в Івано-Франківську — там пільговики користуються громадським транспортом безкоштовно з 10.00 до 16.00. У Калуші такий експеримент витримав тижнів зо два і був відмінений через шквал негативу. Адже людям потрібно зранку добратися до вокзалу, поліклініки чи лікарні. Після того ми ввели пільгові автобуси для всіх пільговиків Калуша — за винятком семи категорій, які користуються в Калуші громадським транспортом без обмежень.
Від «ініціативної групи» звучать різновекторні вимоги: надати безлімітний пільговий проїзд; дозволити пільговикам користуватися громадським транспортом без обмежень у визначені години; ввести якісь обмежувальні талони… Фактично, робоча група була створена через підозру у завищенні нового тарифу на перевезення. Однак, зараз ініціатори хочуть перевіряти все на світі: тариф, пасажиропотік, угоди із перевізниками, проведені тендери на перевезення… І конструктиву у цьому немає.
— Але навряд чи люди прийшли від доброго життя. У протесті більше економіки чи політики?
— Найважче зараз живеться пенсіонерам, і, звісно, що вони прийшли не від добра. І саме тому, що пенсіонери зараз є найбільш чутливими, до них найлегше апелювати. Але я не відкидаю і політичну складову, бо бачу, які запити і від кого мені надходять. Обурюються — пільговики, а запити йдуть від конкретної політичної сили. І коли ми питаємо про учасників ініціативної групи, жодного прізвища, жодної людини нам не називають. Зате у ЗМІ чітко говорять, в офісі якого народного депутата ця ініціативна група збирається. Це все виглядає абсурдно, бо і конкретних виконуваних вимог ніхто не висуває. Є проблеми із пільговими перевезеннями? Скажіть на яких маршрутах! Ми відслідкуємо і врегулюємо. Ну не можуть мати всі пільгові категорії міста безлімітний пільговий проїзд. Бо, за попередніми підрахунками, із міського бюджету на це потрібно у межах 11 млн гривень на рік. Якщо ми будемо на такі суми дотувати пільговиків, то за які гроші буде розвиватися місто? А без компенсації перевізники не возитимуть пільговиків.
Минулого року відшкодування за перевезення пільгових категорій становило 30 гривень на один пільговий рейс при потребі 130 гривень. Цьогоріч, може, буде 50 гривень, однак це все одно недостатні суми. Проте у Калуші досить багато пільгових рейсів. Приміром, у бік вокзалу — 15 рейсів на день. Приблизно стільки рейсів упродовж дня курсують до ближніх сіл. До Височанки у нас сім пільгових рейсів, а з 1 лютого 2017 року ми додали ще один. І не тому, що люди прийшли на сесію — над цим питанням ми працювали місяць: проводили обстеження на маршруті і справді побачили, що там потрібно додати рейс.
Зараз є питання із перевезенням до Зеленого Яру. Воно виникло через те, що районні перевізники підняли ціну за проїзд, і калушани, які ще користувалися приміськими автобусами, тепер собі цього не можуть дозволити. Ми зараз розглядаємо можливість, щоб додати до один-два рейси до Зеленого Яру — й обов’язково додамо! Зараз туди курсує два автобуси з вівторка до суботи, проте раніше вони їздили тільки вихідними.
Ми з 2009 року поступово додавали пільгові рейси. «Прибрали» з міста «Івеко», які колись були стандартним транспортом для громадських перевезень. Ще коли я не була у міській владі, то жахалася, коли бачила ці перекошені і переповнені невеличкі «Івеко», а договори із перевізниками були оформлені таким чином, що розірвати їх було неможливо. Я й не уявляла собі, що організація міських перевезень буде моїм обов’язком. Перший тендер на перевезення ми провели у 2009 році. Тоді було дуже багато звернень і нарікань від людей. Ми відкрили «гарячу» телефонну лінію, на яку калушани масово телефонували. І тоді нам вдалося вирішити дуже багато проблемних питань у галузі перевезень. Перевізникам ми ставили умову про оновлення автопарку. І вони — оновили. Так, після того була криза за кризою. Але треба розуміти і їхнє матеріальне становище. Зрештою, й інших бажаючих займатися перевезеннями у Калуші у нас не було — аж до останнього тендеру, коли на збитковий маршрут «заявилося» п’ятеро перевізників. Хоча перед тим, шукаючи тимчасового перевізника на цей маршрут, ми «обійшли» усіх міських і навіть районних перевізників, і заледве вмовили одного.
— Одночасно із протестами пенсіонерів застрайкували калуські перевізники, які чогось не поділили між собою. На маршрути не виїхало з десяток автобусів. Зі слів приватних перевізників, у них була усна домовленість «субпідряду» із ТзОВ «Калуш-транс». Однак, підприємство нібито «закрутило гайки» настільки, що їздити стало невигідно. На сесії міський голова Ігор Матвійчук натякнув на «перерозподіл ринку перевезень». Яка реакція від міської влади? Де гарантія, що, ділячи ринок, перевізники і надалі не зриватимуть рейси?
— Виконавчий комітет уклав угоду на перевезення із ТзОВ «Калуш-транс» і перевізник надавав на конкурс транспорт, зареєстрований на підприємство. Він надасть пояснення про все, що сталося. Згідно із угодою на перевезення, допускається невиконання 5% від загальної кількості здійснених рейсів.
Однак, є всі підстави говорити про те, що на ринок перевезень у Калуші намагається «проштовхнутися» інший перевізник. Зокрема, це прозвучало і на сесії міської ради: «Якщо вони не хочуть возити по 3 гривні, то прийде перевізник з Івано-Франківська, який працюватиме за таку ціну». І страйк перевізників, і протест пенсіонерів збіглися у часі і виглядали як одна, кимось спланована акція.
— Під час усіх цих подій прозвучала ідея про створення спеціалізованого комунального підприємства напротивагу приватним перевізникам. У такий спосіб міська влада могла б жорстоко контролювати ринок перевезень та диктувати свої умови перевізникам. На Вашу думку, наскільки реальним і потрібним є такий задум?
— Транспортне комунальне підприємство неможливо створити за один рік. Треба закуповувати автобуси, вартість одного — у межах 1-1,2 млн гривень. Плюс витрати на формування бази, щоб мати де розташовувати автобуси, обслуговування, утримання штату працівників. За дуже приблизними попередніми підрахунками, на створення такого КП потрібно витратити мінімум 50 млн гривень. Прогнозовано, це комунальне підприємство не буде прибутковим, адже у нас у місті понад 20 тис. пільговиків. Якщо вони вимагають безлімітного пільгового проїзду зараз, то пільг, швидше за все, вони вимагатимуть і під час поїздок комунальним транспортом. Як на мене, створювати комунальне підприємство для міста означає звалити на свої плечі величезний тягар.
Проте, якщо у депутатів буде таке бачення і вони наполягатимуть на втіленні ідеї, хай сідають, думають, рахують, але потім і беруть на себе відповідальність за рішення.
— В Україні зараз йдеться про впровадження електронного квитка, який дасть чітку картину про пільгові перевезення і допоможе уникнути зловживань у цій сфері. Як планують у місті впроваджувати цю новацію?
— Ми зобов’язані виконувати Закон України, який передбачає запровадження електронного квитка, але на сьогодні ще немає Методики впровадження.
Та й на це потрібні немалі кошти. Так, за попередніми розрахунками, які у своїх пропозиціях подали калуські фірми, потрібно від 1 до 1,5 млн гривень. Але ми плануємо працювати над реалізацією цього Закону.
— Українська партія, від якої ви пройшли до міської ради, подала проект Програми про будівництво фонтанів у місті. У документі значилося, що замовником програми є фракція Української партії у міській раді, а керівником — заступник міського голови Руслана Вайда. Це був такий політичний піар-хід?
— У міській раді, серед заступників, відбувся перерозподіл обов’язків, відтак відділ капітального будівництва відійшов під моє курування. Логічно, що я значилась керівником цієї програми, адже, фінансування робіт із виконання цієї програми мало б відбуватися через відділ капбудівництва.
Питання будівництва фонтанів розглядалося ще за попередніх мерів. Щодо того, чи потрібні місту фонтани — однозначно так! Подивіться навколо — у місті хочеться змін. Ми вкладаємо кошти у дороги, ремонти шкіл, медичних закладів, музеїв, заміну мереж… Так, місто має розвивати свою інфраструктуру і досі її стан уже на досить непоганому рівні. Думаю, ми можемо дозволити собі вже і трохи свята. Приміром, відкриття нового кінозалу стало для Калуша непересічною подією, а переповнені зали доводять, що калушани хочуть не тільки добрими дорогами їздити. Схожа ситуація — і з фонтанами. Якщо дивитися на кошториси — так, це дорого, кілька мільйонів гривень. Може не в цьому році, але фонтани, на мій погляд, мають бути.
— Ви двічі балотувалися до міської ради від Української партії, і двічі — перемагали на окрузі. Як бачите своє політичне майбутнє?
— Я ніколи не вступала до жодних політичних партій і наразі не планую. Пройшла від УП, бо наше законодавство не дозволяє участь у виборах людині, яка не має за плечима політичного бренду. Коли балотувалася, могла обирати будь-який округ. Проте зупинилася на вул. Січових Стрільців, де прожила понад 25 років. Там знають мене, мою сім’ю… І хоча влада не додає балів, мій показник на виборах двічі був одним із найвищих у місті. Я вважаю, що це таки про щось свідчить. Наразі, за катастрофічним браком часу, на окрузі практично не буваю. Зрештою, я зараз і не можу бути виразником інтересів якоїсь політичної сили, адже працюю у виконавчій владі. Проте на наступні вибори піду обов’язково.
— До Вас як до заступника є зауваження про розмежування влади і бізнесу. Ви прийшли в міську владі із бізнесу, яким досі займається вся ваша сім’я…
— На мій погляд, я є оптимальним варіантом представника влади у матеріальному плані. Ні мій чоловік, ні моя сестра не беруть участі ні в закупівлях, ні в тендерах, не претендують на жодні будівельні роботи. Це — принципово: не мати жодного стосунку до бюджетних грошей. Мені і без цього коштів вистачає — для мене, моєї сім’ї і — ще щоб іншим допомогти. Єдине, що мені могли за всі ці роки закинути — це добудова до торгового центру «Терези». Однак, дозвіл на реконструкцію нам видали ще у 2004 році.
— Дякую за розмову, Руслано Богданівно.
ПЕРЕЛІК пільгових категорій, які користуються безкоштовним проїздом без обмежень:
— інваліди I групи та інваліди з явними ознаками каліцтва;
— інваліди Великої Вітчизняної війни та війни в Афганістані, інваліди ОУН-УПА;
— діти до 10-ти років у супроводі батьків, які оплатили свій проїзд; діти-сироти та діти, які мають опікунство;
— потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС I та II категорій;
— ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники бойових дій та ОУН-УПА;
— діти, хворі на церебральний параліч та особи, що їх супроводжують;
— діти-інваліди та інваліди I і II груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого).
Всього: 5715 осіб. Крім того, у Калуші проживає 19,8 тис. пенсіонерів.
