Рятівний препарат може коштувати інсулінозалежним особам до 600 гривень на день Інсулінозалежні люди роблять до шести ін’єкцій препарату на день. Вартість однієї ампули інсуліну коливається у межах 100 гривень. Відтак, тільки на життєво необхідний препарат треба кількасот гривень на день. Треба витратитися і на лікування, і на дієтичні харчі, які має вживати хвора людина. У результаті, багатьом діабетикам купувати інсулін власним коштом — не по кишені. І, зрештою, держава гарантує безкоштовне забезпечення препаратом тих людей, яким він необхідний. Однак, уже більше місяця інсуліну у поліклініках міста і району хворі не отримують.
— Якщо при цукровому діабеті другого типу рівень глюкози у крові можна регулювати, змінюючи фізичну активність і кількість спожитих калорій, то при діабеті першого типу без інсуліну не обійдешся, — наголосив голова фонду “Діабетик” Віктор Загородній. — Наша організація не приходила до влади сім років. Однак, цього разу важка ситуація склалася у багатьох хворих калушан.
Спочатку люди мали намір навіть пікетувати міську раду. Проте, зійшлися на конструктивній розмові із головним ендокринологом району Галиною Зелик і в. о. заступника міського голови Василем Турчином.
— У першому кварталі всі хворі по потребі були забезпечені інсуліном майже на 100%. Інсуліни на перший квартал 2012 року були передбачені програмою на 2011-й рік, оскільки на практиці саме у першому кварталі відбувається тендер, у зв’язку з чим можуть виникати затримки із забезпеченням інсулінами. У квітні у Києві повинен був відбутися тендер. Але вітчизняний завод із виробництва інсулінів “Індар” подав скаргу до Антимонопольного комітету України з тим, що не реалізується велика кількість вітчизняних простих (швидкодіючих. — Авт.) інсулінів, а інсуліни — добрі, ідентичні до імпортних. Антимонопольний комітет цю скаргу розглянув, а тендер — призупинили до 23 травня, — пояснила Галина Зелик. — Тендер проходив за територіальним принципом, тобто, розподіл інсулінів відбувався по областях. Частина областей залишилася із такою проблемою. Нещодавно тендер для Прикарпаття відбувся, і розподіл — теж. Але ми поки що не маємо документів про те, скільки і яких інсулінів прийде у нашу область.
Поганого інсуліну не буває?
Прикарпаття — не єдиний регіон, де не вистачає інсулінів. Ще близько десятка областей України відчувають нестачу цих ліків. Хоча, тільки у нашому місті проживають 3318 хворих на цукровий діабет, із них 548 осіб — інсулінозалежні. Із них 346 — міські жителі, а 242 — мешканці району. За перший квартал цього року діагноз “цукровий діабет” встановлений 102-м хворим, із яких інсуліну потребують 7 осіб. Не всі із півтисячі мешканців міста і району мають достатню кількість інсулінів, щоб перебути кризу. Тим паче, що нові інсуліни у місто надійдуть за 2-3 тижні. Якщо, звичайно, не буде непередбачуваних ситуацій. І навіть тим хворим, хто у змозі придбати інсулін самотужки, зробити це зараз не так і легко. Донедавна інсулін був у вільному продажу в аптеках. Але, за умови безкоштовного інсулінозабезпечення, продавати цей препарат — не вигідно. Адже на вітринах він застоюється, а тим часом закінчується термін придатності. Тому власники аптек у Калуші його більше не завозять. Знайти ліки можна тільки у кількох спеціалізованих аптеках в обласному центрі, а також — замовити.
Ті, хто залишився без препарату, змушені тимчасово переходити на інші види інсуліну.
— Хворі, які залишилися без інсуліну, а особливо це стосується людей, які приймають імпортні види інсуліну, повинні йти до своїх ендокринологів, радитися, консультуватися, і переходити тимчасово на інші види. Це довго тривати не буде. Тим паче, що район і місто ще мають певні запаси препарату. Якщо у міській поліклініці є незначні запаси складних інсулінів, то у районній ситуація — гірша, адже там є тільки прості інсуліни. Проте, думаю, варто дослухатися до спеціалістів і переходити на ті інсуліни, які наявні. Поганого інсуліну не буває. Добрий той інсулін, на якому є компенсація цукрового діабету, тобто, нормальний цукор. Є, звичайно, індивідуальна непереносимість того чи іншого різновиду. Тому прошу звертатися, чи навіть лягати на стаціонарне лікування на цей короткий період для переходу. Ми завжди допоможемо, — обіцяє головний ендокринолог міста.
Віктор Загородній пропозицію змінити вид інсуліну сприймає насторожено. Тим паче, називає згубним перехід з іноземного на український інсулін.
— Чомусь можновладці їздять на іномарках? Чому — не на “Ланосах”? Це ж — також машини, і вони також їздять. Аналогічна ситуація — з інсулінами, — порівняв у коментарі “Вікнам” Віктор Загородній. — Змінювати інсулін можна тільки, переходячи із гіршого на ліпший, а не навпаки. І, взагалі, без потреби змінювати інсулін — не варто, адже можна зіткнутися із різноманітними наслідками, навіть — найтяжчими. У жодному випадку не можна самостійно змінювати інсулін. Задля цього люди лягають у стаціонар, де за ними наглядають медики.
У зміні виду інсуліну нічого негативного немає, якщо підійти до питання зважено і — з допомогою лікарів. За свідченнями медиків, вітчизняні інсуліни нині — доброї якості. Хоча, негативний стереотип про згубний вплив українського інсуліну на організм ще досить поширений серед людей, які хворіють діабетом. Через це не всі хочуть переходити на інсулін українських виробників.
— Є деякі принципові люди, які кажуть: не хочу. Проте, у нас є і такі хворі, які перейшли із імпортного на вітчизняний інсулін, і кажуть: як на світ народилися. Я не говорю про дітей і підлітків, протікання діабету у яких — набагато важче, ніж у дорослих. Це — білковий препарат, а білок — не завжди сумісний із білком людини. Але це можна індивідуально врегулювати, — запевнила Галина Зелик.
Влада реагуватиме ситуативно
Наразі найбільше з-поміж пацієнтів ендокринологічного відділення стаціонару Калуської ЦРЛ — діабетики. Із початку року із 400 хворих, пролікованих у відділенні, майже 300 — із діагнозом “цукровий діабет”. Переважно ускладнення виникають саме у людей із важчою, першою формою недугу. І, якщо хворий починає отримувати інсулінове лікування, то це, фактично, — на все життя.
Зрештою, самі діабетики наголошують: у бюджет треба закласти резервні кошти для закупівлі чи компенсації витрат на закупівлю інсуліну для хворих на діабет. Тут позиція активістів фонду “Діабетик” — досить принципова: затвердити у міському бюджеті окремим рядком кошти на випадок перебоїв із постачанням інсулінів.
— Попри те, що державна програма гарантує нам безкоштовне забезпечення якісними інсулінами, перебої у надходженні препарату — трапляються. А залишитися без інсуліну діабетикам — недопустимо. Відтак, люди мають витрачати із власної кишені немалі кошти. Ці кошти потім, практично, неможливо компенсувати. Тому міська влада має або ж шляхом перерозподілу коштів, або ж, при розгляді бюджету, щорічно виділяти гроші для забезпечення діабетиків інсуліном на випадок перебоїв із постачанням, — вважає Віктор Загородній.
Міська влада пропозицію однозначно не коментує: допоможуть, чим можуть. Проте, щоб перерозподілити кошти, їх треба звідкись забрати. А коли заледве вистачає, щоб забезпечити програму безкоштовного медикаментозного забезпечення, і при цьому дотації Держбюджету не вистачає на зарплатню медичним працівникам, говорити навіть про 100 тис. гривень на рік на інсулін — не доводиться. Хоча, вже зараз підготовлена програма забезпечення діабетиків цукрознижуючими препаратами та тест-системами. На позаштатні ситуації ж реагуватимуть у міру їхнього виникнення.
— Проект такої програми підготували спеціалісти Калуської ЦРЛ. Проект опрацювали, будемо виносити на наступну сесію. Але винести програму на затвердження і затвердити її — не значить зняти проблему. Щоб виконувалася програма, необхідне фінансування. Для фінансування програми, де включені тест-смужки, цукрознижуючі препарати, сума коштів є немалою. Потреба тільки для міських мешканців — 100 тис. гривень на місяць. Приблизно стільки ж потребують хворі із району. Відтак, за 12 місяців набігає майже 2,5 млн. гривень. Звичайно, місто допомагатиме, чим може. Проте, осягнути все немає змоги, — резюмував в. о. заступника міського голови Василь Турчин. — Тому всі калушани, які звернуться до медиків, будуть або забезпечені інсуліном, який є у запасах, або ж — ляжуть у стаціонар для тимчасового переходу на інший різновид інсуліну, або ж, в окремих випадках, буде складений список людей, яким потрібен виключно конкретний вид інсуліну, і буде здійснена разова закупівля потрібних препаратів.
Тим часом, медиків запевнили: наступного року інсулін надходитиме без проблем, адже тендер на закупівлю цих ліків на перший квартал 2013 року проводитимуть у грудні 2012 року. Проте, діабетики обіцянкам не вельми радіють, адже досі не отримали навіть тої кількості препарату, який мали отримати ще минулого місяця.
