Іван Конопа у гостях у "Вікон". Фото Юрія Тимощука Клуб органічного землеробства створений у Калуші 5 років тому. Ті, хто не має наміру неухильно дотримуватися принципів органічного землеробства, може звідти почерпнути чимало корисних порад із обробітку городної ділянки. Тим паче, що калуські грунти не є надто родючими.
Ситуація із дачництвом у Калуші — неоднозначна. З одного боку, останнім часом середовище для вирощування овочів, ягід і фруктів стало ліпшим. У основному, через зменшення викидів у довкілля продуктів діяльності хімічних підприємств. Коли “хімія” працювала на повну потужність, із Калуша почали зникати хрущі, не можна було виростити огірків.
— Не родили плодові дерева. Знижувалися врожаї, зокрема, яблук і картоплі, — згадує голова садового товариства “Хімік” Іван Конопа. — Однак, тоді значно більше людей обробляли свої дачні ділянки. Наразі у товаристві “Хімік” 2800 членів, які користуються 180-ма гектарами землі на 6-и масивах у Калуші і за його межами. За радянських часів таких садових товариств у нашому місті було два десятки. Тепер залишилися три. І навіть у нашому товаристві площа необроблених земель зростає з кожним роком. Найгірша ситуація — в Угринові. Там із 75-ти гектарів оброблено хіба що 15-ть. А ось найліпша ситуація з обробітку землі — у районі автопарку. Це пояснюється зручністю добирання до дачних ділянок. Хоча, часто землю просто немає кому обробляти. Колись дачництвом займалися і молоді сім’ї. Це прищеплювало дітям любов до праці. А тепер молодь цікавиться дачами тільки з метою вкрасти щось і здати його на металобрухт.
Іван Конопа констатує: із майже 3-х тисяч членів садового товариства “Хімік” найбільш активних —300-400 членів. Вони не тільки справно сплачують членські внески, але й активно відвідують семінари з садоводства і городництва, які товариство влаштовує раз на місяць. І, взагалі, не варто думати, що праця на дачі — одноманітна і нецікава. Там також є чимало новинок і “модних” тенденцій. Застосовуючи їх, можна із мінімальним навантаженням отримати дуже добрий урожай. Хвиля органічного землеробства докотилася і до калуських дачників. Іван Конопа і сам потроху переходить на органічне городництво.
— Ідея органічного землеробства полягає у тому, щоб витрачати мінімальні фізичні зусилля і зовсім не використовувати хімічних чи мінеральних добрив. Землю не потрібно копати. Її обробляють спеціальним засобом — плоскорізом. Застосовують технологію мульчування — покриття грядок перегноєм, сухим сіном тощо. Нічого, ні коріння, ні листя, ні бадилля, яке випололи із грядок, не спалюємо і не викидаємо. З усього робимо перегній, або ж — матеріал для мульчування. Одного року дачник із Угринова спробував садити картоплю не у землю, а просто під сіно, яким покрив грядку восени. Вродило багато картоплі. І восени йому залишилося тільки забрати врожай з-під сіна. Загалом, за умови ведення органічного господарства, із однієї сотки цілком реально зібрати 400-500 кг картоплі. За бажання урожай можна збільшити до 900 кг, — переконує Іван Конопа. —
Захист рослин відбувається не за допомогою хімічних, а — біологічних препаратів. Наприклад, із колорадським жуком борються спеціальним препаратом. Жуки гинуть не від отруєння, а від голоду. А кротів легко відлякати вертушками, зробленими із пластикових пляшок.
Наразі розмір дачних ділянок калушан — 6-12 соток. Цієї площі вистачить, щоб повністю забезпечити овочами, ягодами, фруктами сім’ю з трьох осіб, і частину — навіть продати. Тим паче, що нині — саме час почати обробіток землі. Затяжна весна жодним чином не позначиться на врожаях дачних насаджень.
— Свого часу я працював агрономом, тож, до Благовіщення на полях нічого взагалі не робили. Ось, нині саме час садити моркву. А з картоплею можна дещо почекати. Тим більше, що перед тим, як братися безпосередньо до висаджування картоплі, варто залишити ямки на кілька днів. Тоді грунт підсихає, прогрівається. І картопля сходить швидше, — радить Іван Конопа. — Догляду у квітні потребує і сад. Проте, на цей час варто вже завершувати щеплення дерев. Можна ще садити саджанці. Проте, варто вибирати ті, які вирощені у найближчих розсадниках. Хоча, у наших умовах може плодоносити і персик, й абрикос. Але такі саджанці варто вирощувати самотужки, з кісточки. І — варто пам’ятати, що особливо абрикос боїться морозу. Придатні до вирощування у нас і дині, і кавуни. Однак, тут треба дуже ретельно обирати сорт. Із мого досвіду знаю: кавуни — ростуть, але належного смаку не мають. Вочевидь, їм не вистачає сонця. А ось помідори — чудово зростають. У нашому товаристві є такі дачники, на ділянках у яких — по 50-60 сортів помідорів. А найбільш “модною” культурою серед калуських дачників є чорний кмин. Споживання його подрібненого насіння, кажуть, може значно збільшити тривалість життя.
Членські внески до садового товариства сплачує тільки п’ята частина дачників
Проте, дачництво — це не просто задоволення, але і — певні обов’язки. І вони стосуються не тільки обробітку землі, але й обов’язків, передбачених статутом садового товариства. І один із головних — сплата членських внесків. Розмір річного членського внеску становить 30 гривень. Проте, навіть цю незначну суму більшість із дачників — не платить.
— Багато з дачників не розуміють, що сплата членських внесків — обов’язок, передбачений Статутом і поширений на всіх членів товариства. Наразі із майже 3 тис. членів товариства справно сплачують членські внески тільки кількадесят. Проте, саме садове товариство як громадська організація створене виключно для задоволення потреб самих садівників. Це — і забезпечення пільгового проїзду, зокрема, у масиви “Височанка” та “Загір’я”, “Кар’єр”, “Зелений Яр”, сади №№ 2, 3, 4. Товариство долучається до забезпечення енергопостачання, організовує навчання садівників, надає допомогу в оформленні документів для приватизації дачних ділянок. І це — не повний перелік усіх послуг, які надає садове товариство. Наприклад, під час повені 2008 року за безпосереднього сприяння товариства 238 дачників отримали компенсації за підтоплені ділянки.
Водночас, інших засобів для провадження діяльності, ніж членські внески, товариство не має. Тож, за останніх три роки ситуація зі сплатою членських внесків виявилася просто катастрофічною. Членські внески сплачують лише 350-400 садівників, тобто 12 тис. на рік гривень, при плані — 75 тис. гривень. Не вистачає навіть на зарплату голови і скарбника товариства, річна потреба на яку — 17 тис. гривень. Ми забули про таку річ, як відпустки, й ось уже п’ять місяців не отримуємо заробітної плати, — констатує Іван Конопа. — Тож, закликаю садівників із розумінням поставитися до ситуації. І, головне, — зрозуміти: садове товариство — це добровільне об’єднання садівників і городників. Тому будь-хто з членів товариства може у будь-який момент припинити членство у товаристві.
