Виступ Ігоря Насалика у чемпіонаті відбувався під "Адажіо". Фото з архіву Ігоря Насалика 11 травня у Києві відбувся ІІІ чемпіонат України із бодібілдингу, фітнесу і атлетизму за версією Всесвітньої федерації WBPF. Ігор Насалик — третій у категорії “Ветерани”.
Новина миттєво стала топ-темою у місті, й облетіла навіть усі столичні засоби масової інформації. Мер Калуша, якому восени минулого року виповнилося 50, був найстаршим серед учасників змагань. І, попри це, йому таки вдалося увійти до трійки найсильніших на чемпіонаті — із 16-и учасників у його віковій категорії і 170-и, які брали участь у змаганнях загалом. Міський голова Калуша отримав “респект” і від досвідчених спортсменів та тренерів. А коли Ігор Насалик виходив на сцену, то навіть ведучий зауважив, що досягти такого результату у 50 років — просто неймовірно. Крім того, міського голову підтримував численний “фан-клуб” із його калуських підлеглих і колег.
До речі, учасники чемпіонату не просто мали вийти і покрасуватися перед журі і глядачами. Для ліпшої наочної демонстрації пропорцій тіла і рельєфу м’язів атлети мали ще і виконати хореографічну композицію. Ігор Насалик “танцював” під “Адажіо”. Хореографія, за його словами, далася легко.
Виступ поставили за 1,5 години — стараннями здібного спортсмена і хореографа.
Тренуючись тільки 4 роки, Ігор Насалик досягнув такої ж форми, як і спортсмени, які тренуються десятиріччями. Хорошим результатом завдячує і тренерові Елеонорі Шудрик, з якою пройшов увесь етап тренувань без жодної травми. Тож, нині темпові життя міського голови може позаздрити навіть молода людина. А сам він жартує, що міг би стати кваліфікованим тренером. Пропозиції стати до тренерської лави, до речі, надходили до Ігоря Насалика навіть у Великобританії та Об’єднаних Арабських Еміратах.
— За час тренувань я зрозумів, що це чудово — мати змогу моделювати власне тіло. І навіть за такої форми готуватися до змагань було доволі нелегко. Процес інтенсивної підготовки тривав 4 місяці. Фактично, щоранку плавав у басейні. А перед тим мав ще комплексні заняття у тренажерній залі. Увечері проводив два тренування зі спінінгу. Спав по 6 годин. Причому, нормально себе почував. Спеціально тренувався, коли перебував у Києві, адже на завершальній стадії тренувань мені навіть довелося взяти відпустку. У тренажерній залі доводилося просиджувати надзвичайно багато. Для прикладу, моя розминочна вага на тренуваннях була 120 кілограмів. Я піднімав її по 6-7 разів. Бігав по 6 кілометрів. Я принципово не вживав жодних хімічних добавок. Приймав тільки риб’ячий жир і комплекс мінералів. Тому у команді мене називали “натуралом”, — жартує Ігор Насалик. — І, окрім посиленого темпу тренувань, доводилося і дотримуватися суворої схеми харчування. Я повністю виключив із раціону солодке. Його вживав тільки рано — грейпфрут, і на обід — одне зелене яблуко. Хоча, безпосередньо перед змаганнями виключив із меню і їх. Крім того, впродовж останнього тижня перед чемпіонатом я не вживав солі. І три дні до чемпіонату — не пив узагалі. Цей процес називається у спортсменів “сушитися”. Тобто, із організму виводять воду, щоб краще було видно рельєф м’язів. Якщо дуже хочеться пити, то можна рятуватися соком лимона — у невеликих кількостях. Хоча, дехто із конкурсантів не витримував безпосередньо перед конкурсом, і випивав трохи води. А, між іншим, уже 150 мл рідини, коли організм доведений до такого стану, можуть “зробити погоду”.
Ігор Насалик наголошує: пропагує просто досконалий фізичний розвиток. Тому не є шанувальником до жаху “перекачаного” тіла. І сам принципово не називає себе бодібілдером, а виключно — атлетом. Категорія, у якій мер Калуша змагався на чемпіонаті України, — атлетичний бодібілдинг. Тут акцент зроблений, власне, на пропорціях тіла. Тому і міський голова із “робочою” вагою у 86 кілограмів і ростом 188 сантиметрів заздалегідь мав непогані шанси на перемогу. “Бронза” у чемпіонаті із фітнесу і “золото” на чемпіонаті із пауерліфтингу, який відбувся у Калуші три роки тому, дають підставу говорити, що міський голова має вагомі здобутки у спорті. І, як він сам стверджує, на цьому атлетичну кар’єру завершуватиме. Проте, не залишить заняття спортом. Хоча нині в Ігоря Насалика — нові грандіозні плани.
— Маю ідею взяти участь в автогонках. Якщо вдасться, то наступного травня вони відбудуться у Калуші. Авта поки що не маю. Але його технічним переоснащенням займається старший син, — каже Ігор Насалик. — А вже найближчим часом планую кинути палити. Перед чемпіонатом — не наважувався завдавати організму такого стресу. Але перейшов на “легші” цигарки. Відтак, пообіцяв собі, що кину палити після дня народження дружини (день народження Гюзель Насалик майже збігається із Днем міста у Калуші — 27 травня. — Авт.).
Сам Ігор Насалик зізнається: брав участь у чемпіонаті не для “галочки” в особистому заліку. А для того, щоб показати взірець для молодих людей, у тому числі — і калушан. Адже вже нині може похвалитися великою кількістю молоді, яку власним прикладом зміг долучити до занять спортом.
Варто тільки згадати групу зі схуднення, яка допомогла деяким жінкам скинути по 10-14 зайвих кілограмів. Цього року до Дня міста калуська молодь отримає “у дарунок” оновлену тренажерну залу спорткомплексу “Будівельник”. Уже днями туди закуплять обладнання на 110 тис. гривень. Зала буде відкритою, і там безкоштовно зможе займатися кожен охочий. Тож, можливо, Ігор Насалик тільки відкрив для калушан переможний залік у головному атлетичному чемпіонаті України, а попереду — нові перемоги і міського голови, і калушан.
Гюзель НАСАЛИК, дружина міського голови:
— Ігор, якщо вже до чогось береться, то долає максимальну планку. Мушу визнати, що у спорті він давно догнав і навіть випередив мене. І це мене дуже тішить, адже чоловік має бути сильним, витривалим і здоровим, бо на нього покладена відповідальність за дружину і дітей. А завдання дружини і матері — створювати тепло і затишок у домі, дарувати близьким людям любов і турботу. Для мене важливим є все, чим займається мій чоловік. Я готова його підтримувати завжди, і маю надію, що мені вдається це робити.
Що стосується чемпіонату, то це — просто ще одна висота, яку Ігор повинен був підкорити, і він це блискуче зробив. Я ж ніколи досі не бувала на таких чемпіонатах. Тому і процес підготовки, і сам захід були для мене великим відкриттям. Усвідомила, що людина може просто ліпити своє тіло, як творець. І це — вражає!
Я бачила, скільки зусиль Ігор щоденно докладав для підготовки. Повірте, це — дійсно титанічна робота, причому, як фізична, так і психологічна. Звичайно, мені боляче було за цим спостерігати, особливо, коли доводилося годувати чоловіка недовареним, диким рисом чи сухою курячою грудкою без солі. А останні три дні Ігореві взагалі не можна було пити. І це — у 30-градусну спеку! Але жодного разу у мене не виникало бажання зупинити його. Та і це було б неможливо. Тож, підтримувала його, як могла: відгородила від побутових проблем, намагалася створити комфортний психологічний клімат, і готувала потрібну їжу, яку, до речі, і сама їла — із солідарності.
Перемога Ігоря була чудовим прикладом для синів. Особливо сильно був вражений молодший, Ігор. Того ж вечора він побіг на спортивний майданчик підтягуватися на перекладині. І досі робить це щодня без будь-яких нагадувань. Не важливо, яким видом спорту він надалі займатиметься, але від цього він тільки виграє, ставши впевненим і здоровим.
Я ж частіше займаюся спортом удома, оскільки економлю час. Мені подобаються кардіотренування, тому мій улюблений тренажер — бігова доріжка, яку мені, до речі, подарував чоловік на його день народження (Сміється. — Авт.). Надаю перевагу швидкій ходьбі на свіжому повітрі. Ігореві ж більш до снаги силові види спорту і спінінг. Але під час поїздок ми із задоволенням разом ходимо до тренажерної зали.
Елеонора ШУДРИК, тренер Ігоря Насалика:
— Чемпіонат однозначно професійний — це було видно неозброєним оком. У цих змаганнях приймали участь багато сильних, тобто, професійних спортсменів. Категорію “атлетичний бодібілдинг” ми обирали з огляду на вагові і вікові фактори. Хоча, у нашій категорії були ще три учасники віком до 45 років, яким, безперечно, легше тренуватися. Чим раніше людина починає активно займатися спортом, тим довше залишається молодою і здоровою. Такий організм здатен гори звернути. Ось й Ігор Степанович продемонстрував, що у 50 років можна бути у розкішній формі.
Він якось прийшов на тренування, і каже: “Незабаром у моєї дружини — ювілей. Я хочу зробити їй дарунок. Хочу досягти досконалості свого тіла, адже вона у мене — красуня. І я маю їй відповідати. Підготуйте мене до змагань. Подивимося, що з того вийде”. І — ось результат! Ми дещо запізно почали підготовку. І я розуміла ще і те, що без “хімії” у цьому виді спорту перемогти — нереально. Тому більше зосередилися на тому, щоб досягти максимального результату до ювілею дружини.
Я працюю з Ігорем Степановичем уже впродовж 4-х років. Він — дуже пунктуальний й енергійний. Його не потрібно нікуди квапити, ні до чого змушувати. У нього —неймовірне постійне прагнення вперед і тільки вперед. Він — постійно на позитиві, і це часто пом’якшує різні ситуації. А ще у нього — дуже тонке і гостре мислення, і він постійно — на вістрі, і, водночас, легкий у спілкуванні і веселий.
З іншого боку, максимально викладаючись на тренуваннях, Ігор Насалик, відповідно, того ж вимагає і від оточення. Він тривалий час займається спортом і тямить у різноманітних спортивних нюансах. Тому, щоб із ним працювати, слід і собі тримати високу планку. Тому, зізнаюся, що часто перед тренуваннями навіть дещо хвилююся за те, щоб вони відбулися на високому рівні, і — без помилок із мого боку. Я треную вже упродовж 12-и років. Проте, мушу визнати, що впродовж цього часу не мала такого досвідченого і витривалого спортсмена, як Ігор Насалик.
Ігор Степанович — “натурал”, тобто, спортсмен, який тренується без “хімії”, на ресурсі власного організму. Тому ми прийняли рішення готуватися до тренувань принципово без фармакологічних препаратів. Відтак, навантаження було втричі більшим, ніж за умови прийому хімічних добавок. Тому у нього було по 2 тренування вранці і ввечері. І ще — так звана “білкова сушка”. Хто знає, що таке білкова дієта, зрозуміє: це — каторжна праця.
На моє переконання, досягти високого результату Ігореві Степановичу допомогли його працелюбність, цілеспрямованість і любов до дружини! А ще мене здивувала його величезна енергія. Він — постійно у тонусі. На мої запитання він постійно відповідав: “Я у нормі!”. Думаю, що в історії знаємо мало прикладів чоловіків із такою великою силою духу. Напрошується аналогія із Іваном Піддубним, який досягнув успіху не тільки завдяки відмінній фізичній формі, але й умінню використовувати раціональне мислення.
Але, безперечно, головний помічник Ігоря Насалика — його чудова сім’я.
Оксана ТАБАЧУК, заступник міського голови:
— Раніше я не мала змоги побувати на подібних змаганнях. І, чесно кажучи, не здогадувалася, що це — настільки видовищно. Ми мали змогу побувати і за лаштунками шоу, побачити, як учасники гримуються, як вони готуються до виходу на сцену. І, звичайно, як хвилюються.
Безперечно, вражає і те, що ми побачили на сцені. І досі підлеглі знали, що Ігор Насалик активно займається спортом. Останнім часом він справно готувався до участі у цьому чемпіонаті. Проте, дуже цікаво було побачити свого керівника у зовсім іншому амплуа. Коли бачиш людину щодня в офіційній атмосфері, то, звичайно, цікаво побачити її і як учасника спортивних змагань.
Тож, ми, колективами депутатського корпусу й апарату міської ради, вирішили сформувати невелику групу підтримки. Хто мав бажання і можливість, поїхали у Київ. Усього калушан на шоу було десятеро. Була присутня сім’я Ігоря Степановича і його київські знайомі. Тож, навіть попри те, що зала була заповнена вщерть, “група підтримки” у міського голови зібралася дуже велика і дуже активна.
Ми кілька разів скандували “Калуш!”, а потім — “Насалик — супермер, Насалик — супермен!”. Хоча, решті конкурсантів “кричалок” не присвячували. Проте, ми мало на це зважали, адже просто хотіли донести свою підтримку. Адже хвилювався і сам спортсмен, і його сім’я, і, звичайно, їхнє хвилювання передалося і нам.
І вже по тому, як міський голова приймав привітання з перемогою, було дуже приємно і зворушливо почути від сина Максима такі слова: “Для мене батько — ідеал у всьому. І нині він ще раз показав, як треба ставити для себе мету, і як — досягати її. І, до чого у житті я не прямував би, батько завжди мене підтримував і підказував правильний шлях”.
