Журналістка "Вікон" полежала у вулику-лежаку. Фото Марти Галкіної Станіслав Скиданович — пасічник у третьому поколінні, колишній шахтар. 61-річний чоловік влаштував у себе на подвір’ї оригінальну систему оздоровлення — вулик-лежак. Спочатку хотів підвищити імунітет у себе та великої родини: трьох дітей, шести онуків та правнучки. Потім до нього почали звертатися сусіди та навіть — місцевий священик.
30-річна Ольга Петрова приїхала до Станіслава із Бережниці. Вона випадково дізналася про бджолину «сауну».
— Мені доводиться довго чекати автобуса на зупинці, от і читаю розклеєні пропозиції на дошці оголошень, — каже Ольга Петрова. — Якось побачила таку заяву «Бджолиний вулик-лежак. Станіслав», яка мене зацікавила. А внизу — номери телефонів. Я зірвала і подзвонила. Станіслав призначив зустріч у себе на пасіці. Один раз побувала у вулику-лежаку, і, напевно, піду ще. Там добрий мікроклімат. Звук нагадує шум моря. Спочатку відчула легке запаморочення. Але на вулиці відійшла — і нічого. Я, зазвичай, прокидаюся по кілька разів на ніч, але після першого ж сеансу проспала ніч «без задніх ніг».
Обійстя пана Станіслава — на самій горі Височанка в однойменному житловому мікрорайоні Калуша. У дворі буквою «П» розставлено близько трьох десятків вуликів, пофарбованих у різні кольори. Чоловіка зустрічаємо біля гаража, де він власноруч майструє рамки для вуликів. Здороваємося. Господар відкладає інструменти і веде на екскурсію до вулика-лежака.
Дорогою Станіслав Йосипович розповідає, що встановив вулик місяць тому. Каже, що у ньому можна підвищувати опірність організму різним недугам, навіть онкологічним захворюванням, лікувати«чоловічі» та «жіночі» недуги та «хвороби ХХІ століття»: стрес, перевтому, безсоння, простатит. Каже, що прояви хвороби після курсу лікування йдуть на спад.
«Процедурна» розміщена у дерев’яному будиночку, ззовні та зсередини обшитому липовими дошками. У кімнаті влаштовано три лави завширшки, як полиця у поїзді. Лави, насправді, є дерев’яними порожнистими ліжками, всередині яких і дзижчать бджоли. Лежачи на такому ліжку, пацієнт слухає їхнє дзижчання. Бджоли дзижчать за металевою сіткою, зазвичай закриті у вулику. Однак, коли настає час лікування, Станіслав виймає із верхньої дошки своєрідні пробки, і комахи отримують доступ до пацієнта. Вірніше, до його вух, адже вжалити через сітку жодна бджола не зможе.
— Метод називається — вижужування. Бджола гуде — її дзижчання створює особливий простір. Коли лягаєте, занурюєтеся в атмосферу блаженства. Я сам тут сплю. Заношу матрац, і вкладаюся на ніч, — каже Станіслав Скиданович.
Станіслав Скиданович запитує: Вас більше цікавить лікування чи, можливо, потрібен мед?
Станіслав розмовляє тихим голосом. Вікна зашторює. Мобільний телефон пасічник не дозволяє використовувати під час сеансу, бо він збиває роботу бджіл. Так само не радить використовувати плеєр та слухати під час сеансу музику. Бажано не розмовляти та забути про всі клопоти.
Спати на вулику напрочуд корисно для профілактики найрізноманітніших недугів, боротьби із депресією, підвищення тонусу організму.
— Хімія людину пригнічує. Людина починає думати про наслідки. А тут ви прийшли — і за десять днів імунітет підіймається на очах. Одна пацієнтка мені сказала: «Я до вас прийшла — а від вас я на автобус бігла!».
Станіслав не став би продавати рідним та сусідам «кота в мішку». Каже, що спочатку дію вулика випробував на собі.
— Я вже мав іти до лікаря. Але не хотів, — згадує бджоляр. — Ще вулика не було. Ліг на п’ять сеансів на дошку і забув, що у мене простата боліла. Коліно боліло. Дякувати Богу, пройшло.
Першими пацієнтами були рідні Станіслава Скидановича:
— Моя рідна сестра страждає на хворобу Паркінсона. Вона не спала чотири роки. Коли почала ходити, після першого ж сеансу — не могли розбудити. Племінник зранку мені дзвонить і каже: «Що робити, вуйку? Уже восьма година, а мама спить!».
Зараз у Станіслава Скидановича — до десяти постійних клієнтів. За сеанс лікування чоловік бере 40 гривень із дорослих пацієнтів. Дітей до 12 років оздоровлює безкоштовно.
ЛІКУЮТЬ 150 ТИСЯЧ БДЖІЛ
Для лікувального ефекту у вулику працює кілька тисяч бджіл. Улітку їх буде більше, ніж навесні, — кілька десятків тисяч.
Бджололікування починається, коли сім’я наповнюється бджолами (до 80 тисяч в одній сім’ї у розпал сезону. — Авт.). Сім’я зазвичай займає один вулик, але коли вони сильно розмножуються, потрібно розділити на кілька сімей. У вулику повинно бути щонайменше чотири рамки. Тоді є користь людині.Тепер — найкращий час для лікування. Бджоли добре розмножилися. Зараз у моєму будиночку – 132 рамки, ось сьогодні поставив нові. Мід, прополіс, пилок зберігається у вулику. Цими продуктами людина дихає. Виходить — інгаляція. Це вже давно досліджено.
Сеанс лікування триває від 40 хвилин до 1 години. Після кожного пацієнта бджолина «сауна», як і звичайна, обов’язково проходить санітарну обробку: вологе прибирання, провітрювання, обкурювання. Пацієнтові потрібно мати із собою чистий рушник, на якому він буде лежати.
Для відчутного ефекту відвідати сауну потрібно не менше 10 разів, каже пасічник. Після такої самої по часу перерви курс радить повторити.
Всі вулики фарбують у різні кольори, щоби бджолі було легше знайти дорогу до себе додому.
При будівництві «сауни» жодна комаха не постраждала: спеціальний контейнер є звичайним бджолиним вуликом, у якому бджоли почуваються, як удома.
Станіслав розповідає, що є умільці, які беруться влаштувати вулик навіть у багатоквартирному будинку — на балконі. Але це — неправильно: насамперед, важко для самих крилатих працівників, яким вкрай важко підійматися догори із вантажем — медом.
Бджола літає за 10 км на ріпак у Підгірки. Вона дуже навантажується, коли летить додому. І підійматися на п’ятий поверх — це те саме, що тягнути туди автомашину, — каже Станіслав.
БДЖОЛИНИЙ “САНАТОРІЙ” ПРИДУМАЛИ У КРИМУ
Першим в Україні дзижчання бджіл почав використовувати у лікувальних цілях кримський бджоляр В’ячеслав Савін, який відкрив «бджолиний санаторій», де трудяться 75 мільйонів бджіл. Саме у нього перейняв метод лікування Станіслав Скиданович. Крім Криму, вулики-лежаки є в Одеській області, Чернігові, а тепер стали популярними і на Прикарпатті. У Калуші вже кілька пасічників пропонують заснути під бджолине дзижчання. Є такі господарства і в приміських селах, зокрема, у Підмихайлі.
До Савіна їздять зірки: артисти, бізнесмени, депутати. Курс лікування у нього коштує 18 тисяч гривень.
— Я подумав — чим чорт не жартує, і зробив у себе вдома таку систему, — каже Станіслав Скиданович. — Взяв кредит у банку. Придбав за 6 тисяч гривень матеріали, і сам зробив усе власноруч. Зате мої лежаки — добротні, і підійдуть кожному пацієнту: як худенькому, так і в тілі.
ПАНАЦЕЯ — ГЛЮКОКОРТИКОЇДИ
Те, як бджоли здатні допомогти у лікуванні різних хвороб, досліджували вчені з Університету Сан-Паулу, Бразилія. Зокрема, вони опублікували висновок про ефективність методу апітерапії — лікування бджолиною отрутою, коли пацієнта за сеанс жалять кілька десятків бджіл. Дослідники виявили, що бджолина отрута може контролювати запальний процес у суглобах. Зокрема, отрута містить молекули, що збільшують концентрацію в організмі природних гормонів глюкокортикоїдів, які, у свою чергу, регулюють запалення і поліпшують згортання крові, зменшують кількість у ній холестерину, збільшують приплив крові до хворого органу, знімають біль, підвищують загальний тонус, працездатність, поліпшують сон та апетит. Вони є частиною механізму зворотного зв’язку імунної системи, що зменшує імунну відповідь (запалення). Природні глюкокортикоїди синтезуються у корі надниркової залози.
Станіслав знає про метод апітерапії, однак, сам його не застосовує через високий ризик, адже у багатьох людей можлива алергічна реакція на отруту. Тому використання цього методу потребує серйозних досліджень і ліцензії Міністерства охорони здоров’я. У той час, як лікування звуковим полем бджолиного рою, — це абсолютно безпечний метод.
Дзижчання бджіл — це звук, який є основою безопераційного підходу до лікування таких тяжких захворювань як «жіночі» та «чоловічі» хвороби, радикуліт, безсоння, хвороби нирок, суглобів, тощо. Багато вчених пов’язують це із енергетикою бджолиного рою. Адже відомо, що бджоли видають ті самі вібрації, що і людський організм. Деякі пасічники навіть записують, як дзижчать бджоли і регулярно прослуховують. Це додатково розслабляє і заспокоює нервову систему людини. Це старий і давно забутий метод, який відроджується знову і має великий попит, оскільки є профілактичним методом лікування. Цей метод – безопераційний, тому знаходить відгук у багатьох людей, які дотримуються багатовікової і перевіреної народної медицини.
Іванна Пробоїв, молодший медичний працівник фізкабінету Калуської центральної районної лікарні:
— Фізіотерапія стоїть найближче до розуміння методів нетрадиційної медицини. Ми їх використовуємо у нашій роботі — це лікування водою, електричним струмом, масажем.
Бджоли — це також лікарі, яких нам дала природа. Від них нікому не буде шкоди. Щоправда, у такій хатинці не вживаєш ніяких бджолопродуктів, однак — там дуже сильний аромат, пахощі воску і меду, ефірні масла, тощо. Тому обережними потрібно бути людям, у яких немедикаментозна алергія на мед. Їм я раджу починати із короткого перебування усередині, не більше 15 хвилин. Тоді слід відстежити реакцію свого організму, і за умови нормального стану — поступово збільшувати час перебування. Взагалі, лікарі радять слухати бджолиний шум три години. Чоловічі і жіночі хвороби, радикуліт, зоб — усі ці болячки можна лікувати таким способом. Я чула, що грижі хребта розсмоктуються, якщо полежати на вулику на спині.
Щодо лікування дітей у вулику, у медичних працівників дуже позитивні рекомендації. Єдине застереження — потрібно лікувати дітей під ретельним контролем дорослих.
— У мого брата троє дітей, і всі вони оздоровлюються у хатинці з бджолами у Підмихайлі. Меншому — 14 років. Його звідти просто не витягнеш, — каже Іванна Пробоїв — Доводиться виганяти. Сестра була із дочкою, якій три роки. Дівчина полежала годину. Сестра каже, що після того добре спала і була спокійною.