Ситуація із пільговими медикаментами настільки важка, що, за словами головного лікаря міської поліклініки Михайла Гаврил Днями до редакції ”Вікон” телефонували калушани зі скаргами на відсутність інсулінів у міській поліклініці. “Сказали: нема і невідомо коли буде”, — констатували люди.
Проблема із інсулінами — не сьогоднішня. І, як не дивно, найбільші перебої — із інсулінами одного із вітчизняних виробників.
— На обліку у міській поліклініці перебуває 2191 особа, з них 385 — на інсулінотерапії, — каже головний лікар міської поліклініки Михайло Гаврилишин. — Загалом, інсуліни підбирають індивідуально. Зміна інсуліну відбувається тільки під час стаціонарного лікування. А якщо переходити з вітчизняного на імпортний, то — тільки в обласній лікарні. Це також додає свою частку у проблему. Адже людина не може оперативно змінити інсулін, тому змушена або купувати, або якимось іншим чином виходити із ситуації. Між тим, ані медичний заклад, ані будь-хто у місті не має впливу на проблему відсутності інсулінів, адже ці ліки закуповують за державні кошти і розподіляють централізовано. Свої заявки ми подаємо вчасно, причому і — річні, і щоквартальні, адже потреби — змінюються.
Майже половина інсулінозалежних калушан використовують вітчизняний “Індар” — 182 особи. І саме з цим інсуліном у нас практично немає проблем. Найгірша ситуація — із іншим препаратом — також вітчизняного виробництва фірми “Фармак”: поставки цих інсулінів відбуваються із перебоями, а кількість — вкрай недостатня.
За словами Михайла Гаврилишина, якщо на місяць потрібно приблизно 250 флаконів “фармаківського” інсуліну, то за півроку міська поліклініка не отримала жодного. До лютого “протрималися” на залишках. За цей час медики пропонували пацієнтам інші інсуліни, але інсулінозалежні люди дуже чутливі до зміни інсулінів, тож, частина пацієнтів купують ліки самотужки. Скажімо, хворому на цукровий діабет на місяць потрібно від 1-го до 3-х флаконів інсуліну. Вартість 1 флакону фірми “Фармак”, який отримує поліклініка, — 95 гривень. У аптеках ліки коштують 120-130 гривень, і привозять їх тільки під замовлення. Загалом, на інсулінах фірми “Фармак” — 110 калушан.
Дещо ліпша ситуація — із імпортним “Протафаном”. При місячній потребі у 285 флаконів за півроку міська поліклініка отримала 320, тобто — приблизно 1,5-місячну потребу. Вартість імпортного “Протафану” — 265 гривень для поліклініки і приблизно 300 гривень — аптечна ціна. Ситуація цього року майже аналогічна до минулого.
Немає проблем і з найдорожчими інсулінами — “Лантус”, “Левемір”, “Новомікс”, “Новорапід”. Їхня вартість — 600-1000 гривень, проте, використовують ці медичні препарати тільки 40 осіб — калушани, які хворіють на цукровий діабет із народження.
— 21 червня на аптечний склад області надійшли інсуліни. Проте, нині склалася така ситуація, що казначейство з кінця минулого місяця не пропускає платежів. Тому більшість інсулінів надійдуть до міської поліклініки у перших числах липня, а інсуліни фірми “Фармак” — у другій половині липня, — каже Михайло Гаврилишин.
Між тим, якщо “інсулінова” проблема має надію на близьке вирішення, то питання пільгових медикаментів — навряд. Нині у міській поліклініці склалася критична ситуація із забезпеченням пільговими медикаментами мешканців міста. На одній із сесій Михайло Гаврилишин окреслив її так: “Люди скоро нас поб’ють за ці ліки”.
Коштів, які виділяє міський бюджет на пільгові медикаменти, часто вистачає лише на один день відпуску медикаментів. Після цього створюється ажіотаж. Адже міський бюджет виділяє ледь не учетверо менше від реальної потреби — 25-30 тис. гривень на місяць при потребі близько 80 тис. гривень щомісяця. І це — за нинішніх реалій: коли з майже 8 тис. калушан, які мають право на пільгове медикаментозне забезпечення, ним реально користуються 350-400 осіб.
Нині у міській поліклініці пільговими медикаментами забезпечують першочергово онкохворих та психічнохворих. На одного хворого, який перебуває на обліку у психіатра, фінансують приблизно 600-800 гривень. Тож, коштів критично не вистачає. І причиною того, як не парадоксально, є впроваджена у місті програма безкоштовного медикаментозного забезпечення. За словами в. о. заступника міського голови Василя Турчина, коли медицина була розділеною, місто утримувало міську поліклініку, а Калуська ЦРЛ дотувалася із районного бюджету. На пільгові медикаменти для поліклініки місто виділяло 1 млн. гривень на рік. Зараз — менше 400 тис. гривень, або ж — по 30 тис. гривень щомісяця. І цього, визнає Василь Турчин, катастрофічно не вистачає.
— Проте, така ситуація не лише щодо безкоштовних медикаментів, — стверджує посадовець. — Держава цього року на всю галузь охорони здоров’я Калуша виділила 68,3 млн. гривень. Тільки на заробітну плату при цьому не вистачає на 3,5 місяці. Станом на початок червня медицину було загалом профінансовано на 90,2 млн. гривень. Якщо відкинути витрати на програму безкоштовного медичного забезпечення, то близько 7 млн. гривень уже профінансовано поза бюджетними призначеннями. Загалом, цього року на пільгові медикаменти передбачено 456,5 тис. гривень. З них 151 тис. гривень — із районного бюджету, 148 тис. гривень — по міській поліклініці і 155 тис. гривень — по Калуській ЦРЛ.
