Від часу трагічних подій 1950 року криївка знищена і майже зникла. Могила загиблих була упорядкована 6 грудня 2009 року за участю співробітників історико-меморіального музею Степана Бандери, Староугринівського осередку товариства “Меморіал” імені Василя Стуса та представників Школи бойового гопака ім. Олекси Довбуша. Акція відбулася в урочищі Глибокий Потік, що між селами Бережницею та Підмихайлям. На символічній могилі встановили пам’ятний хрест. Тож, на черзі були розкопки криївки, щоб встановити додаткові відомості про події 60-річної давності. Крім цього, важливо було прокласти туристичний маршрут.
— За допомогою металошукача поблизу криївки ми знайшли величезну кількість гільз від совєцького автомата ППШ (повстанці називали його “папаша”), — зазначив у коментарі “Вікнам” голова “Української Варти” Станіслав Власов. — Це свідчить про запеклість бою. За свідченнями, 18 листопада 1950 року бій тривав більше години. НКВДисти зробили декілька засідок навколо, потім відкрили вогонь по бункеру, з якого відстрілювалися повстанці. Вояки УПА полягли всі, ворог кинув декілька запалювальних пляшок всередину, де міг ще хтось бути. Тіла загиблих підпільників на підводах звезли до села Бережниці, а звідти вантажною машиною — до Калуша. Наступного дня довезли на подвір’я тюрми (тепер музична школа №1. — Авт.) дуже обгорілий труп ще одного підпільника. З бункера було вилучено велику кількість організаційних документів, які не встигли згоріти. Місце поховання підпільників — невідоме. Факти свідчать про викриття криївки внаслідок зради. Під час прориву дружина Степана Слободяна — Марія-”Марта” з родини Німих убила лейтенанта НКВД. Ще один солдат-облавник був поранений у бою.
У 1991 році жителі Бережниці встановили залізний хрест і бетонний надгробок поряд із місцем, де загинули підпільники. На таблиці, яку встановили на хресті у 1996 році, були викарбувані імена чотирьох підпільників, інших вважали невідомими.
— Упродовж останніх двох років адміністрація історико-меморіального музею Степана Бандери провела роботу із впорядкування місця загибелі крайового провідника ОУН “Захід-Карпати” Степана Слободяна-”Єфрема” та його побратимів, — стверджує завідувач музею Степан Лесів. — Крім того, тривала дослідницька і пошукова робота в архівах СБУ міста Києва та Івано-Франківська. На сьогодні накопичено велику кількість матеріалів, які дозволили нам перейти до подальших практичних кроків, першим із яких було викарбувати досліджені прізвища полеглих підпільників на нержавіючій таблиці, яка буде встановлена на символічному хресті. Роботу здійснено за кошти працівників музею. Наступним кроком стала дослідницька експедиція на околицю Чорного лісу у верхів’я Глибокого Потоку, яка відбувалась 6 вересня цього року.
Під час експедиції було промарковано та розчищено дорогу, яке веде до символічного хреста у Глибокому Потоці. Прибувши на місце, учасники експедиції помолилися за упокій загиблих підпільників. Надалі ретельно обстежили місце, де була криївка, а також прилеглу територію. Усі знайдені матеріали передали до музею.
Одночасно із пошуковими роботами працівники музею розпочали відновлення повстанського схрону. Після зняття верхнього шару грунту було виявлені обгорілі залишки дерев’яних конструкцій бункера. Надалі планується завершити земляні роботи. Учасники експедиції висловлюють щиру подяку за підтримку та надані матеріали під час дослідження даної теми п. Олександру Іщуку та п. Лук’яну Вардзаруку.
Список загиблих 18 листопада 1950 року у Глибокому Потоці:
Степан Слободян-”Єфрем”, 1922 р. н. — Крайовий Провідник ОУН “Захід — Карпати”;
Марія Німа-”Марта”, 1925 р. н. — Провідник Українського Червоного Хреста Калуського Проводу ОУН;
Прокіп Духович-”Дора”, 1922 р. н. — Провідник СБ Калуського окружного Проводу ОУН;
Василь Камінський-”Галенко”, 1923 р. н. — охоронець Калуського окружного Проводу ОУН;
Іван Морис-”Дуб”, 1926 р. н. — охоронець Калуського окружного Проводу ОУН;
Іван Юрків-”Кармелюк”, 1926 р. н. — охоронець Калуського окружного Проводу ОУН.
Імена ще двох повстанців достовірно не встановлені.