Маршрут прорубано! Фото Юлії Баліцької Калуш має досить вигідне розташування навіть попри те, що не є туристичним центром. Через наше місто веде траса на Долину. А звідти — у цілий клондайк туристичних місцин: Моршин і Турскавець, відразу два шляхи на Закарпаття, і — безмежний простір гірських туристичних цікавинок. Тому Калуш у туристичному маршруті, без сумніву, потрібен. Хоча, досі, як гіганта хімічної промисловості, у туристичну стратегію Калуш не допускали. Тому ті, хто цікавиться географією промислових й екологічно небезпечних об’єктів, про наше місто — знають. Решта туристів, проїжджаючи об’їзною дорогою повз Калуш, хіба що саркастично примовляють: “Така велика вивіска з назвою, а, насправді, звичайне село”.
— Якщо людей притягує Чорнобиль, то чому б їм не цікавитися і Калушем? — дивується власник туристичної компанії Віктор Павлів.
Калуський туризм — це кілька напрямків: історичний (маршрути Старим Калушем), індустріальний (мандрівки місцями колишньої промислової міці нашої області) і навіть — спортивний. Як стверджують туристичні оператори, Калушем, і справді, цікавляться у контексті можливості екскурсії у місця екологічної катастрофи, зокрема, — на Домбровський кар’єр.
Проте, проблема — комплексна. З одного боку, у Калуш не хочуть їхати туристи. Бо, не знають, навіщо сюди можна їхати. По-друге, ні самих туристів, ні туристичних агентів не інформують навіть про потенційну туристичну привабливість нашого міста. По-третє, чи воно, насправді, може бути привабливим, якщо, здебільшого, не цікаве навіть його мешканцям. У Івано-Франківську, наприклад, з нагоди 350-річчя міста кожних вихідних для мешканців міста влаштовували екскурсії центральними вулицями. З тим, щоб люди знали історію свого міста. У Калуші, на жаль, історія і краєзнавство не сприймаються серйозно. І перспективи збільшення туристичної привабливості — вкрай низькі. Хоча, всі хочуть бачити тут гостей і туристів. Хоча поки що, за словами працівників турфірм, попит на Калуш — нульовий.
— У Калуші потрібно розвивати туризм. Не може бути, щоб місто не мало що показати гостям. Хоча, мушу констатувати, що зараз увага до Калуша як до туристичного міста — відсутня. Люди, фактично, не запитують про нього — у жодному контексті. У нас на Калущині є музей Степана Бандери. Ми возимо туди дітей. Але, можливо, вони ще занадто малі, щоб сприймати інформацію. Зрештою, більше людей цікавляться нашою екологічною ситуацією. Тому, думаю, що саме промисловий туризм варто розвивати у нашому місті. І — найперше, слід подбати про розвинену інфраструктуру для потенційних відвідувачів нашого міста, — каже керівник турфірми Марія Сениця. — Наразі ж найбільш активно туристи цікавляться екскурсіями до замків, їздять у гори, на озера, на скелі Довбуша.
ПЕРШИЙ ПІШОВ
У Калуші також планують туристичну екскурсію. Проте, поки що тільки одну — для представників влади. Як зазначив у коментарі “Вікнам” краєзнавець Богдан Яневич, у рамках святкування Дня міста представників влади запросять на екскурсію Калушем. Не просто — щоб дізнатися історію, а — щоб побачити туристичний потенціал і зрозуміти, що потрібно для його реалізації. Для зручності туристів — особливо важливих і пересічних — 26 квітня вже зробили перший крок: розчистили майданчик позаду приміщення колишньої друкарні. Планують на стіні будинку розташувати банер із інформацією про будівлю. Саме колишню друкарню вважають одним із найбільш цікавих об’єктів на туристичній мапі центру Калуша, і — найбільш болючих.
Новий туристичний маршрут для влади прорубують через хащі
Приміщення пустує багато років. Хоча, колись було осердям світського життя Калуша.
— Приміщення збудоване підприємцем Коломійцем на початку минулого століття. Там були розташовані ресторан і казино. А прибудова (крило, у якому нині розташований відділ ведення державного реєстру виборців. — Авт.) була зроблена пізніше. Без сумніву, ця будівля — цікава краєзнавцям. І ми плануємо, після отримання всіх дозволів, її детально вивчити. Адже, приміщення цікаве, зокрема, своєю історією. Наприклад, можна припустити, що, коли тут діяли ресторан і казино, тут зупинялися, загалом, небідні люди, сходилися заможні калушани. Є відомості, що у підвалі приміщення був навіть басейн для живої риби. Можливо, щоб свіжою подавати до столів у ресторані. А вже всередині минулого століття будівлею відало НКВС. Тож, можливо, ці стіни і підземелля ховають і багато страшних знахідок. Тому першим кроком ми почали розчищувати майданчик позаду будівлі. З тим, щоб люди могли б просто підійти і подивитися на будівлю. А потім будемо шукати дозволів і вивчати саму будівлю, — каже голова Калуського місцевого осередку історико-просвітницького товариства “Меморіал” ім. Василя Стуса Богдан Яневич. — Хоча, насправді, набагато більш цікавим буде дивитися не на занедбану будівлю, а — на діючий об’єкт. Що тут може бути — можна вирішити на конкурсі. Звичайно, історики і краєзнавці вболівають за те, щоб сюди переселили музей. Адже планування цього приміщення дуже для цього пасує. Хоча, для того, щоб будівля не стояла пусткою, вона може бути використана за будь-яким призначенням. Але найбільш доцільно його визначити все ж на конкурсі проектів.
Хоча, якщо нині навіть пересічний калушанин захотів би пройтися цікавими історичними місцинами Калуша, то вони його, ймовірно, надто сильно засмутили б. Зовсім поряд від напівзруйнованої друкарні — залишки намагання реконструювати міську Ратушу. На вул. Чорновола помалу руйнуються залишки старого калійного заводу. На площі Героїв — ще одна новітня руїна: приміщення колишнього кінотеатру “Відродження”.
Краєзнавці Калуша кажуть: із сокирами і бензопилами рухатимуться до руїн Ратуші, а потім — й у бік вулиці Чорновола — до історичного осередку розвитку гірничої промисловості. Там, в ідеалі, мали б перехрещуватися два туристичні маршрути: власне, історичний, і — промисловий, нині — найбільш прогресивний. Пізніше можна розглядати можливість показувати туристам Домбровський кар’єр. У Калуші, окрім салінарного промислу, було розвинене і броварство. Перспективним називають і розвиток велотуризму у Калуші і Калуському районі. Проте, далі декларування розвиток цього виду спорту поки що не зайшов.
ХАЩІ РУБАЮТЬ… ДЛЯ ПРОПОЗИЦІЙ?
Для формування ідеального маршруту треба роки три-чотири. Тоді, якщо, звичайно, і влада, і громадськість підійдуть до цього питання максимально зосереджено і конструктивно, можна буде розраховувати, що Калуш матиме хоча б “мінімальний набір” пам’яток, які можна показати гостям, вихідцям із міста і туристам. Нині це — максимум, про що наше місто може мріяти.
Зі свого боку, краєзнавці наголошують на потребі розробки і затвердження комплексної програми розвитку туризму у Калуші. Тому краєзнавці нині напрацьовують пропозиції і проробляють туристичні маршрути з тим, щоб потім зафіксувати їх у програмі. Готові і надалі працювати над перспективними напрямками розвитку туризму. У “програмі-максимум” — навіть пошук мурів колишнього старостинського замку у Калуші. Для цього треба залучати археологів, а самим краєзнавцям — “засідати” в архівах. Крім того, є серйозна проблема — із нестачею матеріалів для екскурсій і відсутністю кваліфікованих екскурсоводів.
Проте, і нині краєзнавці налаштовані оптимістично.
— Що стосується туризму у Калуші, то я дотримуюся думки, що, за великого бажання, зробити у цьому напрямку можна багато. Зрештою, я знала людей, які, не знаючи англійської мови, мріяли виїхати до США. І — виїхали. Тож, досягнути неможливого — можна. І проблема тут — не тільки у фінансах. Але, зрештою, — у цілому комплексі проблем. Треба робити все можливе, вірячи у неможливе, — вважає директор музейно-виставкового комплексу Калуша Уляна Паньо.
Активне вирубування дерев відбулося у п’ятницю, незадовго після “круглого столу” із перспектив розвитку туризму у Калуші. Зацікавлення з боку міської влади до цієї галузі пояснюється, у першу чергу, дорученням Івано-Франківської ОДА обговорити цю тему і подати свої пропозиції щодо концепції розвитку туризму у регіоні. Тому, ймовірно, після подання цих пропозицій туризм у Калуші на офіційному рівні виявиться, знову ж таки, нікому не цікавим.
Вирішити комплекс цих проблем можуть, схоже, лише туристи. А самому містові доведеться при цьому пройти через шквал критики, яку можна прочитати в Інтернеті на його адресу і нині. Спочатку — побачать руїни нашого міста. Потім — зроблять йому ще більш “добру славу”. Може, таким радикальними методами і вдасться привести центр й інші туристичні перлини міста у відповідність із тими вимогами, які перед Калушем поставив ярлик “європейського” міста.
