До урочища Дем'янів лаз приїхали люди із різних районів Івано-Франківської області. Фото Марти Галкіної Михайло Юркевич брав участь у національно-визвольній боротьбі у сотні отамана Чайки. Був поранений. Розповідає, що рани і досі дають про себе знати.
— Христос Воскрес! Ми — районний провід УПА із Надвірної, — розповідає “Вікнам” Михайло Юркевич. — Наш провід заснований 23 роки тому. Наш провід зорганізувався у 1991 році. Ми приїхали поклонитися нашим побратимам, які тут полягли. Того тижня ми були у Пшеничниках. Там полягло понад 600 наших земляків. Під гаслом «визволителів» більшовики нищили невинних людей. Вишукали за що – скажімо, звинувачуючи у куркульстві. Тому у 1942 році було кинуто клич — здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї. Ми воювали із 1942 року і ще понад десять років.
Голова Надвірнянського проводу станиці ОУН-УПА Михайло Юркевич (другий справа) та члени станиці
Сьогодні Михайлу Юркевичу — 84 роки, однак соратники жартують, що він виглядає на 54. Михайло Михайлович — дідусь і прадідусь, однак не полишає громадсько-політичну діяльність. Голова районного Проводу Станиці УПА із Надвірної розповів про просвітницьку роботу на чолі організації:
— Ми ходимо на різні акції. Нас часто запрошують у школи. Постійно зустрічаємося із учнями. Я був поранений на Різдво, ще був неповнолітнім. А другий раз — у одному із сіл. Мені проткнули ребро штиком. Потім затримали. Допитували у тюрмі. Били. Де я міг подумати, що мине 50 років, і я буду головою наших хлопців-бандерівців. До молитви!
Священики відправили панахиду. Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання
Священик починає панахиду. Всі шикуються у шеренгу. Поряд із учасниками визвольної боротьби — школярі та студенти, які представляють Всеукраїнську скаутську організацію «Пласт».
Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф править панахиду. Слова роздаються на площі величною луною — «Вічний спокій подай Господи». Отці церкви моляться за упокій душ розстріляних у Дем’яновому лазу. Літня жінка у задньому ряду відкриває парасольку — на сонці температура сягає 35 градусів. Інші делегати ховаються від спеки під затінком деревбіля воріт. Читають інформаційну таблицю, де написано, що розкопки проводило обласне товариство «Меморіал» у вересні 1989 року на підставі свідчень очевидців. Були відкриті 3 ями масових поховань. Виявлені 524 жертви розстрілів політв’язнів у червні 1941 року у в’язниці №1 Івано-Франківська (тоді ще Станіславів). З них 165 жінок. Судово-медична експертиза встановила: серед загиблих більше 80 осіб старші 50 років, 28 осіб — віком менше 20 років. Були і грудні діти.
Cестри Ольга та Оксана Харитонів родом зі Снятина. Вони — студентки ІІ та ІІІ курсів. Ольга навчається у Калуському коледжі культури на бібліотекаря
Жінка і чоловік середнього віку вголос читають із таблиці зверху до низу. Після дати початку розкопок вказані прізвища, імена та по-батькові розстріляних, які вдалося встановити. У списку найбільше людей із Снятина та Делятина. Далі йдеться про те, що перепоховання відбулося 29 жовтня 1989 року.
Присутні на панахиді багатоголосим хором співають «Христос Воскрес».
Зважаючи на велику кількість людей похилого віку серед присутніх на панахиді і сильну спеку, медики не рекомендують довго знаходитися на вулиці, тому ведучі провели захід у стислій формі, і через півгодини оголосили хвилину мовчання. Присутні делегації із Івано-Франківська, Долини, Болехова, Калуша, Коломиї, Снятина. Надвірної та інших міст покладають вінки із квітами до могил жертв репресій.
Делегацію Калуша організували активний член Калуської міськрайонної організації Конгресу українських націоналістів Степан Місевич (стоїть у першому ряду)
Гості комплексу висловлювали бажання ознайомитися із експозицією музею, яка розповідає про долі людей, закатованих у Дем’яновому лазі. Однак людям, які з’їхалися до меморіального комплексу, не дозволили відвідати музей.
На прохання «Вікон» працівники музею пояснили, що ремонт у музеї триває уже три місяці. Однак — триває він тільки на словах. Працівники музею самі чистять стіни від плісняви, яка з’явилася після затяжної зими 2013 року. Скільки ще протягнеться ремонт, наукові співробітники не беруться прогнозувати.
Іван Миколайович Тисляк живе у місті Надвірна. Він став жертвою репресій НКВС після “золотого вересня”. Був засуджений до каторги у таборах строгого режиму. Сьогодні є активним учасником Надвірнянської станиці ОУН-УПА
