32 КАРТИНИ ПЕТРА САВЧИНА
Їх калушанин заповів історико-краєзнавчому музеєві Калущини. У музеї нині відкриється виставка тематичних робіт художника, присвячених Голодомору. За п’ять років, із 1998 по 2003-й, Петро Савчин устиг змалювати репресії у всіх проявах: концтабори і заслання у Сибір, а також насильство, й у тому числі — насильство голодом, яке чинили проти українців. Його називають художником-наївістом. І справді, картини цінні, насамперед, за змістом, і саме їхня енергетика чинить найбільший вплив на глядача. Форма — тільки передача сильної від болю і співпереживання думки автора.
“Що змусило мене до малювання? Потяг був ще зі школи. Але доля розпорядилася так, що в 1956 році я вперше взявся за малювання, — писав Петро Савчин у власних спогадах. — Дуже мені важко жити, і тому я малюю картини. Тому я не шкодую, що присвятив своє життя боротьбі зі злом. Я зрозумів: кожна людина по краплині може зробити багато для своєї держави, її майбутнього. Не можна бути байдужим. Треба себе поважати і пам’ятати, хто ми і чиєго роду. Ми є Українці, перш за все”.
Розуміння цього вкоренилося у свідомості художника після одного знакового випадку. У Другій світовій війні він, уродженець Жидачівщини, все ж опиняється у червоній армії.
Був поранений, залишився інвалідом на все життя (осколок поранив ліву ногу. — Авт.). У березні 1945 року повернувся додому. У день повернення відбувається важлива і знакова для нього подія — перша зустріч із “червонопогонниками”. Розлючені невдалою сутичкою з бійцями УПА, вони вирішили перевірити фронтовика у підозріло пошарпаній шинелі. Саме вбогий вигляд шинелі замалим не призвів до арешту та розстрілу Петра Савчина. Справді, важко уявити собі щось подібне в іншій країні. Арешту на цей раз Петро Савчин уникнув, а ввечері з нещасливої одежини вже сміялись вояки УПА. У спогадах Петро Савчин так характеризує свій стан того вечора: “Я зрозумів, хто мені кат, а хто — брат”.
Приїхавши до Калуша після табірного заслання, із дружиною, маючи у кишені 1 карбованець, Петро Савчин взявся за пензля. Спочатку малював квіти на склі, які на той час було модно вішати на кухнях. Потім — почав писати, і, практично, за безцінь, продавати ікони і картини релігійного змісту. Жанр політичного плакату, який пізніше обрав митець, таки переріс у зрілі полотна. На них — репресії. І, хоча цей цикл робіт художник взявся писати, будучи вже смертельно хворим, 32 роботи, які жахають, зворушують і змушують задуматися, для калушан таки залишилися. Їх митець ще за життя заповідав тоді ще історико-краєзнавчому музею Калущини. Син митця так і не наважився продати жодну із робіт, усе зберігши для міста. Петро Савчин помер 2003 року.
Завідувач музейно-виставкового комплексу Калуша Уляна Паньо займалася упорядкуванням альбому робіт Петра Савчина “Біль моєї душі”, який був виданий 2008 року. За її словами, всі роботи написані за реальними подіями. Або ж автор сам був їхнім учасником, або ж — писав зі спогадів очевидців.
“Українське село у тайзі. 1933”. Картина написана 2000 року — за розповідями колишнього офіцера комендатури (1930-х років), який перевіряв облаштування виселених у тайгу сіл із Київщини. Приїхавши одного разу у таке “село”, він побачив лише одного живого чоловіка, який, відірвавши голову у трупа, кинув її у нього. А судили офіцера за те, що розповів про цей випадок у 1945 році.
Сталий образ у кількох картинах — люди, які помирають від голоду. Навіть на початку 2000-х років ці сюжети шокували. Вони не можуть не шокувати і нині.
“Усі без винятку сюжети приголомшують болем, жахом табірної реальності, буденністю, з якою виконувалися масові вбивства та голодомори. Цикл картин було написано у період із 1998 по 2002 роки, отже, митець знайшов у собі сили на п’ять років зануритися в жахаючу минувшину і подумки знову пройти мученицький шлях”, — писала Ольга Петрова у статті “Температура болю” у тижневику “Дзеркало тижня”.
Виставка робіт Петра Савчина відкриється у суботу, 23 листопада, у приміщенні історико-краєзнавчого музею Калущини о 16.00. За десять хвилин до початку відкриття на площі Героїв розпочнеться віче-реквієм пам’яті жертв Голодомору “Засяйте над планетою невинні душі”, приурочене 80-им роковинам Голодомору. І — не забудьте у суботу засвітити у свої оселях свічки — у пам’ять жертв Голодомору!
