Сподіваємося, що знайдемо предмети, які доведуть, що Калуш — ровесник Галича, припустив кандидат історичних наук, Як повідомляли ”Вікна”, у старій частині Калуша на вулиці Грушевського місцеві краєзнавці виявили цікаві історичні артефакти. Зріз грунту у котловані, який будівельники вирили під майбутню новобудову, показав кількашарове залягання старої цегли. Також тут була виявлена старовинна дубова балка, яка може бути частиною оборонної споруди колишнього калуського замку, фрагменти глиняного посуду та обгорілих кісток.
Проте продовжити дослідження історичної знахідки вдалося не одразу: будівництво не тільки не припинили, але й пришвидшили процес заливання бетонного фундаменту, який, практично, закрив доступ до подальшого вивчення цього місця. Однак, це не поклало край дослідженню, а, радше, дало йому поштовх.
Відео: ВікнаТВ
Днями Калуська міська рада підписала договір на проведення наукової археологічної експертизи із ДП “Культурна спадщина Прикарпаття”. У результаті експертизи у Калуші хочуть з’ясувати, чи є у місті “археологічний культурний шар”. Археологічні розкопки триватимуть понад місяць. Для їхнього проведення із міського бюджету було виділено близько 16-ти тисяч гривень. На час розкопок роботи на будівництві — призупинили. На те, кажуть у міській раді, була добра воля забудівника.
Міська влада вважає: історичні знахідки віком у кілька століть — однозначно цікаве надбання для міста. Відтак, розглядає можливість продовжити розкопки у місті й у подальшому.
КІСТКИ І ЧЕРЕПКИ
Окрім науковців та археологів, на розкопках на волонтерських засадах працюють і калуські музейники. Місце розкопок хоч і в центральній частині міста, проте, розташоване обабіч жвавого вуличного руху. Відтак, калушани надмірною увагою дослідникам поки що не надто набридають. Від роботи відволікають журналісти та спека.
Науковці сподіваються знайти артефакти, які допоможуть датувати період становлення Калуша.
— Сподіваємося, що знайдемо предмети, які доведуть, що Калуш — ровесник Галича, — припустив кандидат історичних наук, доцент Олег Малярчук. — Адже, ми не маємо конкретного датування міста — лише різні гіпотези.
Упродовж кількох днів на місці розкопок знайшли залишки керамічного та скляного посуду, металобрухт. Усе знайдене дослідники ретельно миють та підписують. Поки що знахідки датуються XVIII-XIX століттям і доводять: на цьому місці наші предки колись закопували сміття.
— Тут колись було звалище. Однак, це не те, що відразу “малює” уява сучасної людини. Колись сміття не вивозили, а закопували у землю. До речі, міщани любили добре поїсти, тож, серед сміття зустрічається велика кількість рубаних кісток, ребер. Селяни м’яса їли значно менше — вони більшість вирощеної живності везли у місто на продаж, — каже Олег Малярчук.
Наразі на місці розкопок не виявили людських останків, лише — різноманітні кістки тварин.
Саме смітники є для науковців цінним джерелом інформації. А серед знайденого найбільш інформативні уламки кераміки та, звісно, монети.
— У певний історичний період існувала своя мода на оформлення посуду, — пояснює викладач кафедри етнології й археології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Кочкін.
Кераміка, яку викопують у Калуші, не є оригінальною чи — привізною (наприклад, з Китаю. — Авт.). Кахлі, тарілки, глечики, в основному, місцевого походження — з Гуцульщини.
КАЛУСЬКА ФОРТЕЦЯ
— Ми сидимо за валами калуської фортеці, — розповідає Олег Малярчук.
“Вікна” розмовляють із науковцем у “будинку із химерами” на вулиці Грушевського, який ще раніше “виріс” навпроти місця, де проводять розкопки. Нині археологи копають безпосередньо під фортечними валами.
Легендарна калуська фортеця багато років хвилює уяву істориків та калушан. Наразі є кілька романтичних версій про таємні королівські підземні ходи, які вели від королівського замку. Ще один переказ розповідає, що давню підземну знахідку знайшли кілька років тому під час будівництва торгового центру на площі Героїв. Копаючи яму під фундамент, наткнулися на щось тверде. З’ясували, що це — дерев’яний зруб. Однак, будівельників це не зупинило. Тепер над знахідкою — кількаповерхова цегляна будівля.
Калуський замок справді існував. Й науковці у цьому більше, ніж упевнені. Старовинна карта Галіції Ф. фон Міга 1779-1783 років окреслює межі калуського замку. Щоправда, відомостей про сам замок — небагато. За словами Олега Малярчука, більше пощастило тим фортецям, яких у своїх творах оспівували поети і піснярі. Щодо калуського — не можна вважати, що все втрачено. Однак, інформація коштує чималих інтелектуальних зусиль.
— Треба брати великий масив іноземної літератури й перекладати. У працях можуть зустрічатися згадки про калуський замок, — каже Олег Малярчук.
Ігор Кочкін припускає що калуська фортеця може датуватися серединою XVII століття. Висновки робить за схемою будівництва замку — бастіонною. Колись бастіони розташовувалися по кутах фортеці. Бастіонна система поширилася по Європі у XV-XV століттях, а в XVII столітті її довів до досконалості археолог і маршал Франції Вобан.
— У Калуші — той самий почерк, — каже Ігор Кочкін.
Фортеці XVII століття — це більш пізні споруди, які вже не мали широко розгалужених підземних ходів. У підземних ходах колись зберігали зброю, боєприпаси, а пізніше вони слугували в’язницями. У Калуші, вважає Олег Малярчук, замок міг мати підземні ходи, але — локальні, між окремими спорудами. Болотисті грунти навколо замку також не сприяли розгалуженню підземель.
Максимум, куди могли бути виведені замкові підземелля, — за мури замку, щоб у разі небезпеки містяни могли врятуватися. Підземні ходи могли виходити за вулицю Ковжуна (саме там кілька століть тому проходила межа фортечних мурів. — Авт.).
За словами молодшого наукового співробітника музейно-виставкового центру Артура Єфремова, під час будівництва Калуської РДА знайшли підвали, які вели до костелу святого Валентина. Підземні ходи знайшли і під час ремонту самого костелу. Однак, чи це були справді підземелля старого замку, чи — австрійська каналізація, невідомо.
У межах фортечного муру колись існували дві церкви: костел святого Валентина, який досі зберіг своє місце розташування, та церква святого Михаїла, яка була розташована трохи вище ресторану “Веселка”. За деякими даними, у XX столітті церква була розібрана і перенесена у Довгу Калуську.
За межами замку, каже Артур Єфремов, також були два храми. Позаду ЗОШ №1, за деякими даними, ріс горіховий сад, який був перепоною для нападу ворогів. Деякі дослідники припускають, що захисний рів проходив від річки Сівки до Млинівки по вулиці Підвальній. Хоча карта такої гіпотези не підтверджує.
Відео: ВікнаТВ
ДАВНІ ПОСЕЛЕННЯ
Калуська фортеця для науковців — не самоціль. Вони сподіваються знайти докази існування поселень на території міста у більш ранні періоди. Зрештою, і фортеця у Калуші могла бути побудована раніше. Калуський замок може бути нашаруванням, таким собі “міксом” добудов і змін у різні історичні періоди.
Олег Малярчук вважає, що розкопки потрібно продовжити біля ЗОШ №1 та міської ради, де, каже науковець, колись був споруджений старий дитинець — так колись називалася центральна укріплена частина міста, споруджена на зручних для оборони місцях і оточена ровами, валами, мурами з баштами і брамами. Навколо дитинця розташовувалися ремісничі та торгові квартали міста. Саме там, думає науковець, можуть бути давніші поселення.
Історичне дослідження Калуша — перше за багато десятиліть: ані в радянський період, ні за незалежної України Калуш не досліджували. Фору у цьому питанні місту може дати район, де дослідження провели на території кількох сіл. Загалом на території Калуського району у семи населених пунктах виявили 11 пам’яток матеріальної культури з праісторичних часів. Про це йдеться у праці Володимира Грабовецького “Історія Калуша”. На західній окраїні села Негівці біля Калуша виявлено курганний могильник культури шнурової кераміки (назва походить від заглиблених ліній, якими прикрашали глиняний посуд. — Авт.). Подібний курганний могильник виявлений в урочищі Дубина на віддалі 1 км від села Томашівці. Під час розкопок могильників культури шнурової кераміки виявлено поховання з трупоспаленням і трупопокладанням, а також поховання в кам’яних скринях.
Курганний могильник також виявлено в урочищі Татарські могили в селі Цвітова. Грунтовий могильник бронзового віку простежується на західній окраїні Сівки Войнилівської, поселення виявлене в урочищі Біла глина у селі Цвітова. Поселення голіградської культури виявлені в селі Голинь. Тут виявлено і пам’ятки культури карпатських курганів, що датуються II — VI століттями нашої ери. Це вже був період, коли виникали східнослов’янські племена.
У селищі Войнилів в урочищах “Біла Церква”, “Центр села”, “За липами”, в селі Голинь та в селі Новиця археологи виявили городища і поселення періоду давньої Русі (IX-XI ст.). Ці археологічні пам’ятки переконують, що як на території самого Калуша, так і в його близьких околицях проживало населення княжого часу.
У самому Калуші найбільш масштабні розкопки були у 1939 році. Тоді, за різними свідченнями, розкопки проводили або ж учні відомого професора Ярослава Пастернака, або ж — сам професор. Напрямком роботи Ярослава Пастернака було дослідження археології руських Карпат і давніх слов’ян. Однак, і тоді дані про археологію Калуша розглядали у контексті масштабних розкопок сусіднього Галича.
Найдавніший розкопаний наразі курган на території міста розташований на Заліссі. Там археологи знайшли артефакти, які належать до ІІІ-І тис. до н. е.
Що стосується безпосередньо Калуша, то найбільше з мікрорайонів розкопані Підгірки. Там розкопаний грунтовий могильник у районі ”Новаки”. Могильник був розташований на обійсті одного із мешканців. Усі приймали його просто за земляну гірку. Однак, після розкопок у могильнику виявили арте-факти бронзової культури.
Згідно із законодавством, нині підприємцям не потрібні висновки археологічної експертизи для того, щоб розпочати будівництво. Таким чином, не одна історична знахідка була похована під шарами бетону. Ким були наші предки і яку історію ховають у собі мури старовинного калуського замку? Після багатьох “мовчазних” років Калуш знову почали досліджувати. І навіть, якщо знайдені рештки не будуть сенсаційними, однак, вони, можливо, “зітруть” кілька білих плям в історії міста.