Білі нарциси на могилі німецького вояка

Ірина Магас показує місце поховання вояка німецької армії | Фото: Скрін з відео


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Білі нарциси на могилі німецького вояка

Дата публікації: 2016.09.21 | Коментарів: 0 | Переглядів: 3637

На приватному обійсті у житловому мікрорайоні Підгірки провели ексгумацію останків тіла німецького військовослужбовця, який загинув у роки Другої світової війни. Понад 70 років за могилою доглядала сім’я калушанки Ірини Магас, мати якої стала свідком смерті вояка.

На приватному обійсті у Підгірках провели ексгумацію останків тіла німецького військовослужбовця, який загинув у роки Другої світової війни. Ексгумацію провели фахівці комунального підприємства «Пам’ять» Івано-Франківської обласної ради, які співпрацюють із «Німецькою народною спілкою по догляду за військовими цвинтарями».


Про те, що на її подвір’ї похований німецький вояка, калушанка Ірина Магас знала від своєї матері та старшої сестри. Мати була очевидцем захоронення німецького військовослужбовця, проте за життя не давала доньці дозволу на будь-які дії із останками померлого, адже вважала такі дії неприпустимими. Уже після смерті матері Ірина Магас звернулася до міської ради.



”Ми з мамою його простили, бо, може, не з власної охоти йшов на війну”, — каже Ірина Магас


— За розповідями матері, була облава червоноармійців у Підгірках на німецьких вояків — прочісували ліси і сади. Цього німця тут на подвір’ї зловили і — вбили, — каже Ірина Магас.


Останки пролежали у землі понад 70 років. І увесь цей час сім’я калушан доглядала за могилою. На війні загинув батько Ірини Магас — пропав безвісти. Тож, жінка толерує і німецького вояку. Каже: може, не з власної волі пішов воювати:


— Ми з мамою його простили, бо, може, не з власної охоти йшов на війну. А мама всю могилу засадила білими нарцисами. І після того він мамі приснився: стояв на порозі, зодягнутий у шинелю з погонами і золотий пояс. Не говорив нічого, лише тричі вклонився.


Німецького військового поховали без труни, горілиць, на глибині до півметра. При ньому знайшли військові нагороди та збірник псалмів.


— Очевидно, що поховання відбувалося за участю радянських військових. У могилі ми виявили рештки шкіряної сумки, яка була недбало кинута воякові на ноги. Очевидно, з сумки були вийняті всі документи, які цікавили радянських армійців. Але збереглися особисті речі та нагороди, — каже в. о. директора КП «Пам’ять» Василь Тимків.Найперше — це німецька бойова нагорода за поранення у бою II ступеня. Її давали за те, що людина отримала 3-4 бойові поранення. У чоловіка ще за життя була переламана щелепа. Тому, швидше за все, бойову нагороду він отримав за поранення, яке спотворило обличчя. Інша нагорода — це відзначення у штурмовій атаці.


Серед речей фахівці КП «Пам’ять» знайшли особистий жетон вояка. На таких жетонах наносились дані, за базою яких можна ідентифікувати людину. Проте жетон — доволі знищений, тому зчитати з нього інформацію важко. Усе ж фахівці сподіваються відчистити знахідку за допомогою спеціальних розчинів. 


— Збереглися невеличкі фрагменти одягу, військового кітеля. Якщо взяти до уваги, що при ньому була шкіряна сумка, а в ній документи, це, можливо, міг бути представник офіцерства, — припускає Василь Тимків. — Також в особистих речах ми виявили шматочки лютеранського чи протестантського збірника псалмів.



За результатами експертизи з’ясувалося, що померлий був молодим чоловіком високого зросту. Експерти не знайшли слідів вогнепальних поранень, проте кажуть про численні переломи ребер, яких чоловік зазнав невдовзі до смерті.


— Це був довгоногий чоловік віком від 21 до 30-ти років і ростом до 1,88 метра, — розповідає судмедексперт із багаторічним стажем роботи Омелян Левицький. —  Переломів на тілі не виявлено, руки-ноги — цілі. Проте у нього була переламана щелепа і дуже багато переломів ребер. Тобто, його били у грудну клітку — може, прикладом чи ногою наступили. Видно, що переломи ребер отримав перед смертю. Вогнепальних ран на тілі немає — принаймні, з того, що можна ще було побачити.



Омелян Левицький понад 20 років бере участь в ідентифікації останків жертв Другої світової війни


Рештки німецького військового перепоховають на збірному військовому кладовищі на Львівщині. Туди переносять останки всіх німецьких вояк, яких було виявлено на Західній Україні. Адже німецькій стороні легше доглядати за похованнями в одному місці, ніж якщо вони розкидані по багатьох населених пунктах.


КАЛУСЬКА В’ЯЗНИЦЯ І ГРАБІВСЬКА КРИЇВКА


У Калуші і його околицях у 1944 році відбувалися активні фронтові зіткнення, тому схожих поховань є чимало. У КП «Пам’ять» планують продовжити розкопки у Підгірках


— Маємо інформацію, що на території колишньої місцевої церкви у Підгірках є ще поховання шести німецьких військовослужбовців. Знаємо і про такі ж поховання у Мислові. На Городенківщині ми знайшли перепоховання двох червоноармійців. У Яремчі є… Загалом, є велика потреба у проведенні таких пошукових робіт на Прикарпатті, — каже Василь Тимків.


КП «Пам’ять» проводить також розкопки біля Центру науково-технічної творчості у Калуші.  Відомо, що у підвалах Центру науково-технічної творчості колись була розташована в’язниця, у якій проводили катування. У приміщенні нинішньої музичної школи містилися силові органи — НКВС та КДБ, працівники яких допитували ув’язнених. За свідченнями очевидців, на територію, де нині функціонує Центр науково-технічної творчості, привозили поранених та мертвих повстанців. Мертвих «складали» у кутку подвір’я, а також — на території між Центром та музичною школою. Нині фахівці «Пам’яті» разом із калуськими музейниками досліджують криницю поблизу Центру. Адже саме вона могла слугувати місцем для захоронення закатованих українців.

Відео: ВікнаТБ


Досі пошуків місць масових захоронень жертв тоталітарних репресій у Калуші не проводили. Можливо, тому, вважають спеціалісти, у Калуші не виявлено страшних знахідок. 


Проте криївку із загиблими повстанцями фахівці КП «Пам’ять» виявили у лісі поблизу Грабівки.


— У криївці були останки трьох людей. Також виявили гільзи від куль не німецької і не радянської зброї. Можливо, це була зброя чеського виробництва. І це може свідчити про те, що поставці використовували різноманітну зброю, яку їм вдавалося здобути у бою. Імовірно, люди у криївці загинули не пізніше 1945-1946 років, бо з 1947-го року, якщо органи НКВД розстрілювали повстанців у криївках, то тіла забирали — чи до районного центру, чи у село, — розповідає Василь Тимків.



Василь Тимків твердить: у Підгірках є ще поховання шести німецьких військовослужбовців


Наразі експертиза знайдених людських решток — не завершена. Тому говорити про вік і стать загиблих — зарано. Василь Тимків припускає, що вони могли загинути від вибуху гранат, адже тіла були розкидані по всій криївці.


— Можливо, повстанці якийсь час відстрілювалися, тож, їх закидали гранатами — як це часто робили. Адже тіла були розкидані по всій криївці. Сховок мав глибину два метри, параметри — приблизно два на два метри, — розповідає Василь Тимків.


З його слів, люди не завжди шанобливо ставляться до могил загиблих.


— Є дуже багато випадків, коли поховання знаходять випадково. У більшості випадків про це повідомляють нам і до тлінних останків ставляться з повагою. Але є і доволі прикрі випадки, коли просто руйнують поховання, розкидають рештки, забирають особисті речі чи нагороди. Навіть — витягують золоті зуби. І коли ми виявляємо такі зруйновані поховання і хочемо перепоховати, то інколи навіть не можемо встановити ніяких даних про загиблого — був це німецький військовослужбовець, червоноармієць, повстанець чи цивільна людина, — каже Василь Тимків.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: