Єдина споруда, яка перебувала у межах калуського замку і досі вціліла, — це костел святого Валентина | Фото: https Історики припускають, що на території колишнього Калуського замку були збудовані два костели. Перший римо-католицький костел мав назву святої Магдалени.
— Сучасні дослідження польських істориків доказують, що у 1469 році у Калуші появилася фундація короля Казимира Ягелончика IV й було закладено парафіяльний костел. Цю фундацію підтверджено у 1578 році королем Стефаном Баторієм. Але це не зовсім відповідає дійсності, бо останні найновіші дослідження засвідчують, що парафія західного обряду у Калуші виникла раніше — у 1464 році. А в 1469 році було просто відновлено попередню фундацію. І тому створення римо-католицької парафії у Калуші слід датувати 1464 роком, — упевнений старший науковий співробітник Краєзнавчого музею Калущини, історик Іван Тимів.
У 1646 році Анна й Войцек Средзінські подарували костелу святої Магдалени вівтар святої Анни. З історії відомо, що не тільки цій святині, але й іншим у Калуші постійно допомагали меценати.
У 1620 році костел святої Магдалени зазнав татарського нападу і був спустошений. А в 1696 році перший міський костел було просто перебудовано заново. Відомо, що він був простої роботи і структури, розмальований.
Колаж: kalush.in.ua
КОСТЕЛ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА: ЗАСНУВАННЯ
Давніх відомостей про костел святого Валентина у Калуші не виявлено. Сучасні дослідження польських істориків вказують, що костел святого Валентина у Калуші був споруджений у 20-30-их роках XVII століття. У 1648 році, під час повстання Семена Височана, а на Калущині — Івана Грабівського, костел зазнав руйнувань. Нову святиню західного обряду було збудовано на фундації королеви Марисеньки, дружини Яна III Собеського.
Костел свтяого Валентина. 1908-1918 роки
За деякими даними, остаточне спорудження костелу було завершено за кошти ксьондза Яна Чешинського, який продовжував роботу по відбудові калуського костелу. Однак візинтація 1722 року заперечує, що цей ксьондз був причетний до спорудження й відновлення костелу.
— Відомо, що костел мав хрестоподібну форму, був частково мурований, а частково — викладений з ялинового дерева і не був на той час посвячений. Мав чотири вівтарі, головний з яких — святого Валентина, — розповідає Іван Тимів.
З 1763 року костел святого Валентина мав стати парафіяльним. Однак, ця споруда на той час потребувала удосконалення й перебудови. І тому, за свідченнями польських істориків Катежини Бжезіни та Станіслава Тилюса, ця споруда була розібрана, і — споруджена наново. До будівництва долучився калуський староста, руський воєвода Олександр Чарторизький, який був фундатором цього костелу. Те, що було було у «старому» костелі, перенесли у костел святої Магдалени, який ще на той час існував.
— Завершено спорудження нового костелу святого Валентина у 1764 році, — каже Іван Тимів. — Новий костел був доволі великим, вибудованим із дерева, на кам’яному підмурівку. У храмі було три вівтарі художнього різьблення із зображенням Ісуса Христа. Мав гарний амвон та хрестильницю. У храмі знаходилися три срібні чаші і позолочена монстрація.
КОСТЕЛ У XIX СТОЛІТТІ
Відомо, що у 1814 році згоріла вежа костелу, яка не відновлювалася до 1825 року. І вже ближче до середини XIX століття з’являється мурована святиня.
Початок будівництва нового костелу припав на 1840-ий рік. Уже за два роки відбулося завершення робіт і посвячення храму. А повністю усі роботи закінчили до 1845 року.
1889 році відбулося оновлення споруди і виконував ці роботи Сігізмунд Кіндерський на прохання ксьондза Йозефа Шегеревича.
— У 1903 році у костелі розпочали нові реставраційно-будівельні роботи. У 1907 році спорудили плебанію, яку реставрували у 1933 році. 1910-1912 роки — це той ключовий момент, під час якого було здійснено радикальні зміни і відновлено костел, — розповідає Іван Тимів. — Перебудову здійснював львівський інженер Тадеуш Гмінський. І саме у цей період було прибудовано дві бічні каплиці, змінено фасад, зокрема, створено східчастий щит, споруджено нову вежу і обновлено внутрішнє опорядження, збільшено розміри вікон, перекрито чорною дахівкою. Ці роботи були виконані у стилі неоготики у поєднанні із елементами неороманської стилістики. А поєднання двох стилів в архітектурі трактується як стиль еклептики. Оновлений костел зберігся до нинішнього часу.
Реконструкція костелу. 1910 рік
Костел святого Валентина мав старі дзвони з 1790 року, які важили 100 і 200 кілограмів. Їх, а також ще третій дзвін вагою 100 кілограмів, забрали австрійські війська у 1916 році. Залишився єдиний дзвін вагою 450 кг.
У 1917 році у храмі знову відбулася реквізиція — забрали навіть пищалки з органу. Під час війни була пошкоджена одна із каплиць костелу. Але все було відновлено. Зокрема, і з допомогою братів Фільчинських, які у 1921 році виділили кошти на розмалювання інтер’єру храму.
У 1926 році у костелі святого Валентина були споруджені сходи на 30 сходинок і здійснено інші оновлювальні й опоряджувальні роботи. Зокрема, у 1928 році було створено новий вівтар авторства Яна Войтовича з Перемишлян. У 1930 році у костелі вистелили новий паркет, придбали нові образи роботи відомого львівського маляра Станіслава Батовського.
У 1932 році працівники товариства експлуатації солі поташової запропонували костелу у подарунок новий вівтар. А в 1936 році були відновлені бічні вівтарі.
Після другої світової війни костел святого Валентина використовувався як спортзал, сауна і навіть військовий склад. Вівтар перетворився на балкон. Також був знищений шпиль храму разом із хрестом.
— Костел був переданий на баланс школи і там ще був військовий склад. Приходив до мене один чоловік, який розказував, що стояв на посту оберігав військовий склад, і на дверях залишив містку. Ті вхідні двері були реставровані, але вдалося знайти те місце, де видно знак, — розповідає о. Роман Стадник, нинішній ксьондз костелу святого Валентина.
— Я мала уроки фізкультури у нашому костелі, лазила по риштуванню, коли там робили ремонт і чистили вікна. У костелі була сауна і за радянських часів там приходили паритися, випити й робити інші речі, які з цього випливають. Тобто, це приміщення було огрішене, — розповідає калушанка Оксана Бігун.
Після проголошення незалежності України церкви передали громадам, а римо-католицька громада Калущини отримала костьол святого Валентина. До Калуша приїхав молодий енергійний ксьондз Кшиштоф Панасовєц, який і почав реконструкцію трьох костьолів. За допомоги меценатів, останній із трьох — калуський — відкрили у 2008 році.
ПОВЕРНЕННЯ ОБРАЗУ МАТЕРІ БОЖОЇ
У 1944 році ксьондз Казимир Томкевич вивіз частину костельного опорядження до Лучок Ягелонських. Доля цих церковних реліквій на сьогодні невідома.
В 1945 році, також рятуючи церковні реліквії від знищення, пробощ Калуського костьолу римо-католицької громади Ян Паліца потайки потягом вивіз до польського містечка Грифін 14 ікон хресної дороги, золоті вази, хоругви із написом „Калуш” і головну ікону костьолу — „Матір Божу всіх народів”. Через більше, ніж півстоліття образ Матері Божої повернувся до Калуша
— Хор «Ноемі» при костелі святого Валентина був заснований у 2000 році. А в 2007 році ми вперше з хором, нашим священиком Кшиштофом Панасовєцом і художницею Марією Андріїшин побували у Гріфіно і побачили наш образ Матері Божої всіх народів, — розповідає Оксана Бігун.
Калушанка пригадує, як уся група стала на коліна та, співаючи, йшла до образу.
— Ми йшли на колінах від входу костелу до вівтаря і співали. Хотілося дуже плакати. За нами спостерігав священик, який був у костелі. Він був здивований, а у нас це відбулося само собою, — пригадує Оксана Бігун.
Художниця Марія Андріїшин створила копію образу, яка вже зараз розміщена у костелі святого Валентина. Копія від оригіналу відрізняється деякими деталями, та головне — розмірами. Адже ікона мала поміститися на відведене їй у храмі місце, а воно — дещо більших розмірів, ніж польський аналог. Ікона має 2,4 метра у висоту та 1,5 — у ширину.
КОСТЕЛ ЯК ТУРИСТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ
— Чому костел став об’єктом археологічного дослідження? Бо нам потрібно встановити межі, де знаходилися будівлі калуського замку, — акцентує краєзнавець Богдан Яневич. — Плануємо розвивати галузь туризму у Калуші, адже маємо чим зацікавити туристів. Єдина споруда, яка перебувала у межах калуського замку і досі вціліла — це костел святого Валентина. Також ми знайшли замкову криниця й проводимо її дослідження.
Нагадаємо, днями калуські музейники та науковці отримали цінну архівну карту із Кракова. Карта цінна тим, що показує точне розташування не тільки старостинського замку, але й усіх замкових споруд у 1787 році.
Фото: commons.wikimedia.org