Тріумф і трагедія на тлі епохи. Калушани — у 1-й Українській Дивізії Української Національної Армії

До червня 1943 року до лав дивізії зголосилося 82 тис. добровольців


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Тріумф і трагедія на тлі епохи. Калушани — у 1-й Українській Дивізії Української Національної Армії

Дата публікації: 2018.04.25 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1205

28 квітня 2018 років виповнюється 75 років створення 1-ї Української Дивізії УНА. Хід Другої світової війни, і особливо після завершення Сталінградської битви (17. 07.1942 – 02.02.1943), засвідчив неминучу поразку Країн Осі, що змусило німців змінити колоніальну політику і стосовно українців. Не маючи власної держави, свідомі українці гуртувалися в різних політичних середовищах та виробляли власні стратегії боротьби за незалежність.

8 березня 1943 року голова Українського Центрального Комітету професор Володимир Кубійович звернувся з листом до Генерал-губернатора Ганса Франка, в якому сформулював умови за яких військові формування українці погоджувалися входити як іноземний національний легіон до Вермахту. Українські війська повинні воювати виключно на Східному фронті, мати власну символіку, українських керівників, тощо. Губернатор Дистрикту «Галичина» австрієць доктор Отто Вехтер 28 квітня 1943 року оголосив про початок формування «Добровольчої дивізії СС Галичина» ( 14-ї Ваффен-ССдивізії «Галичина»). Митрополит Андрей Шептицький благословив створення дивізії: «Немає майже ціни, яку не треба би дати для створення української армії» та призначив колишнього начального духівника Української Галицької Армії отця-мітрата доктора Василя Лабу начальним капеланом дивізії.

До червня 1943 року до лав формування зголосилося 82 тис. добровольців. На 28 червня 1944 року дивізія складалася: 29-го, 30-го, 31-го піхотних полків, артполку; куренів: розвідки,саперів, запасного, постачання; дивізіонів: протитанкової та зенітної артилерії; кінного ескадрону, окремих сотень: польової жандармерії, технічної, ветеринарної, 2-х санітарних, музичної чоти і налічувала 13299 осіб, з яких — 346 старшин, 1131 підстаршин, 11822 стрільців. На початок липня 1944 року дивізія займала 2-гу лінію оборони 13 армійського корпусу Вермахта в районі міста Броди, прикриваючи Львівський напрямок. Масові репресії («радянізація») місцевого населення в 1939-1941 роках були переконливим аргументом для захисту краю.

13 липня 1944 року Червона Армія проводить Львівсько-Сандомирську  стратегічну наступальну операцію силами 1-го Українсько фронту (командувач — маршал Іван Конєв) в  його складі: 1200 тис. солдат і офіцерів, 1600-2500 тис. танків та САУ,13-16 тис. мінометів та гармат, 2800-3200 літаків. У Бродівському котлі дивізія «Галичина» втратила 7000 осіб вбитими, пораненими, полоненими і тими, хто перейшов в УПА.

Упродовж осені-зими  1944 року відбувалося переформування підрозділів у Словаччині. Для створення українського війська президент УНР в екзилі Андрій Лівицький призначив генерала Павла Шандрука керівником Українського національного комітету, а 15 березня командувачем Української Національної Армії. 25 квітня 1945 року 14 Ваффен-СС дивізія «Галичина» стала 1-ю Українською Дивізією «Галичина» УНА, а до складу другої планувалося включити першу протитанкову бригаду «Вільна Україна» під орудою колишнього полковника армії УНР Петра Дяченка та піхотну бригаду під командою майора Володимира Пітулея. У збройних силах 3-го Рейху українські політичні сили намагалися вишколити ядро національної армії в боротьбі за свободу і незалежність. Тисячі молодих українців поповнили ряди 1-ї УД УНА і пройшли весь героїчно-трагічний шлях цього формування. Капітуляція нацистської Німеччини змусила генерала Павла Шандрука вивести українські формування в британську та американську зони відповідальності та скласти зброю впродовж 12-15 травня 1945 року.

До складу українського легіону входили наші краяни.

Бережницький Володимир

Народився 1921-го в с. Хотині Калуського повіту. Освіта – сім класів – ремісниче училище. До дивізії вступив у липні 1943 р. Служив у піхоті стрільцем. Брав участь у боях під Бродами. Був поранений. Арештований. Засуджений 1944-го на 10 років виправно-трудових робіт та на 5 позбавлений прав, Магадан. Звільнений 1953-го. Помер 1994 р.

Ганчук Іван

Народився 1924-го в м. Калуші. Освіта – сім класів. До дивізії вступив у липні 1943 р. Служив у піхоті стрільцем. Брав участь у боях під Бродами. Контужений. Полон, табір Смерш,Сталіногорськ. Засуджений 1949-го. Звільнений у грудні 1951-го. Проживав у Калуші. Помер.

Гарасимів (Герасимів) Юрій

Народився 1899-го в м. Калуші. Освіта – закінчив Стрийську гімназію. Брав участь у боях під Бродами. У вересні 1944 р. призначений старшиною у курінь постачання дивізії. З 1948 р. проживав у Канаді. Помер 1975 р. у Торонто.

Гудзоватий Йосип

Народився 1922-го в м. Калуші. Освіта – десять класів. До дивізії вступив у вересні 1943 р. Служив у зв’язку стрільцем. Брав участь у боях під Бродами. Був поранений. Полон, фільтраційний табір,Сталіногорськ. Засуджений на 10 років виправно-трудових робіт, Тула. Звільнений 1953-го. Помер 1995 року.

Загаєвич Теодозій

Народився 1921-го в м. Калуші. Освіта – середня спеціальна, хімік. До дивізії вступив у липні 1943 р. Служив у артилерії десятником. Брав участь у боях під Бродами. Був поранений. Полон. Засуджений. Заслання до 1952 р. Помер.

Копійчук Володимир

Народився 1921-го в м. Калуші. Освіта – сім класів. До дивізії вступив у липні 1944 р. Служив вістуном. Брав участь у боях у Словаччині, Югославії, Австрії. Потрапив у англійський полон, Ріміні. Переїхав до Великої Британії.У 1993 р. повернувся в Калуш. Помер.

Країнський Мечеслав

Народився 1924-го в с. Мостиськах Львівської області. Освіта – сім класів, гімназія. До дивізії вступив у серпні 1943 р. Служив у піхоті десятником. Брав участь у боях під Бродами. Полон. Утік, спіймали в Станіславові 14.09.1944 р. Засуджений на10 років виправно-трудових робіт та на 5 позбавлений прав. Концтабір - до 1953-го. Проживав у Калуші. Помер 2004 р.

Макарушка Любомир

Народився 1899-го в с. Сивка-Войнилів Калуського повіту. Освіта – вища. Закінчив Терезіанську військову академію. Посол до польського сейму (1930-1935 рр). Член Військової управи дивізії. Майор 1-ї УД УНА, радник командувача УНА. До дивізії вступив у квітні 1943 р. Брав участь у боях під Бродами. Керівник ресорту фінансів уряду УНР в екзилі (1948-1951 рр.). Керівник відділу для ненімецьких біженців німецького банку в м. Боні (1951-1964 рр.). Помер 1986 року в м. Бад-Годесберг (ФРН).

Наконечний Василь

Народився 1925-го в с. Лука Калуського повіту. Освіта – Рогатинська гімназія, Сивка-Войнилівська школа. До дивізії вступив у 1943 р. Служив у контрозвідці. Брав участь у боях під Бродами. Перейшов в УПА до служби безпеки. Хворим на тиф попав у полон. Засуджений на 10 років виправно-трудових робіт, Воркута. З 1963 р. проживає у Калуші, громадський активіст.

Паліїв Дмитро

Народився 1896-го в с. Перевозець Калуського повіту. Освіта – Коломийська гімназія. Організатор Листопадового Зриву 1918 р. Член начальної команду УВО, співзасновник УНДО, засновник ФНЄ, посол до польського сейму. Політв’язень. До дивізії вступив у квітні 1943 р. Політичний дорадник командира дивізії. Брав участь у боях під Бродами. Пропав безвісти.

Рудий Роман

Народився 1923-го у с. Войнилові Калуського повіту. Освіта – сім класів. До дивізії вступив у липні 1943 р. Служив у піхоті десятником. Брав участь у боях під Бродами. Був у підпіллі. Засуджений на 15 років виправно-трудових робіт, Норильськ. Звільнений 1956-го. Помер 2005 року.

Сімків Мирослав

Народився 1921-го в м. Калуші. Освіта – сім класів. До дивізії вступив у серпні 1943 р. Служив у артилерії стрільце-радистом. Брав участь у боях під Бродами. Був в УПА до травня 1945 р. Легалізувався. Помер 2006 року.

Сидор Михайло

Народився 1925-го в с. Загочев’ї Сяноцького повіту (Польща). Освіта – чотири класи. До дивізії вступив у вересні 1943 р. Служив у артилерії стрільцем. Брав участь у боях під Бродами. Полон, фільтраційний табір, Сталіногорськ. Заслання до 1953 р. Прожив у Калуші. Помер 2001 року.

Смольский Василь

Народився 1915-го в с. Підгірки Калуського повіту. Освіта – Яворівська гімназія. До дивізії вступив у 1943 р. Брав участь у боях під Бродами. У літку 1944 повернувся у Підгірки, вступив в УПА (псевдо «Сулима»). Загинув у бою під Перегінськом навесні 1945 року.

Сухий Василь

Народився 1890-го в с. Мостище Калуського повіту. Учасник Першої світової війни. Сотник армії УНР. До дивізії вступив у квітні 1943 р. Офіцерський вишкіл – поручник. Брав участь у боях під Бродами. Повернувся додому. Восени 1949 р. заарештований. Помер у таборі 1954 року.

Тарасенко Юрій

Народився 1925-го в м. Глухові Сумської області. Освіта – вища. До дивізії вступив 1943 р. Брав участь у боях у Словаччині. Після травми лікувався. Не репресований. Помер у Калуші 1993 року.

Тимчишин Микола

Народився 1908-го у с. Негівці Калуського повіту. Освіта – вища медична. До дивізії вступив 1943 р. Як лікар брав участь у боях під Бродами. Полон. Засуджений, покарання відбував у Сибіру. Помер у Львові 1972 року.

Фуртас Василь

Народився 1921-го в с. Псарах (Приозерному) Рогатинського повіту. Освіта – чотири класи. До дивізії вступив у листопаді 1943 р. Служив у піхоті стрільцем. Брав участь у боях під Бродами. Полон, фільтраційний табір. Засуджений на 10 років виправно-трудових робіт, на 5 позбавлення прав. Звільнений 1953-го. Проживав у Калуші. Помер 1999 року.

Хмарник Володимир

Народився 1925-го в с. ВубудовіКозівського району Тернопільської області. Освіта – шість класів. До дивізії вступив у липні 1943 р. Служив у піхоті стрільцем. Брав участь у боях під Бродами. У грудні 1944-го заарештований. Засуджений на 10 років виправно-трудових робіт та 5 – позбавлення прав, Норильськ. Звільнений 1953-го. Проживав у Калуші. Помер 2005 року.

Хом’як Михайло

Народився 1894-го в с. Верхня Калуського повіту. Освіта – середня спеціальна. Старший стрілець Легіону УСС, старший десятник УГА. 1935 заарештований поляками і у 1937 – засуджений на 15 років. Старшина батальйону «Роланд», поручник 201 поліційного батальйону. Заарештований німцями, в’язень тюрми на Лонцького (Львів). До дивізії вступив у квітні 1943 р. Комісований за станом здоров’я. Помер 1982 р. у Філадельфії (США).

Цікаві факти про 1-у Українську Дивізію УНА

1. Нюрберзький трибунал  не засуджував військовослужбовців 14-ї дивізії Ваффен-СС «Галичина» за злочини проти людства. Відповідності до міжнародних зобов’язань, СРСР повинен був опублікувати 42 томи матеріалів трибуналу (російською мовою), а було видано тільки 7 томів. Російські історики посилаються на факти які ніколи не були опубліковані. Це є типовою політичною маніпуляцією з інформацією.

2. 10 квітня 1985 року у Канаді була створена спеціальна Королівська Комісія з виявлення військових злочинців Другої світової війни на чолі з  суддею Верховного суду провінції КвебекЖюлемДешеном, майбутнім співголовою Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. Комісія Дешеназвернулася до країн учасниць світової війни (включаючи СРСР та соціалістичні країни) з проханням надати матеріали про військові злочини 14-ї Ваффен- СС дивізії «Галичина». 12 вересня 1987 року Комісія завершила роботу. Всі звинувачення стосовно дивізійників були спростовані.Восени 1998 р. повторно вивчала  матеріали й міністр юстиції Канади Анна Мак-Леллан (1997–2002), яка зробила висновок, який повністю співпав із висновками комісії Дешена: «не існує жодних підстав для звинувачення вояків дивізії Ваффен СС “Галичина” (1-ої УД УНА). Українці діаспори виграли низку судів за поширення у ЗМІ українофобської інформації.

3. Стараннями польського генерала В. Андерса та його дружини Ірени Ренати Андерс (українсько-польської співачки Ірини Яросевич) вояки дивізії були визнані польськими громадянами і не були репатрійовані в СРСР. Британська спеціальна комісія Д. Ґолден Портера надала  21лютого 1947 р. уряду Великої Британії звіт у якомудивізійників зображено як “відвертих і чесних людей”.

4. Колишні вояки дивізії становили ядро збройного руху опору українців у формуваннях УПА, планували та проводили військові операції, очолюючи вишкільні підрозділи.

5. Типовою стратегією навмисного фальсифікування історії є приписування до складу дивізії поліцейських полків за № 4-8 сформованих із примусово мобілізованих галичан, які використовувалися в боях з радянськими диверсійно-розвідувальними групами, загонами.

6. У 1994 році  в Москві ( Російська Федерація) на території храму Всіх Святих встановили пам’ятник воякам 15-го козачого кавалерійського корпусу СС та їх очільникам як «…павшим за веру и отечество». Коли ж буде встановлений пам’ятник у Києві?

Голос епохи — Рената Богданська з піснею «Я знов Тобі».

Ігор ІЛЬНИЦЬКИЙ, кандидат історичних наук

Олексій ОНІЩУК, краєзнавець

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: