Сад Олексієвих скульптур. Мешканець Прикарпаття створив галерею скульптур із цементу і піску. ФОТО

Біля господи народного майстра—справжня домашня галерея, яку місцеві мешканці назвали «садом» сюди приїжджають фотографуватися десятки весільних пар з Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей. До цікавого та балакучого скульптора Олексія приводять поважних вітчизняних та закордонних гостей краю.
Гойдалка з білими лебедями, олень, заєць, закохана гуцульська пара, коні, карети, кілька дужих легінів кружляють у правічному колі гірського «Аркану», велика різьблена тарілка, українські поети Тарас Шевченко з Іваном Франком та Лесею Українкою. Усі ці скульптури розташувалися на кількох метрах біля хати Олексія Боднаренка.
«35 років я працював художником-оформлювачем на Печеніжинському меблевому комбінаті, — розповідає пан Олексій, із задоволенням оглядаючи своє кольорове царство.—Тішуся, що вчив дітей з Печеніжинської школи-інтернату писанкарству. Та й тепер, вже роблячи скульптури  я не полишаю розписувати великодні яйця». А ще митець любить малювати й різьбити по дереву. Та головне його заняття — скульптури. Ліпити він почав десять років тому. І досягнув неабияких вершин. За цей час його руки надали форми кільком тисячам фігур. На виготовлення одного виробу пан Олексій витрачає близько трьох днів.
Нині роботи майстра з цементу  та піску є в різних містах. Їх возять у Крим, на козацьку Хортицю, в Угорщину, Італію, Росію та США, на подарунки можновладцям. Своїм скульптурам пан Бондаренко любить надавати рис замовника. Це надає їм та народному майстру ще більшої популярності.
«Спочатку я роблю металевий каркас із дротів, — ділиться таємницями творчості скульптор. — Це важка й тонка праця, треба бути дуже обережним, аби потім дроти не випирали назовні. Треба знати й анатомію тварин та людей, щоби фігури не втрачали пропорцій. Також слід не забувати й про деталі народних костюмів та вирази облич. Якщо я ліплю історичних персонажів, то уважно вивчаю їхні портрети». Після закінчення ліпки фігури сохнуть. Згодом майстер розписує їх спеціальними фарбами, котрі не вигорають і не лущаться.

Фото Сабіни Ружицької

ДО ТЕМИ:
Незвисько — село, скарби якого стали хрестоматійними для світової археології

За «Довбушевими парениками» до прикарпатського Печеніжина. РЕЦЕПТИ